Дізнаємося хто такий позер? Значення слова

Останнім часом на просторах мережі все частіше можна зустріти слово «» позер «». Різні юзери використовують його під час інтернет-дискусій, як правило, для того щоб образити свого опонента. Але хто такий позер? Що означає це слово? Залишайтеся з нами і дізнаєтеся!

• Історія слова
• Значення слова «позер»
• У чому причини позерства?
• Антипод позера
• Види позерів
• Позер: синоніми слова

Історія слова

Когось ця інформація може здивувати, але слово «» позер «» має французьке коріння. В оригіналі воно пишеться як poseur, що в перекладі означає «» наслідувач «». І, по суті, оригінальний сенс цього слово повною мірою описує те, ким є позер насправді (але про це трохи нижче).

Значення слова «позер»

Якщо говорити максимально зрозуміло, то позер – це людина, яка намагається здаватися тим, ким вона насправді не є. Це відноситься до людей, що зараховують себе до певної субкультури, але при цьому тільки копіюють її візуальні характеристики, не особливо вникаючи в саму суть руху. Це можуть бути “готи” “, які носять чорне, але в повсякденному житті поводяться, як і всі звичайні люди. Це можуть бути анархісти, які направо і наліво кричать про боротьбу з системою і суспільством споживання, але при цьому в реальному житті працюють клерками, сидять у соціальних мережах тощо. Це можуть бути скейтери, які носять той самий одяг, що й інші представники цієї субкультури, але насправді не вміють кататися на дошці. Список можна продовжувати нескінченно. Наслідувач не знає всіх тонкощів і правил того чи іншого руху, він просто сліпо копіює його зовнішню і поведінкову модель. Позер, як би сильно він цього не хотів, не зможе стати повноцінним членом певної субкультури.

Також позером можна назвати людину, яка через свій нестандартний зовнішній вигляд і незвичайну поведінку намагається справити враження на оточуючих. Як правило, виглядає це дуже фальшиво і награно.

У чому причини позерства?

На це питання відповісти набагато складніше, ніж на питання про те, хто такий позер. Кожна людина індивідуальна, і у кожного можуть бути різні мотиви. Одні люди починають цим займатися, щоб швидко і без будь-яких зусиль влитися в тусовку, яка їх цікавить, інші – щоб підвищити почуття своєї значущості і просто випендритися перед оточуючими. Ще бувають випадки, коли людина закохується в члена того чи іншого руху і, для того щоб привернути її увагу, починає прикидатися учасником цієї “движухи” “. Він може почати одягатися, як вони, і навіть спробувати вивчити правила і характерні особливості субкультури, в якій полягає об’єкт його нерозділеної любові, але, як правило, нічим хорошим це не закінчується. Щоб стати частиною певного руху, необхідно в першу чергу бути в ньому зацікавленим. Варто позеру розлюбити учасника угруповання, так він відразу ж перестане цим займатися (якщо не брати до уваги дуже рідкісні винятки).

Антипод позера

Ви вже знаєте, хто такі позери, прийшов час розповісти про людей, які є їх повною протилежністю. Головними антагоністами позерів завжди були тру-учасники будь-якого руху. «» Тру «» – дзеркальне відображення позеру. Тру-учасник чудово знає правила свого руху, його особливості, історію тощо. Крім того, “трушний” “член певного угруповання неодноразово доводив свою справжню приналежність і любов до субкультури не словом, а ділом. Хтось може подумати, що це добре, але, на жаль, навіть тут не все так просто. Іноді тру-учасники у своїй спробі викрити позеру доходять до відвертого абсурду. Такі люди вимагають від інших членів “движухи” “, щоб вони так само фанатично ставилися до їхньої спільної справи.

У деяких ситуаціях словом «» тру «» іронічно називають самих позерів, намагаючись таким чином висміяти їх очевидні і неграмотні спроби здаватися представниками певного руху.

Види позерів

Ми вже розглядали приклади наслідувачів, тепер настав час поговорити про позерську термінологію. Розгляньмо два види творців, які досить часто можна зустріти в повсякденному житті.

Wannabe (вонабі) – людина, яка бажає кимось бути, але не може через відсутність таланту або вміння. Наприклад, хлопець говорить всім, що він крутий хакер і програміст, але насправді навіть толком не знає елементарних речей з даної сфери діяльності. Представники описаного підвиду позерів зі шкіри лізуть, щоб потрапити в хакерську тусовку, але при цьому самі вони навіть не можуть відрізнити справжнього представника руху від точно такого ж наслідувача, як і він сам.

Wigger – білий хлопець, який на повному серйозі копіює повадки учасників чорношкірого гетто. Цей різновид позерів більш актуальний для жителів Сполучених Штатів Америки, але згадати його однозначно варто було.

Позер: синоніми слова

Як і будь-який інший термін, слово позер має свої слова-синоніми. До них належать:

• випендрежник;
• кривляка;
• фігляр;
• ломака;
• сноб.

Тепер ви знаєте про те, хто такий позер, які види позерів існує, а також який синонім можна застосувати до цього слово. Сподіваємося, дана інформація була для вас корисною.

Біографія пропагандиста: хто такий насправді Анатолій Шарій

Анатолій Шарій тікав до ЄС із України нібито як переслідуваний журналіст під час президентства Віктора Януковича і зрештою отримав притулок у Литві. У подальшому слідчі органи хотіли повернути його в Україну – вже за президентства і Петра Порошенка, і Володимира Зеленського. Шлях для можливого повернення Шарія на батьківщину, де на нього очікують обвинувачення висунуті СБУ, відкрило рішення Литви про позбавлення Шарія статусу біженця.

Звинувачення

СБУ називає Анатолія Шарія «пропагандистом» і обвинувачує у протиправній діяльності на шкоду національній безпеці України в інформаційній сфері. За версією слідства, він від 2012 року через соцмережі, ЗМІ і російські телевізійні канали сприяв державним і неурядовим структурам Росії у проведенні спеціальних інформаційних операцій.

«Пропагандист займався дискредитацією державної політики України, умисно і цілеспрямовано поширював маніпулятивну, викривлену інформацію щодо урядових ініціатив і подій на сході країни. Метою було загострення і дестабілізація суспільно-політичної і соціально-економічної ситуації, розпалювання міжетнічних і міжконфесійних конфліктів. Такі протиправні дії Анатолія Шарія активно використовували російські ЗМІ, зокрема, телеканали основної пропагандистської державної компанії ВДТРК («Россия 24», «Россия 1»), телеканал Міністерства оборони Росії «Звезда» тощо», – мовиться у повідомленні Служби безпеки України.

Після того, як стало відомо про оголошення підозри, Шарій написав у твітері: «Дякую СБУ за надання підозри шляхом публікації пропагандистського ролика в телеграмі за статтею «Державна зрада». Тепер мені не треба зайвий раз доводити в ЄС, що всі справи на мене – чиста політика».

Пропагандист чи блогер?

Найбільш відомим серед користувачів є доробок Анатолія Шарія на ютуб-каналі, названому його ж іменем.

Нині він має 2,45 мільйона підписників. Крім того, блогер поширює свої ідеї і через профіль у фейсбуці, сторінку «Шарий NET», сайт sharij.net, профіль в інстаграмі і профіль у твітері.

За інформацією ресурсу alexa.com, який аналізує аудиторію сайтів, найбільшу популярність сайт Шарія має серед росіян. Часопис «Український тиждень» також повідомляв, що найбільшу популярність Шарій має в Росії.

Шарій став відомим як блогер після Революції гідності 2014 року, коли намагався подавати свій погляд на події Майдану і війни на сході України, які часто повторювали тези російських державних ЗМІ.

«Товарищи политруки!» Росія диктує, як розповідати про Шарія, «СС Галичину» і Зеленського

«Подивився на відео загибелі Небесної сотні. В принципі, яка там сотня, група дебілів, яка пішла під кулі, претенденти на премію Дарвіна, загалом це майдануті, їх не шкода, їм так і треба», – говорить на початку свого другого відео на ютуб-каналі Анатолій Шарій.

У подальших відео він послідовно називає війну на Донбасі «громадянською», не визнаючи присутності російських військових.

«Я розумію, що без їхньої підтримки (Росії – ред.) все б швидко закінчилось в цих республіках. Але я вважаю, що це внутрішній конфлікт України, громадянська війна», – наголошує він.

Поряд із тим український портал військової тематики mil.in.ua викриває фейки Шарія про війну на Донбасі. У розслідуванні мовиться, що блогер із 2014 року систематично дезінформує у своїх відео, зокрема видаючи російську військову техніку за українську.

У квітні 2014 року на своєму ютуб-каналі він назвав жителів західної України людьми «другого сорту», «полукровками» і «онуками помічників наймитів».

При цьому Анатолій Шарій відкидає закиди, що він є проросійським блогером, і заявляє, що каже правду, яку в Україні не хочуть чути.

Партія Шарія

У 2019-му, напередодні парламентських виборів, широко стало відомо про Партію Шарія. Але створили структуру у 2015-му, а в 2019-му її перейменували.

Очолює її Ольга Бондаренко (Шарій) – дружина Анатолія Шарія.

Шарій мав намір балотуватися на виборах до Верховної Ради, але ЦВК відмовила у реєстрації, бо він не проживав на території України більше ніж 5 років.

Партія отримала 2,23% (327 тисяч) голосів виборців.

Під час президентських виборів 2019 року Шарій на своєму ютуб-каналі критикував Петра Порошенка, а пізніше формально підтримав Олександра Вілкула.

Партія також узяла участь у місцевих виборах 2020 року. Під час кампанії Анатолій Шарій став частим гостем в ефірах пулу телеканалів «112 Україна», Newsone і ZIK. Зрештою, політсила отримала 38 мандатів депутатів міських рад, 6 – обласного рівня і стільки ж районного.

Кримінальні справи і втеча

У 2012 році Анатолій Шарій полишив територію України. Тоді проти нього розслідували дві кримінальні справи.

Перша – щодо стрілянини з травматичної зброї у ресторані «Макдональдз», де у нього виник конфлікт із іншим чоловіком, який к результаті зазнав поранення.

Друга – про нібито інсценування замаху на самого себе. За версію Анатолія Шарія, у липні 2011 року невідомий вистрілив з обріза по його автомобілю. Слідство висунуло підозру в тому, що він сам стріляв по своїй машині, інсценувавши злочин.

Через те, що Шарій на той момент працював у виданні «Обозреватель» і займався, зокрема, розслідуваннями зловживань у міліції, він заявляв, що справи проти нього – це переслідування з боку правоохоронців.

Після цього він виїхав з України і попросив політичного притулку у Литві.

У 2013 році Шарія заарештував Інтерпол у Нідерландах за запитом України, але суд цієї країни відмовив у його видачі. Згодом Шарій знову опинився у Литві.

У 2015 році Литва ініціювала повторну перевірку його справи і статусу біженця.

2019 року Анатолій Шарій став власником будинку площею 230 квадратних метрів на березі моря в містечку Рода-де-Бара в Каталонії (Іспанія), вартість якого складає близько мільйона євро. Цю інформацію як резултат журналістського розслідування оприлюднив ресурс «Слідство.Інфо».

У квітні 2019 році та у 2020-му суди в Києві скасували рішення про розшук Шарія у названих двох справах і відправили їх на дорозслідування. Запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою також скасували.

І от 1 червня 2021 року з’явилася інформація, що Литва позбавила блогера Анатолія Шарія статусу біженця і оголосила його персоною нон-ґрата.

Джерело в МЗС Литви підтвердило скасування статусу біженця для Шарія – він оскаржує

Із чого Шарій починав

Анатолій Шарій народився 1978-го у Києві, закінчив у столиці середню школу. Щодо подальшої його освіти перевірених даних немає. Але у відповідь на запитання про те, ким був до роботи журналістом, Шарій написав: «Я закінчував інститут розвідки при Київському танковому інженерно-технічному училищі. Я розвідник:)».

Пізніше, в одному з інтерв’ю, Анатолій Шарій розповідав, що в юні роки страждав на ігроманію, через що виносив речі з дому і навіть хотів заподіяти собі смерть.

Із 2005 року Шарій почав працювати журналістом у виданнях: «Натали», «Единственная», «Поліна». Згодом працював у газеті «Сегодня», співпрацював із російським таблоїдом «Московський комсомолець».

Із 2008 року працював у виданнях «From-UA» та «Обозреватель». В останньому Шарій працював редактором відділу розслідувань до 2012 року, доки не виїхав з України.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ: