10 цікавих фактів про серіал “Чорнобиль”
Над серіалом «Чорнобиль» працювала команда дебютантів, члени якої досі не мали справи з такими масштабними проєктами: автор сценарію – Крейг Мейзин (до цього писав винятково комедійні сценарії, найвідоміші з яких – «Дуже страшне кіно-3», «Похмілля у Вегасі-2») і режисер Йохан Ренк (шведський репер, кліпмейкер Мадонни, Роббі Вільямса, Девіда Бові і Кайлі Міноуг, зняв кілька серій «Вікінгів» і «Пуститися берега»).
За словами Крейга Мейзина, він хотів, щоб серіал був знятий в Прип’яті та Чорнобильської АЕС, але це виявилося неможливим – атмосфера занепаду і запустіння, яка зараз там панує, мало схожа на картини 1986 року. В результаті, основною локацією знімань стала атомна електростанція на північному сході Литви, яка припинила свою діяльність 2009 року: на ній встановлений реактор того ж типу, що й на Чорнобильській. Задіяні на екрані і литовські міста: так, Прип’яттю став Вільнюс, а Москвою – Каунас, і тільки Київ «зіграв» сам себе – в українській столиці відзняли сцени з головними героями серіалу.
«Чорнобиль» вирізняє рідкісна для фільмів такого жанру достовірність – Мейзин п’ять років вивчав документи, спогади ліквідаторів, історичні праці, наукові звіти та документальні фільми, пов’язані з катастрофою на ЧАЕС, тому зміг передати епоху і побут того часу до найдрібніших деталей (навіть номери автомобілів реальні для Київської області), що визнали ліквідатори, які залишилися серед живих.
Безсумнівною чеснотою серіалу став, насамперед, той факт, що його творці, розповідаючи про причини аварії, нічого не вигадали і не додали від себе. Вибух стався через ремонт, проведений із порушеннями (відключення захисту та застосування водоохолодження, чого не можна було робити в жодному разі), і людського фактора, що повністю відповідає дійсності.
Також читайте
Поїздка до Чорнобиля: навіщо вам це потрібно
Незважаючи на це, знавці знайшли в серіалі кілька «ляпів», яких, втім, у серіалі не так вже й багато. Так, в реальності не існувало фізика-ядерника Уляни Хом’юк, яку зіграла Емілі Вотсон – за словами творців «Чорнобиля», ця героїня – збірний образ учених, які працювали на станції. Сумніви викликала і сцена, під час якої робітники-ліквідатори працюють голяка – очевидці подій запевняють, що через підвищені температури вони часто працювали в нижній білизні, але повністю ніколи не роздягалися. А катастрофа вертольота Мі-8, який впав на дах згорілого реактора, сталася не під час аварії, а пізніше – у жовтні 1986 року, коли над ним монтували саркофаг.
Однією із дійових осіб «Чорнобиля» став саундтрек, написаний ісландським композиторкою Гільдюрою Ґуднатоттір. Партитура повністю складається із звуків, які видає Ігналінська АЕС – всіх її постукувань і поскрипувань. Оскільки, за словами Ґуднатоттір, вона прагнула передати звучання катастрофи», в саундтреку можна почути потріскування дозиметра і «неймовірний звук», який видавали двері в насосну станцію. Фінальну пісню «Вічна пам’ять» записав львівський муніципальний чоловічий хор «Гомін», причому, робота над ним тривала лише годину.
Величезну роботу виконали художник-постановник серіалу Люк Галл і художниця з костюмів Оділь Дікс-Мерьє. Одяг і меблі вони шукали в Державному архіві костюмів і на київських блошиних ринках, орієнтуючись на старі журнали, фотографії та відео з інтернет-каналів. Творцям серіалу вдалося відтворити центр управління АЕС 80-х років ХХ століття, включаючи приладову панель, і яскраво-жовтого робота-поліцейського на прізвисько «Джокер», який був привезеним із ФРН і «чергував» на даху станції. Муляжем була і корова, яка загинула від пострілу, – жодна тварина під час знімань «Чорнобиля» не постраждала.
Британська сценаристка Карла Мері Світ розкритикувала «Чорнобиль» за те, що серед ліквідаторів аварії не було людей з темним кольором шкіри: вона звинувачувала його творців в тому, що вони ігнорують людей інших рас. Багато хто підняв Світ на сміх, і зробив це даремно, оскільки такий ліквідатор у Чорнобилі був – темношкірий солдат-строковик Ігор Хиряк, який служив у складі понтонно-мостової бригади, працював також на обслуговуванні станції.
Спочатку в сценарії не було слова «товариш», включити його в діалоги порадила Мейзину його знайома, яка в радянський час проживала на території України. Вона ж звернула увагу сценариста на те, що в Радянському Союзі не було їжі для домашніх тварин – їх годували за принципом «що самі їмо, то і їм даємо».
«Чорнобиль» став найпопулярнішим серіалом в історії, обігнавши навіть «Гру престолів» – він набрав 9,5 бала з 10 можливих проти 9,3 «Пісні льоду та вогню». Ці два серіали об’єднує і те, що багато акторів другого плану перекочували з «Гри престолів» в «Чорнобиль».
Який вигляд має станція, що мала попереджати СРСР про напад ворога – фото з Чорнобиля вражають 33
У Чорнобильській зоні відчуження розташований комплекс загоризонтної радіолокаційної станції “Дуга”, яка відома під назвою військове містечко “Чорнобиль-2”. Це гігантські антени, в СРСР призначалися для спостереження за запусками ракет імовірного противника.
“Наземні споруди комплексу, які складаються з двох блоків антен, мають висоту 150 м і 100 м. Ми вивчили всі підземні й закриті споруди комплексу, зокрема знайшли центральний зал оперативного управління “Дугою” із залишками документів і комп’ютерних систем”, – пише блогер Максим Мирович.
Комплекс споруд “Дуги” зведений 1975 року. До середини 1980-х це був надсекретний об’єкт. Зупинений комплекс через аварію 1986 року.
Антени радара побудовані за принципом фазованої антенної решітки. Низькочастотна антена вища, вона сягає приблизно 150 м, а завдовжки – понад 400 м. Високочастотна антена нижча, заввишки в 100 м.
Під час запускання ракет “імовірним противником” відбувалися зміни в іоносфері. Сигнали, які поступали з іоносфери, мали схоплювати антени. Вони є приймальними. А передавальна антена перебувала в Чернігівській області у вигляді комплексу “Любеч-1”, який працював в одному комплексі з “Дугою”.
На території ЗГРЛС “Дуга” відразу за парканом першого охоронного периметра є занедбані споруди великої військової частини. Також тут розташована велика котельня з високим димарем, яка колись обігрівала весь комплекс.
На території антен можна знайти дискету, завдяки якій програмували колись суперпотужні комп’ютери комплексу.
Також там є район наземних споруд, де містилося обладнання для обслуговування “Дуги”. Це чималий комплекс, складається з кількох багатоповерхових будинків. Усередині розташовані як технічні, так і приміщення для навчання солдатів, офіцерські кімнати тощо.
Найближче до “Дуги” розташовані транспортні коридори, які з’єднували між собою різні споруди комплексу. Завдяки їм на “Дугу” постачали обладнання. Вони ведуть у технічні приміщення з комп’ютерами й іншою технікою.
Під місцями розкритими панелями фальш-підлоги можна виявити, що в підземному поверсі споруди є кабельні траси. За допомогою прокладених там кабелів антени “Дуги” зв’язувалися з керівниками комп’ютерів. Кабельні траси містилися на оцинкованих модульних полицях.
У будівлі знайшли відчинений сейф із документи, які колись вважалися цілком таємними. Наприклад, маршрутизацію кабельних трас “Дуги”.
На території є зал оперативного управління всім комплексом. Він у поганому стані, але є типовим залом для управління подібними комплексами.
Усередині комплексу також є навчальна частина. У ній солдатам пояснювали принцип заобрійної локації та пристрій антен.
На околиці військового містечка “Чорнобиль-2” збереглася покинута пожежна частина. У ній розташований величезний макет “Дуги”.
Макет наочно демонструє, що антени – це лише частина величезного військового комплексу, до якого входив також “ВНЗ Круг” і деякі інші військові об’єкти, пов’язані з інфраструктурою військової частини “Чорнобиль-2”.
Кабмін уніс до реєстру нерухомих пам’яток України радіолокаційну станцію “Дуга” в Чорнобильській зоні відчуження. Радіолокаційна станція “Дуга” складається з низки металевих щогл заввишки 150 м із натягненими між ними дротами. Радянське керівництво будувало її для виявлення запускань балістичних ракет на інших континентах і для глушіння радіосигналів. Споруда встигла попрацювати тільки в тестовому режимі, її закрили після аварії на ЧАЕС. Західні дослідники називали цю станцію “російський дятел”, бо вона створювала характерні перешкоди в радіоефірі.