Єлизавета II – 70 років на престолі: цікаві факти про королеву на честь ювілею

Скільки років Єлизаветі II і чому її особистість так популярна в світі – дізнайтеся на УНІАН.

Королева Єлизавета 6 лютого 2022 року відзначить професійний ювілей – 70 років на престолі . Вона є першою за всю монаршу історію правління, хто так довго перебуває при владі. УНІАН зібрав цікаві факти з життя Її Величності.

Як Єлизавета 2 прийшла до влади

З дитинства майбутня королева відрізнялася сильним характером, самостійністю і рішучістю. У 1945-му році вступила до “Допоміжної територіальної служби”, де пройшла курси самооборони для жінок. У 1947 році вона разом з батьками вперше відвідала Південну Африку, де виголосила свою знамениту промову:

Я заявляю перед вами всіма, що все моє життя, чи буде воно довгим або коротким, буде присвячене служінню вам і тій великій імперії, до якої ми всі належимо.

Коли Єлизаветі було 25 років, її батько захворів – дав про себе знати тягар відповідальності за державу і емоційні потрясіння в період Другої світової війни. В цей час Єлизавета, як старша з дочок, сама їздила з візитами в країни Співдружності.

Читайте також Гаррі та Меган повернутися до палацу: принц Чарльз кликав сіна, бо боїться його помсти У ніч з 5 на 6 лютого 1952 року її батько – Георг VI – помер, а принцеса прийняла тягар влади на себе. Однак коронація відбулася лише через 16 місяців – у червні 1953 року.

Цікаві факти про Єлизавету II

Крім купання в загальній любові і непрямого впливу на політичне життя держави, Єлизавета друга живе і приватним життям, в якому відбувається багато цікавих речей:

• королева відзначає день народження двічі на рік – навесні і влітку;
• коргі – улюблена порода правительки;
• чоловік Єлизавети II називає її “сabbage” (капуста);
• для того, щоб пошити весільну сукню, принцеса Єлизавета використовувала купони, видані в роки Другої світової війни;
• із загального числа листів шанувальників королева вибирає кілька і відповідає на них сама;
• Єлизавета II любить пити джин перед ланчем, в обід вино, а ввечері – мартіні або шампанське;
• прокидається королева не під звуки будильника, а під чудову мелодію волинки.

Британська королева вважається одним з найвпливовіших політиків, хоча безпосередньо впливу такого не має. Її піддані вважають, що збереження монархії всупереч безлічі важких періодів для держави – це заслуга Єлизавети. Саме тому її люблять і поважають не тільки в рідній країні, а й у всьому світі.

Вас також можуть зацікавити новини:

Хто і чому негативно оцінює спадок королеви Єлизавети

Багато хто у колишніх британських колоніях відверто вшанувує пам’ять королеви та ділиться фотографіями Її Величності під час її візитів.

Але захоплення не є одностайним. Для декого її смерть пробудила спогади про часом криваву історію колоніального правління – звірства проти корінного населення, викрадання статуй і артефактів у західноафриканських народів, золота та діамантів з Південної Африки та Індії, рабство та гноблення.

У той час як президент Південної Африки Сиріл Рамафоса назвав королеву надзвичайною громадською фігурою, яку з теплотою згадуватимуть багато людей у світі, опозиційна партія Борців за економічну свободу (EFF) заявила, що не візьме участі у траурних церемоніях.

“Протягом свого 70-річного правління вона жодного разу не визнавала злочинів, які Британія та її родина вчиняли в усьому світі, і фактично залишалась прапороносцем цих звірств”, – йдеться у заяві третьої за величиною партії країни.

“Для нас її смерть є нагадуванням про дуже трагічний період в історії нашої країни та Африки”.

Критика у соціальних мережах пішла набагато далі.

Королева Єлизавета танцює з президентом незалежної Гани Кваме Нкрумою в 1961 році – фото шокувало декого в апартеїдній Південній Африці

Твіти, опубліковані американською професоркою нігерійського походження Уджу Аня за кілька годин до смерті королеви, викликали гостру дискусію.

Один із них соцмережа навіть видалила за порушення правил. У другому твіті вона написала: “Якщо хтось очікує, що я висловлю щось, окрім зневаги до монарха, який керував урядом, що спонсорував геноцид, унаслідок якого було вбито та переміщено половину моєї родини, а ті, хто вижив, досі намагаються подолати наслідки, можете продовжувати жити в ілюзіях”.

Її твіт, очевидно, є посиланням на війну в Біафрі наприкінці 1960-х років, у якій британський уряд підтримав і озброїв уряд Нігерії. Внаслідок цього влада блокувала сепаратистів самопроголошеної Республіки Біафра і зрештою розгромила їх.

Один користувач Twitter, @ParrenEssential, відповів, що нігерійці поводяться не так, додавши: “Ви спотворюєте нашу культуру та нашу країну”.

Інші кажуть, що критикувати людину після її смерті є “антиафриканським” жестом.

У день смерті королеви також з’явились пости з вимогою повернути алмаз “Зірка Африки”, який видобули у Південній Африці в 1905 році і який зараз зберігається у британській королівській скарбниці.

Багато хто називає його вкраденим. Попри те, що алмаз купив уряд Трансваалю та передав британській королівській родині на знак вірності, у соціальних мережах переважає думка, що його справжні власники – це жителі Південної Африки.

Користувач Twitter @Qban_Linx сказав, що діамант вартістю 400 мільйонів доларів, найбільша частина якого прикрашає королівський скіпетр, який носять монархи під час коронації, може покрити витрати на вищу освіту для 75 000 південноафриканських студентів.

Королева Єлизавета під час коронації тримає в руці скіпетр, увінчаний зіркою Африки

Схоже обурення було в Індії, де після смерті королеви Єлизавети швидко набув популярності хештег Kohinoor – посилання на великий діамант у королівській короні, яку, як повідомляється, носитиме нова королева-консорт.

Інші критики кажуть, що королева мала використати свою владу та вплив, щоб гарантувати повернення останків тих, хто боровся проти британського колоніального панування.

Кенійці та південноафриканці вимагають голови таких героїв, як Койталель Самоей, який очолював опір Нанді в сучасній Кенії наприкінці XIX століття, і короля Хінстса Кахавула з південноафриканського королівства Коса, якого вбили у 1835 році. Їхні тіла були понівечені, а голови вивезені до Великої Британії як трофеї.

Кенійці пригадують і жорстокі вбивства під час повстання Мау Мау. Гіту Ва Кахенгері, який приєднався до повстання 17-річним 81 рік тому, пригадує, як його утримували в таборі британські війська, били і не давали їжі.

Ветеран повстання Мау Мау Гіту ва Кахенгері засуджує дії Британії, але каже, що все ще оплакує королеву

“Вони окупували мою землю, моє право народження, – сказав він агентству новин Reuters. – Але ми оплакуємо королеву, тому що вона – людина, людина”, – сказав він.

“Нам шкода, коли люди помирають”.

Президента Кенії Ухуру Кеніатту, який назвав королеву “найвищим прикладом самовідданого служіння”, розкритикували деякі кенійці за оголошення чотириденної національної жалоби.

Колишній президент Ботсвани Ян Кхама – теж серед тих, хто захищав спадок королеви, назвавши її незамінною.

“Колоніалізм – це не те, що ми хотіли би згадувати, це був темний період, – сказав він. – Королева успадкувала цю спадщину, вона не була її творцем… Але вона намагалась компенсувати шкоду, завдану колоніалізмом, вона показала, що “ми не вище вас, ми хочемо брати участь у вашому розвитку і допомогти вам рости як нації”.

Континент повинен дивитися на неї як на людину, яка “почала нову еру з темного минулого”, стверджував він.

Багато хто зазначив, що королева не вибачалася за злочини, скоєні ім’ям імперії. Однак вона визнала “тривожні” та “важкі епізоди”, як-от різанина в Амрітсарі, на півночі Індії, у 1919 році.

1997 року перед відвідуванням місця, де британський генерал наказав військам стріляти по демонстрантах, які не могли втекти, Єлизавета II виголосила промову, висловивши жаль.

“Історію неможливо переписати, як би нам часом не хотілося це зробити. У ній є як моменти смутку, так і радості. Ми повинні вчитися на печалі та будувати на радості”.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

Що це було: прабабуся Єлизавети II – королева Вікторія – попросила поховати її з двома особливими речами

Раніше ми розповідали, що королеву поховають у двох скромних прикрасах, які означають для неї дуже багато. Це перлинні сережки, які завжди носила Її Величність, та обручка — та сама, яку принц Філіп одягнув їй на палець у день їхнього весілля 20 листопада 1947 року. До речі, вінчалися вони теж у Вестмінстерському абатстві, там же, де вчора відбулися державні похорони королеви.

Єлизавета II — не єдина королева Великої Британії, яка обрала для свого похорону особливі прикраси. Її прабабуся королева Вікторія перед своєю смертю 1901 року попросила свого лікаря сера Джеймса Ріда про одну послугу.

Після смерті Вікторії йому було вручено записку, в якій перераховувалося, з чим вона хотіла бути похованою, і додавалося, що Її Величність не хотіла б, щоб про ці предмети знала її сім’я.

Лікар виконав останнє бажання королеви та поклав шар деревного вугілля на низ труни, халат її покійного чоловіка Альберта та весільну фату. Ці дві речі були особливими та головними для королеви. А також у труні знаходилася гілка вересу з Балморала, зліпок рук Альберта, фотографії та коштовності. А в руках Вікторії був букет квітів, пише express.

Королева дуже любила чоловіка, і коли принц Альберт помер у грудні 1861 року від черевного тифу, спустошена королева одяглася в чорне і носила жалобу до кінця своїх днів. Через відлюдькуватий спосіб життя королеву Вікторію почали називати “віндзорська вдова”. Мабуть, саме через велику любов до чоловіка вона і попросила покласти його халат до своєї труни.

Королева Вікторія провела свої останні дні в Осборні — будинку на острові Вайт, який вона використовувала, щоб втекти від шуму та обов’язків королівського життя. До Англії її тіло доправили на королівській яхті “Альберта”. З міста Госпорт королеву Вікторію відвезли на похоронному поїзді до Лондона.

Останні дні королеви Єлизавети II були схожі на дні Вікторії, її прабабусі. Її Величність була в Балморалі, куди вона вирушила, щоб відпочити влітку та провести час зі своєю родиною, і де померла. Королівська експертка Кеті Ніколл заявила, що, на її думку, королева знала, що не повернеться до Лондона з Балморала, і вважала за краще бути в шотландському маєтку, який дуже любила.

Церемонія похорону королеви Вікторії відбулася 2 лютого 1901 року в капелі святого Георгія, і за два дні її поховали поряд з Альбертом у Фрогморському мавзолеї Великого Віндзорського парку.