“Сенк’ю, містер Блінкен”. Як і чому Порошенко уник арешту

Колишній президент, який два дні тому знервовано підривався з місця без дозволу судді, у середу спокійно піднявся сходами до Печерського райсуду зі словами: “Сьогодні ми твердо переконані в нашій перемозі”.

Натомість незмінною була поведінка судді Олексія Соколова. Беземоційно і ледь не пошепки він зачитав рішення, з якого можна було розібрати хіба “особисте зобов’язання“.

П’ятого президента зобов’язали на два місяці здати закордонний паспорт, не виїжджати за межі Києва й області без дозволу слідчого та за викликом з’являтись до суду.

“Вони і не сподівалися на арешт, – відповів згодом Порошенко на запитання УП, що ж змінилось у бажанні суду його посадити, – Вони намагались перешкодити моїй політичній діяльності, дискредитувати мене в очах виборців і світу”.

Разом з прихильниками Порошенко переможно проспівав “Ще не вмерла України” й перейшов до більш приземлених речей, як то організація брифінгу.

“Марина, іди сюди! Марина!”, – гримнув він на свою дружину, яка вже за кілька секунд стала за його спиною і без жодних спроб вийти перед камери сумирно простояла там всі 15 хвилин брифінгу.

Більш вигідні позиції призначались для однопартійців Порошенка. Деякі з яких, як от його багаторічна помічниця й колишня міністерка у справах ветеранів Ірина Фріз, увесь брифінг простояла з вологими очима.

У своїй промові Петро Олексійович згадав про молитву у Михайлівському соборі, загрозу російського вторгнення та об’єднання всіх демократичних сил і врешті Зеленського, адже зараз саме час “прихлопнути кришку піаніно”.

Після цього він приобійняв Вікторію Сюмар і вийшов до натовпу, який безперестанку скандував “Путін – ху*ло, Зеля – сцикло”. У позитивному ключі, крім, власне Порошенка, вустами ведучого натовп згадав ще одну людину.

“Сенк’ю, містер Блінкен”, – кричав ведучий в сторону елітного готелю Хайят, де цього дня зупинявся держсекретар США Ентоні Блінкен.

З площі перед судом Порошенко поїхав не в СІЗО чи під домашній арешт, як сподівався багато хто на Банковій, а в ресторан “Царське село” святкувати свою першу медійну перемогу над Зеленським.

Чому Порошенка не арештували: причини

Події у Печерському суді, де розглядали “вугільну справу” Порошенка-Медведчука, одразу пішли не за сценарієм Банкової. На це було дві головні причини: якість виконавців та вміння замовників ставити задачі.

Як вдалося відтворити УП, початковий план “повернення Порошенка” виглядав зовсім по-іншому.

Впродовж місяця Офіс президента в координації з ДБР, СБУ та Офісом генпрокурора усіма силами нагнітали атмосферу довкола Порошенка.

Telegram-канали, афілійовані з радниками Андрія Єрмака, ледь не всі свята писали, що Порошенко таки сяде, а блогери і спікери зі “службового” пулу розмірковували про те, як надовго закриють “втікача”.

Одразу кілька співрозмовників у команді Зеленського розповіли УП, що кейсом Порошенка опікується заступник голови ОПУ Олег Татаров. Наші співрозмовники пов’язують його з колишнім соратником Януковича Андрієм Портновим.

В ОП Татаров “курує” весь правоохоронний блок, в тому числі ДБР, але у цій історії саме йому довірено і непублічний “супровід” справи у Печерському суді.

Сліди Татарова простежувались, починаючи із самої підозри Порошенку. Її підписала не генпрокурорка Ірина Венедіктова, у якої конфлікт із замом Єрмака, а Олексій Симоненко.

Це той самий заступник генпрокурора, який відмазував Татарова від справ НАБУ і був одним із найпомітніших на його скандальному дні народження.

У день повернення Порошенка до України його мали чекати дві заготовки від Банкової.

Заготовка перша – слідчі ДБР мали затримати лідера “ЄС” після проходження паспортного контролю в аеропорту і доставити в суд. Акурат перед поверненням Порошенка його навмисно оголосили у всеукраїнський розшук.

Заготовка друга – джерела УП у владі в один голос пророкували, що того ж таки дня Петру Олексійовичу мали обрати запобіжний захід – домашній арешт. Аналогічний запобіжний захід раніше отримали всі інші фігуранти “вугільної справи”. Віктор Медведчук давно сидить вдома, а бізнесмена Сергія Кузяру випустили із СІЗО під домашній арешт 12 січня.

До речі, за даними співрозмовників УП на Банковій та Різницькій, до звільнення Кузяри так само міг бути залучений Татаров.

Отож, план був такий: затримати, привезти в суд, відправити під домашній арешт.

Однак, від самого початку, ця нехитра комбінація почала сипатись: слабкою ланкою виявились виконавці.

Спочатку в Жулянах прикордонники не знали, що робити з паспортом Порошенка. Потім працівники ДБР не змогли втримати Порошенка, якого буквально пронесли через пропускний пункт його соратники. Арештовувати колишнього президента біля аеропорту в оточенні тисяч його прихильників ніхто не ризикнув.

Згодом збій відбувся у Печерському суді.

“Всі ми знаємо, що Печерський суд завжди провладний і все таке. Але є один великий нюанс у справах такого типу. Багато із суддів, які там працюють, особисто знають Кірєєва, і всі знають його історію. Люди бояться брати на себе відповідальність, бо як показує практика – ніхто потім за них не заступиться“, – пояснює УП один із колишніх членів команди Зеленського, який добре розуміється у роботі судової системи.

Засідання у справі Порошенка вів суддя Олексій Соколов, якого сам фігурант призначив своїм указом в 2017 році. Працювати з Кірєєвим він не міг, але і повторювати його долю не захотів.

Те, що план обвинувачення на швидку посадку дав чергову осічку, стало зрозуміло, коли суддя Сколов закрився на 5 годин в нарадчій кімнаті. Якби рішення, до прийняття якого влада готувалась майже місяць, було готове, суду не було б чого зволікати.

Того дня команда Порошенка побоювалася “найгіршого рішення”. Через це прихильники лідера “ЄС” на повному серйозі були готові блокувати виїзди з суду.

Але це не знадобилось, адже суддя Соколов відмовився ухвалювати рішення 17 січня. А 19-го, на тлі візиту державного секретаря США, закривати Порошенка було вже не з руки.

Зрозуміло, що візит Блінкена був погоджений ще до повернення Порошенка, на минулих вихідних. Так, принаймні, переконують у найближчому оточенні Зеленського. Але бої мітингувальників і поліції за автозак з попереднім президентом точно не додають аргументів чинному главі державі в розмовах про “внутрішню єдність перед обличчям російської загрози”.

Однак джерела УП у Зе!команді у приватних розмовах пояснюють, що головною причиною дводенної заминки став не праведний бунт судді чи якийсь ціннісний конфлікт, а збіг двох невизначеностей: “Банкова не розуміла, чого точно хоче, а суддя не знав, як викрутитись із цієї ситуації”.

“Головний підсумок суду це те, що суддя визнав доказову базу достатньою для застосування запобіжного заходу. Раніше ми чули різні “плівки” і бачили документи, а тепер суд визнав. Хоч, може, мені як громадянину хотілося б більш жорстокого рішення”, – намагається тримати лице в розмові не під запис один із найближчих соратників Зеленського.

“Звісно, що ми тепер будемо говорити, що незалежний суд виніс незалежне рішення, і все таке. Але дякувати Богу, що суддя хоч визнав його підозрюваним. Тепер у Порошенка офіційний статус, перший офіційний запобіжний захід, йому доведеться виправдовуватися, що він не “верблюд” і не спільник Медведчука”, – додає інший співрозмовник із команди президента.

За його словами, найгірший варіант був би, якби Порошенка просто відпустили.

“Що тоді довелося б робити з кумом Путіна? Як пояснювали суспільству, що той під домашнім арештом, а Порошенко собі просто на волі“, – додає джерело в ОПУ. Згодом у своєму Telegram-каналі такий самий меседж повторив член наглядової ради “Укрзалізниці” Сергій Лещенко, який медійно адвокатує майже будь-які дії Володимира Зеленського та його оточення.

УП треба підтримати!, бо інакше ви залишитесь з олігархами сам на сам. Влада буде вас дурити, а ви не зможете розібратись, де і як. УП робить те, що вам дуже важливо (докопується до правди), але на що у вас немає часу і можливостей.

Стадіон так стадіон-2.0: наслідки

“Уся ця історія – це друга серія “Стадіон так стадіон”. І в ній виграв Петро“, – написав УП відразу після рішення суду один із колишніх близьких соратників Петра Олексійовича, з яким у нього наразі не найкращі відносини.

Команда Порошенка і справді переграла опонентів одразу на двох напрямках.

Перша перемога – він зберіг свій ядерний електорат, в який команда Зеленського мала поцілити “вугільною справою”.

Намагання прив’язати прізвище “гетьмана” до прізвища “зрадника і кума Путіна” було спробою вибити з-під Порошенка обжиту ним електоральну нішу: патріотичний і проєвропейський виборець не мав би підтримувати людину, яка “торгувала на крові”.

Але команда “ЄС” продумано обороняла свою “останню територію”.

За день до повернення лідер партії “ЄС” дав великий брифінг у Варшаві, запросив у літак супроводжувати його десяток депутатів та погодився на присутність журналістів, в тому числі тих, хто викривав “вугільні оборудки”. Під Жулянами був зібраний досить людний мітинг, який захистив його від затримання і міг стати стіною на випадок арешту в суді.

Це була системна робота, яка медійно спрацювала на ядро “Європейської солідарності” – прихильники Порошенка не вірять підозрам чи “плівкам Медведчука”, але вірять трансляціям з аеропорту та суду.

Другий, куди більш важливий успіх Порошенка полягає у тому, що Банкова своїми руками зробила із нього опозиціонера №1.

Цілком очевидно ручне ДБР звертатиметься до апеляційного суду, щоб посилити запобіжний захід Порошенку. Але тепер, якщо прокурори доб’ються навіть не домашнього, а реального арешту, в СІЗО поїде уже не Порошенко, а “єдиний лідер опозиції”.

Адже в чому тепер опозиційність Юлії Тимошенко чи тих же Володимира Гройсмана, Олега Ляшка та іже з ними? Опозицією тепер може називатись тільки той, кого влада реально переслідує. Ну і хто не кум Путіна.

Прихильники Зеленського, які ненавидять Порошенка, так і не отримали обіцяної “крові”. Натомість виборці п’ятого президента міцно згуртувалися навколо свого лідера.

Більше того, прискіплива увага Офісу президента до Порошенка, особиста неприязнь до нього Зеленського, медійна активність лідера “ЄС” нарешті дозволили йому подолати головне прокляття – Порошенко отримав шанс вирватись зі свого електорального гетто.

Тепер він неодмінно спробує захопити собі тих виборців, які раніше не могли вибрати між умовними Гройсманом та Кличком. Тепер є шанс на появу лідера-страдника, яких так любить український виборець.

Банкова, не бажаючи того, зробила Петра Олексійовича знову цікавим. Образно кажучи, почався новий сезон політичного серіалу, в якому акторам попередніх серій вже може не знайтися місця.

Зіркою другого плану першої серії цього серіалу “Лідер” стала поки що лідерка партії “Голос” Кіра Рудик. Мало того, що вона особисто зустрічала Петра Олексійовича в аеропорту, то ще й публічно оголосила про об’єднання “Голосу” і “Євросолідарності” в боротьбі з владою.

За даними УП, мова йде лише про ту частину “Голосу”, яка орієнтується на Рудик. На фоні клінчу у фракції, ця група вела перемовини щодо можливої співпраці з трьома стейкхолдерами: Віталієм Кличком, Дмитром Разумковим та Порошенком.

Після шоу в Печерському суді, акції Разумкова та Кличка відчутно впали в ціні.

Для Петра Олексійовича набути кількох депутатів “Голосу” – не така уже й перемога. Але для нього важливе інше – можливість показати початок консолідації опозиції під його началом.

Із риторики Порошенка впродовж двох “судних днів” схоже, що він не дуже збирається воювати із своїм безпосереднім кривдником Зеленським.

Поки влада не може справитись із наростаючою напругою в суспільстві через можливу російську агресію, Петро Олексійович нарешті отримав шанс повернутись в реальність другого туру президентських виборів, коли він був єдиним “лідером опору”.

Для цього, правда, треба добитись, аби всі інші опозиціонери зійшли з дистанції, бажано – погодились працювати із Порошенком, за прикладом “Голосу”.

Як зробити це із 47% антирейтингу – головне питання для штабу Порошенка.

Говорячи слоганами 2019-го, зараз команді Петра Порошенка треба переробити старе гасло “Якщо не Порошенко, то Путін” у більш прийнятне для потенційних союзників “Не за Порошенка, а проти Путіна”.

Роман Романюк, Роман Кравець, Ольга Кириленко, УП

Усі кримінальні справи Порошенка. Розповідаємо коротко

Нещодавно генеральний прокурор Ірина Венедіктова сказала, що 17 справ відкрив її попередник Руслан Рябошапка і чотири – вона сама. Ці провадження розпочинали як за заявами певних осіб, так і за рішенням суду.

Однак, один з адвокатів Петра Порошенка Ілля Новіков повідомив ВВС News Україна, що у захисту інформація про ці справи “неповна і неточна”. І що є принаймні чотири провадження, про існування яких вони знають з неофіційних джерел, проте жодного документу щодо них ані Порошенко, ані адвокати не мають.

Дивіться більше у YouTubeBBC не несе відповідальності за контент інших сайтів.

Найбільше заяв до прокуратури з вимогою відкрити кримінальні провадження надіслав Андрій Портнов. Серед заявників також Нестор Шуфрич і Андрій Деркач. Усі вони – колишні соратники експрезидента Віктора Януковича, після усунення якого від влади Порошенко став президентом.

Попередній генеральний прокурор Руслан Рябошапка після відставки у березні цього року заявляв виданню LB.ua, що 16-17 справ, з якими він був ознайомлений, не мають юридичної перспективи.

Його наступниця, Ірина Венедіктова, яка працює генеральним прокурором три місяці, заявляє, що добре знайома зі змістом усіх справ. Вона вважає, що вони мають перспективу.

Будь-яке кримінальне провадження не означає висунення підозри. Це може статися лише після досудового розслідування.

Руслан Рябошапка жодної підозри експрезиденту не підписав. Ірина Венедіктова підписала одну – у справі про призначення на посаду першого заступника голови зовнішньої розвідки України Сергія Семочка.

Попри відсутність інших підозр, президент Володимир Зеленський 20 травня вдався, як вважають його опоненти, до неприпустимих для глави держави заяв.

“Що стосується вироку пану Порошенку… Я впевнений, що все це ще попереду”, – сказав він на пресконференції.

Ми зібрали із відкритих джерел усі кримінальні провадження, які впродовж 2019-2020 років порушували слідчі ДБР і Офісу генерального прокурора. Тут їх менше, ніж говорила Ірина Венедіктова. Однак не виключено, що деякі провадження, про які іде мова нижче, розділили на кілька.

Окрім того, Ірина Венедіктова повідомила, що у червні три кримінальні провадження щодо Петра Порошенка були закриті за відсутністю складу злочину.

Призначення розвідника Семочка

Сергій Семочко намагався оскаржити своє звільнення з посади, проте безрезультатно

Ця справа є єдиною, за якою генпрокурор Ірина Венедіктова підписала підозру Петру Порошенку. Експрезиденту закидають, що він схиляв голову Служби зовнішньої розвідки України Єгора Божка до перевищення влади та службових повноважень під час призначення заступником керівника цієї структури Сергія Семочка.

Порошенко начебто переслідував “власні інтереси” задля зосередження в своїх руках державної влади і призначення підконтрольних осіб.

За кілька тижнів до другого туру президентських виборів Семочка звільнили, але через інший скандал. Програма Дениса Бігуса “Наші гроші” повідомила, що попри відсутність значних доходів в останні роки, сім’я Семочка володіє будинками під Києвом загальною вартістю близько 8 млн доларів. У розслідуванні також ішлося про те, що дружина розвідника, Тетяна Лисенко, має російський паспорт. Сергій Семочко ці звинувачення відкидав.

43 картини мистецтва і мита

ДБР веде кримінальне провадження про нібито переміщення через кордон України 43 картин всесвітньо відомих художників. Слідчі підозрюють, що їх ввезення відбулося з приховуванням від митного контролю. У цій справі Петро Порошенко – свідок.

У день, коли мав відбутися допит у справі, експрезидент відкрив виставку цих картин в музеї Івана Гончара, разом з оригіналами митних декларацій та документами про сплату за них, аби довести, що ввезення країн було легальним. Водночас, генпрокурор Ірина Венедиктова сказала, що вважає цю справу “цікавою щодо кола учасників, походження картин та джерел їх придбання”.

“Плівки Деркача” і Байден

Офіс генпрокурора проводить досудове розслідування щодо того, чи втручався колишній віцепрезидент США Джо Байден у роботу ексгенпрокурора України Віктора Шокіна. Його звільнили з посади у 2016-му, після корупційних скандалів. Підставою для розслідування стали аудіозаписи, які оприлюднив депутат ВРУ Андрій Деркач.

Джо Байден і Петро Порошенко у січні 2017 року в Києві.

На них – розмова нібито експрезидента Порошенка та Джо Байдена, який зараз є одним із претендентів на посаду президента США. Деркач у заяві на адресу прокурора твердив про ознаки державної зради Петра Порошенка через вплив на нього високопосадовців США.

Контрнаступ у червні 2014-го

ДБР відкрило кримінальне провадження щодо наступальної операції на Донбасі у червні 2014 року. Заяву подав Нестор Шуфрич – депутат від “Опозиційної платформи – За життя” Віктора Медведчука.

Він звинувачує експрезидента в кровопролитті на Донбасі влітку 2014-го. Твердить, що на двох зустрічах контактної групи ОБСЄ-Україна-Росія з представниками самопроголошених “ДНР” і “ЛНР” учасники досягнули певні домовленості, а потім Порошенко нібито відійшов від переговорної схеми і віддав наказ почати наступальну військову операцію.

Сам Порошенко наголошує, що давав наказ про деокупацію української території. За його словами, внаслідок контрнаступу ЗСУ звільнили дві третини окупованого Донбасу.

Прохід кораблів Керченською протокою

Кримінальне провадження стосується переходу українських кораблів через Керченську протоку наприкінці листопада 2018 року. На думку колишнього соратника Віктора Януковича Андрія Портнова, який і звернувся до правоохоронних органів, це спричинило ескалацію конфлікту з Росією та введення військового стану на території України “з метою можливої узурпації влади”.

Портнов вважав, що метою запровадження воєнного стану було відкласти президентські вибори на невизначений час.

Продаж “Прямого”

Також ДБР за заявою Андрія Портнова порушило справу про можливе ухилення від сплати податків під час купівлі-продажу ТОВ “Телеканал “Прямий”.

Цей канал в останні роки, надто у часи виборчої кампанії 2019 року, підтримував Петра Порошенка. Його офіційним власником є депутат парламенту багатьох скликань Володимир Макеєнко. Лунали сумніви щодо спроможності останнього купити канал і називали справжнім власником Порошенка. Експрезидент подібні звинувачення заперечував.

Призначення прем’єр-міністра Гройсмана

Ще одне провадження ДБР відкрило за зверненням депутатів Нестора Шуфрича та Василя Німченка про нібито “захоплення державної влади” та фальсифікацію офіційних документів під час призначення прем’єр-міністра Володимира Гройсмана.

На думку цих депутатів, президент та голова парламенту зловживали службовим становищем, оскільки внесли подання на призначення прем’єра за відсутності коаліції у Верховній Раді, як це передбачено Конституцією. Проте пізніше, як повідомила генпрокурор Ірина Венедіктова, це провадження закрили за відсутністю складу злочину.

Конфісковані гроші Януковича

Національне антикорупційне бюро на початку 2020 року порушило кримінальну справу про можливе підбурювання з боку Петра Порошенка до розтрати коштів офшорної компанії Wonderbliss Ltd шляхом спецконфіскації 1,5 млрд доларів. Це ті гроші, які, за інформацією влади, арештували на рахунках експрезидента Віктора Януковича. Кримінальне провадження НАБУ розпочало за рішенням суду, до якого звернулася офшорна компанія з Кіпру, яка постраждала від вказаної спецконфіскації.

Гроші Януковича конфіскували у 2017 році

У березні 2017 року суд у Краматорську відмовив в апеляції кільком кіпрським компаніям, не згодним із спецконфіскацією. Але 16 червня 2020 року Верховний суд України скасував ухвалу про відхилення апеляції. Таким чином, справа про спецконфіскацію ще триватиме.

Призначення членів Вищої ради правосуддя

Провадження щодо призначення членів Вищої ради правосуддя (ВРП) відкрили знову за заявою Андрія Портнова. Він звинувачував Петра Порошенка у перевищенні службових повноважень і діях, спрямованих на насильницьку зміну влади.

Портнов твердив, що Петро Порошенко змінив процедуру призначення членів Ради під час проведення відповідного конкурсу, це дозволило йому призначати їх поза конкурсом. Сам Петро Порошенко стверджує, що діяв відповідно до закону.

Це кримінальне провадження слідчі теж закрили за відсутністю складу злочину.

“Тиск на суддів” у справі “ПриватБанку”

ДБР вивчав заяву суддів Окружного адміністративного суду Києва, які твердили про тиск на них через заяви Петра Порошенка після їхнього рішення у справі “ПриватБанку”.

Судді задовольнили один з позовів колишнього власника “ПриватБанку” Ігоря Коломойського до Нацбанку та уряду щодо націоналізації у 2016 році. Нацбанк і Кабмін оскаржили це рішення, а президент Порошенко на спеціальній нараді нібито закликав “перевірити” суддів, які ухвалили рішення на користь Коломойського.

Петро Порошенко заперечував тиск на суддів і запевняв, що на згадуваній нараді обговорювали загрози і ризики, пов’язані з можливим виконанням рішення суду.

Генпрокурор повідомила, що провадження закрили за відсутністю складу злочину.

Несвоєчасне призначення суддів

Ще кілька проваджень які розслідує ДБР, також стосуються суддів. Ідеться про можливе зловживання Петром Порошенком службовими повноваженнями, оскільки експрезидент нібито не призначав своєчасно суддів, яких рекомендувала Вища рада правосуддя.

Ці люди отримували зарплатню, не здійснюючи своїх повноважень, тому дії експрезидента нібито призводили ще й до збитків держбюджету. Ірина Венедіктова у квітні повідомила, що відкрила п’ять подібних проваджень.

Ситуативна кімната в ОПУ

ДБР провадило досудове розслідування за фактом зникнення моніторів та серверів з адміністрації президента, за статтею про “втрату документів, що містять державну таємницю”. Ідеться про те, що після приходу до влади команда Володимира Зеленського звинуватила попередників у вивезенні з кімнати нарад – так званої ситуативної кімнати – усю техніку, включно з серверами.

Пресслужба Петра Порошенка запевняла, що ту техніку орендував президент власним коштом, тому її забрали, щоб повернути орендодавцю.

Продаж “Кузні” Тігіпку

ДБР розслідує обставини угоди про продаж у 2018 році київського заводу “Кузня на Рибальському”. Петро Порошенко, який був власником підприємства, продав його українському бізнесмену і ексурядовцю Сергію Тігіпку.

Андрій Портнов як заявник по цій справі стверджував, що продаж заводу фіктивний, експрезидент міг лишитися фактичним власником заводу, а 300 млн доларів, нібито сплачених за підприємство, імовірно, “відмиті” через кіпрські офшори. Адвокат Петра Порошенка Ігор Головань називає продаж “Кузні” суперпрозорим.

Відпочинок на Мальдівах і “підроблені” документи

ДБР розслідує інформацію, що з’явилася у телепрограмі “Схеми”, про нібито незаконний перетин державного кордону України Петром Порошенком та його родиною, з використанням підроблених документів.

Журналісти твердили, що відпочивати на Мальдіви у січні 2018 року президент літав як “Mr. Petro Incognito”. Водночас Порошенко запевняв, що літав у відпустку за своїм паспортом і з відповідною реєстрацією у прикордонників.

Депортація Саакашвілі

ДБР також розслідує провадження про незаконне затримання Міхеїла Саакашвілі та вивезення його за межі України.

Колишній президент Грузії, пропрацювавши в команді президента, у 2016-му перейшов в опозицію. У липні 2017 року Порошенко позбавив Саакашвілі громадянства України, коли той був у США. Однак і після цього політик повернувся в Україну, перейшовши україно-польський кордон.

У лютому 2018-го його затримали у Києві і відправили до Польщі як порушника кордону.

У лютому 2018-го Міхеїла Саакашвілі депортували до Польщі як порушника кордону

Згодом Верховний суд України постановив, що реадмісія пана Саакашвілі була законною. Проте новий президент Володимир Зеленський повернув йому українське громадянство.

Втеча судді Чауса

ДБР розслідує можливу причетність Петра Порошенка до незаконного переправлення судді Миколи Чауса до Молдови. Подібні підозри, ймовірно, базуються на твердженнях колишнього високопосадовця поліції Антона Шевцова виданню “Країна”: він казав, що Чаусу допомогли втекти особисті охоронці Порошенка.

Суддю Чауса підозрювали в отриманні хабаря в розмірі 150 тисяч доларів. Експрезидент заявляв, що не знає, хто такий Чаус, і не причетний до його втечі.

База “Івушка”

ДБР розслідує долю бази відпочинку “Івушка” Українського товариства сліпих, розташованої в елітному Козині під Києвом. Саме в цьому селищі у Петра Порошенка є будинок.

ЗМІ писали, що територією цієї бази шахрайським шляхом заволоділи посадовці ТОВ “Союз-інвест”, яке пов’язували з Петром Порошенком.

Передача землі на Миколаївщині

2016 року Петро Порошенко скасував рішення голови однієї з райадміністрацій Миколаївської області про передачу ділянки сільгоспземель площею 1500 гектарів до земель державного запасу.

Заявник – один із соратників Віктора Януковича, регіонал Михайло Добкін вважав, що це є перевищенням повноважень президента. Сам Петро Порошенко твердив, що рішення ухвалив у відповідь на депутатський запит Ігоря Луценка, до якого зверталися жителі Миколаївської області.

Томос

Вже після виходу матеріалу стало відомо, що Державне бюро розслідувань розслідує справу щодо отримання Православною церквою України томосу про автокефалію.

“6 листопада 2019 року СБУ почала розслідування за заявою вірян Київського патріархату УПЦ на незаконні дії ряду вищих посадових осіб, які вчинили дії, направлені на розпалювання міжрелігійної ворожнечі при створенні ПЦУ. Далі СБУ передала справу для розслідування до ДБР”, – повідомили в ДБР.

19 червня Православна церква України заявила, що той факт, що відкрита ще 8 місяців тому справа досі не закрита, свідчить про політичну складову.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Порошенко: що треба знати про президента, який націлився на другий термін

П’ятий президент України де-факто давно вів виборчу кампанію. Проте він до останнього офіційно не заявляв про намір балотуватись.

Своє бажання йти на другий термін він нарешті підтвердив у вівторок, 29 січня, на форумі “Від Крут до Брюсселя. Ми йдемо своїм шляхом”.

“Почуття глибокої відповідальності перед країною, перед сучасниками, перед минулими й прийдешніми поколіннями спонукали мене прийняти рішення кандидувати ще раз на посаду президента України”, – заявив політик під час форуму.

На минулих виборах пан Порошенко переміг у першому турі з результатом 54,7%. Цього разу, як свідчать соціологічні опитування, навіть потрапляння до другого туру виборів йому поки що не гарантоване.

Томос, безвіз, армія

Саме ці речі Петро Порошенко називає найбільшими досягненнями за п’ять років президентства.

Останні місяці він майже не обходився без заяв щодо автокефалії та отримання томосу від Вселенського патріарха.

Після об’єднавчого собору 15 грудня 2018 року та вручення томосу 6 січня 2019 року вся Україна вкрита відповідною рекламою. Сам президент поїхав регіонами представляти грамоту про автокефалію. Деякі журналісти охрестили це “томос-туром”.

Безвізовий режим з ЄС запрацював 11 червня 2017 року

Безвізовий режим з ЄС почав діяти 11 червня 2017 року – одне з досягнень, яким хвалиться президент Порошенко. Перемовини щодо безвізу тривали понад десять років, й саме за його керівництва країною Київ виконав останні вимоги ЄС.

На початку січня Порошенко відзвітував, що безвізовим режимом вже скористались понад 2 мільйони українців.

Розбудова армії – ще одна тема, якою пишається чинний президент. Петро Порошенко часто згадує, що в 2014 році українська армія була деморалізована та не готова до бойових дій, а зараз її визнають однією з найпотужніших у Європі.

Донбас і мінський процес

Війна на Донбасі та Мінські угоди – серед головних проблем, якими займався президент Порошенко.

Він очолив країну у червні 2014 року, коли на Донбасі вже тривала антитерористична операція й проросійські бойовики та найманці на чолі з Ігорем Гіркіним контролювали частину Сходу.

Перші мирні перемовини у Донецьку наприкінці червня не дали результатів, й українська армія з новим головнокомандувачем пішла у наступ.

За кілька місяців влада повернула контроль над значною територією Донбасу, такими великими містами, як Слов’янськ, Краматорськ, Лисичанськ та Сєверодонецьк.

Проте наприкінці серпня, як твердить Київ, Росія ввела на Донбас регулярні війська і зірвала наступ, який закінчився Іловайським котлом і загибеллю понад 350 українських військових.

Після цього у Мінську уклали перші мирні угоди. Але умовне перемир’я тривало не так довго. У лютому 2015 року, після падіння Донецького аеропорту та відступу з Дебальцевого, Петро Порошенко уклав другі Мінські угоди.

Нормандська четвірка не збиралась два роки

Це сталось після складних нічних перемовин з президентом Росії Володимиром Путіним за посередництва керівників Франції та Німеччини. Ці угоди, фактично, так і не були виконані.

За п’ять років Петро Порошенко також провів низку зустрічей у так званому Норманському форматі з лідерами Росії, Франції та Німеччини щодо вирішення конфлікту.

Воєнний стан

Петро Порошенко оголосив перший і поки що єдиний воєнний стан в історії України.

25 листопада 2018 року три українські військові судна намагались перейти з Одеси до Азовського моря через Керченську протоку. Росія не дозволила це зробити, обстріляла українські судна та захопила 24 моряків.

Після цього Україна заявила про збройну агресію Росії. Президент Порошенко оголосив воєнний стан у частині регіонів країни строком на 30 днів.

Саакашвілі та Коломойський

Одним з найгучніших скандалів часів президента Порошенка було протистояння з колишнім другом і соратником Міхеілом Саакашвілі.

Міхеіл Саакашвілі у наметовому таборі біля парламенту

Пан Порошенко запросив екс-президента Грузії до України і наприкінці травня 2015 року дав йому український паспорт, а також призначив керувати Одеською областю.

Згодом вони стали політичними опонентами. Після суперечок у листопаді 2016 року Петро Порошенко звільнив пана Саакашвілі. А влітку 2017 року позбавив його українського громадянства.

У вересні 2017 року Саакашвілі зумів прорватись через український кордон та організувати протести з вимогою відставки Порошенка. Всю осінь та зиму 2017-2018 року урядовий квартал був заблокований наметовим містечком прихильників Саакашвілі. У вихідні дні в центрі проводились марші його прихильників.

На мітинги з вимогою відставки президента виходили до кількох десятків тисяч людей.

Але “майдану” проти Петра Порошенка не вийшло. До весни протести згасли, силовики депортували Міхеіла Саакашвілі, а залишки наметового містечка знесли.

Ще один політичний ворог, якого нажив Порошенко за п’ять років – бізнесмен Ігор Коломойський. Навесні 2015 року президент звільнив пана Коломойського з посади губернатора Дніпропетровської області.

Перед цим влада позбавила бізнесмена контролю над ключовими державними енергетичними компаніями – “Укрнафтою” та “Укртранснафтою”. У грудні 2016 року уряд націоналізував “Приватбанк”.

Автор фото, President.gov.ua

Після цього Ігор Коломойський з-за кордону критикує Петра Порошенка та в інтерв’ю розповідає, що зробить усе, щоб він вдруге не став президентом.

Roshen, “5 канал” і Кононенко

Під час президентського строку Петро Порошенко передав в управління сліпого трасту Rothschild Trust свій найбільший та найвідоміший бізнес – корпорацію Roshen.

Він наполягає, що не має впливу на розвиток бізнесу, але кілька разів декларував отримання від нього дивідендів. Останнього разу – півмільярда гривень у грудні 2018 року.

Загалом за 2018 рік президент задекларував понад 750 млн гривень прибутку, включно з дивідендами від “Міжнародного інвестиційного банку” та інвестиційного фонду “Прайм Ессетс Кепітал”.

Мемом в Україні стало словосполучення “Липецька фабрика” – підрозділ Roshen, який існував у Росії. Президента довго і методично критикували через цю фабрику.

Російський бізнес президента намагались продати, але врешті підприємство просто закрили.

Кондитерські фабрики Roshen відомі на весь світ. Самого Порошенка журналісти часто називають “шоколадним королем”.

Навіть Вселенський патріарх Варфоломій перед наданням автокефалії українській церкві згадував про фабрики Порошенка, жартуючи, що президент привозив йому багато цукерок.

Вселенський патріарх Варфоломій зустрівся із дітьми у Стамбулі.

Журналісти жартують, що на важливі посади у країні ставили колишніх співробітників Roshen. Саме так було з екс-менеджером корпорації Дмитром Вовком, який очолив національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Петро Порошенко – офіційний власник “5 каналу”. Президент відмовився його продати.

Також пана Порошенка пов’язують з інформаційним каналом “Прямий”, але його власником є інша людина – Володимир Макеєнко.

В останній рік президентства стало відомо, що фонд “Прайм Ессетс Кепітал”, який керує активами Порошенка, продав завод “Кузня на Рибальському”.

Окрім Roshen, також одним з найбільших бізнесів президента є холдинг “Укрпромінвест-Агро”.

Видання Forbes кілька років тому оцінювала статки Петра Порошенка у 0,85 мільярда доларів.

Під час президентства Порошенка вся країна дізналась ім’я одного з його друзів та бізнес-партнерів – Ігоря Кононенка.

Ігор Кононенко – друг та бізнес-партнер президента

Він став одним з найвпливовіших політиків, а ЗМІ почали називати його “тінню президента”.

Колишній міністр економіки Айварас Абромавичус, коли йшов у відставку, звинуватив депутата від БПП Ігоря Кононенка в корупції та намаганні вплинути на уряд.

Сам Кононенко ці звинувачення заперечував.

Бендерське дитинство і освіта

Петро Порошенко народився 26 вересня 1965 року у Болграді Одеської області. Місто розташоване на крайньому півдні області на кордоні з Молдовою, де більшість населення складають росіяни та болгари.

У Болграді він пішов до школи, але у 1978 році родина переїхали до міста Бендери Молдавської СССР, що зараз належить невизнаній республіці Придністров’я.

Саме тут він закінчив школу, після чого в 1982 році вступив до Київського університету імені Шевченка на факультет міжнародних відносин. В інституті Порошенко познайомився і з Саакашвілі.

За два роки Петра Порошенка призвали до армії. Він має звання майор, за спеціальністю – військовий перекладач. Петро Порошенко вільно володіє українською, російською та англійською мовами. Часто вказує, що може спілкуватись польською та молдовською.

Навчання закінчив у 1989 році, отримав спеціальність економіст міжнародник та референт перекладач. Після цього вступив до аспірантури, а паралельно розпочав свою підприємницьку діяльність і розбудову бізнес-імперії. Кандидатом юридичних наук став набагато пізніше – у 2002 році.

Початок бізнесу

Ще в радянські часи Петро Порошенко почав займатися торгівлею какао, спеціями та автомобілями.

Перша серйозна посада в його біографії позначена 1991 роком – гендиректор ЗАТ Торговий дім “Україна”.

У 1993 році він став гендиректором концерну “Укрпромінвест”, до якого згодом увійшли більшість його активів.

Політична кар’єра

Петро Порошенко вперше став членом парламенту в 1998 році

В 1998 році Петра Порошенка обрали до парламенту в 12 окрузі Вінниці. Він увійшов до фракції СДПУ(о), до якої належав й Віктор Медведчук.

У 2000 році очолив власну фракцію “Солідарність”. Тоді ж заснував однойменну партію, яка невдовзі виступила однією із засновниць Партії регіонів. В цьому ж році став заступником голови ради Національного банку.

У 2001 році пан Порошенко з партією долучився до команди відставленого прем’єр-міністра Віктора Ющенка. У 2002-му був одним з очільників виборчої кампанії блоку “Наша Україна”. До парламенту знову обрався у 12 окрузі Вінниці.

Тимошенко і “помаранчева команда”

До виборів президента у 2004 році Петро Порошенко став одним з очільників команди кандидата Віктора Ющенка.

Під час Помаранчевої революції був серед головних “облич протестів”, одразу після самого Ющенка та Юлії Тимошенко.

Його “5 канал” в умовах контролю влади над інформаційним простором зіграв у тих подіях ключову роль.

Політичні соратники під час Помаранчевої революції

Новий президент певний час обирав між кандидатурами Петра Порошенка та Юлії Тимошенко для призначення на посаду прем’єра. В результаті уряд очолила пані Тимошенко, а Петро Порошенко отримав посаду секретаря РНБО.

Так тривало до осені 2005 року, коли через конфлікт між РНБО та урядом, а також корупційні скандали, Віктор Ющенко звільнив обох посадовців.

Поштовхом до звільнення була прес-конференція глави секретаріату президента Олександра Зінченка, який звинуватив Петра Порошенка у корупції. Він зарахував його до групи “любих друзів”, які входили до найближчого оточення президента. Сам пан Порошенко звинувачення відкидав.

Петро Порошенко є кумом Віктора Ющенка.

Колись стосунки Петра Порошенка та Юлії Тимошенко були досить теплими

Після розпуску парламенту в 2007 році Петро Порошенко не балотувався до Верховної Ради, зате отримав посаду голови ради Національного банку.

У жовтні 2009 року за поданням президента Ющенка парламент призначив Петра Порошенка міністром закордонних справ в уряд Юлії Тимошенко. Підлеглим пані Тимошенко він був до обрання уряду Миколи Азарова у березні 2010 року.

Робота в уряді Азарова

З обранням Віктора Януковича у бізнес-структур Петра Порошенка почалися проблеми з контролюючими органами, зокрема митницею та податковою.

У ЗМІ з’являлися повідомлення про тиск на бізнесмена з метою продати частину активів, а також “5 канал”.

Офіційного підтвердження ці повідомлення не отримали. Сам Порошенко їх не коментував.

У березні 2012 року, після кількатижневих чуток щодо можливого призначення пана Порошенка на посаду міністра закордонних справ, Віктор Янукович призначив його міністром економічного розвитку в уряді Микола Азарова. Експерти називали цю пропозицію президента такою, “від якої не можна відмовитись”.

На цій посаді серед напрямків діяльності була підготовка Угоди про асоціацію з ЄС. На парламентських виборах восени 2012 року Петро Порошенко як самовисуванець обрався на 12-му окрузі Вінниці й залишив уряд.

У парламенті пан Порошенко почав критикувати політику уряду та президента Януковича.

Євромайдан і перемога

Після відмови Віктора Януковича підписувати Угоду про Асоціацію з ЄС Петро Порошенко брав участь у протестах. “5 канал” активно висвітлював події і був прихильним до протестувальників.

Влітку 2013 року Росія заборонила ввезення продукції Roshen. Тому Петро Порошенко та його бізнес ще до Євромайдану були в центрі уваги українських та російських ЗМІ.

Навесні 2014 року президентський рейтинг Петра Порошенка значно випереджав конкурентів.

Його політтехнологи на чолі з Ігорем Гринівим обрали чітку тактику перемоги у першому турі, пояснюючи це необхідністю якомога швидше отримати легітимного президента і завершити конфлікт на Донбасі.

З лозунгом “жити по-новому” і обіцянкою, що АТО триватиме години, а не місяці, він переміг у першому турі з 54% голосів.

Петро Порошенко у 2016 році зумів добитись відставки Арсенія Яценюка з посади голови уряду

Президент Порошенко працював з двома прем’єр-міністрами.

Спочатку урядом керував Арсеній Яценюк. Проте у квітні 2016 року президент домігся його відставки та призначення Володимира Гройсмана.

Родина та переконання

Петро Порошенко разом з дружиною Мариною (за освітою – лікар) має чотирьох дітей: синів Олексія й Михайла та дочок Євгенію і Олександру.

Олексій Порошенко в 2014 році обрався до парламенту в окрузі у Вінниці.

Мати Петра Порошенка померла. Також у нього був брат Михайло, який разом з ним займався бізнесом, проте загадково загинув у 1990-х роках.

Петро Порошенко завжди вважався глибоко релігійною людиною.

Відомо, що він хворіє на цукровий діабет.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.