Дика свиня або кабан: кремезний ссавець з іклами

Дика свиня/кабан або вепр – один із найпоширеніших наземних ссавців. Ще з найдавніших часів ця тварина була основним об’єктом полювання для мисливців. Проте через швидке відновлювання популяції та надзвичайну адаптивність до навколишнього середовища дикі кабани ще доволі розповсюджені по світу та поки не стикаються з проблемою зникнення.

Дика свиня (кабан) – класифікація та наукова назва

Дикий кабан – ссавець із ряду Парнокопитні, родини Свиневі (Suidae). Він є одним з 10-ти існуючих видів роду Свиня (Sus). Вважається, що дикий кабан є пращуром більшості сучасних порід свиней.

Наукова назва цієї тварини – Sus scrofa. Обидві складові перекладаються як «свиня». Вважається, що це слово має індоєвропейське походження.

Раніше для всіх диких представників роду Свиня використовували назву «боров». Вважається, що вона має спільне походження зі словами «бір» та «бореальний», що нагадує про лісове середовище існування цих тварин.

Дик – ще одна назва, що застосовується до всіх диких свиней. Вона є досить поширеною в Польщі. Найменування «вепр» зазвичай означає великих самців дикої свині. Для домашніх некастрованих кабанів використовують назву «кнур» або «хряк».

Як виглядає дика свиня (кабан)?

Дика свиня – тварина з досить кремезним тілом та великою головою. Її вага може становити до 450 кг (самці значно більші за самиць), проте зазвичай не перевищує 100 кг.

Довжина тіла у дикого кабана становить до 1,7-2 м, а висота в холці – до 1,1 м. Морда у цих тварин видовжена, з довгими гострими вухами, що стирчать догори. У багатьох диких свиней є бакенбарди та грива на потилиці.

Для цих тварин характерний густий і гладкий подвійний хутряний покрив. Він складається з твердішого щетинистого верхнього шару та м’якішого підшерстя під ним. Шерсть, яка тягнеться вздовж хребта спини дикого кабана, зазвичай довша за решту.

Забарвлення дикої свині варіюється від коричневого до чорного, рудого або темно-сірого. Зазвичай воно залежить від місця існування тварини.

Наприклад, дикі свині, що мешкають у Західній Європі, мають коричневий колір шерсті. На відміну від них тварини, що мешкають у лісах Східної Європи, можуть мати повністю чорне забарвлення.

Морда дикого кабана є однією з найхарактерніших рис цієї тварини. Саме за нею легко впізнати та відрізнити цього ссавця від інших. На кінці морди дикої свині є хрящовий диск, що підтримується маленькою передносовою кісткою.

Саме завдяки такій особливості ці тварини здатні рити нею землю як бульдозером. Дикі свині можуть прорити рилом промерзлий ґрунт завглибшки 15-17 см.

У всіх диких кабанів на нижній губі є ікла. У самців вони більші, ніж у самиць. Ці ікла фактично вигинаються вгору з рота. Крім того, у самців також є порожнистий бивень на верхній губі, що фактично діє як точило для ножів. Саме завдяки йому вони постійно заточують нижні ікла, довжина яких може сягати до 6 см.

Де живе дика свиня (кабан) – середовище існування

Дика свиня – найпоширеніший наземний ссавець планети. Її ареал існування простягається від Західної Європи до Японії на сході та до тропічних лісів Індонезії на півдні.

За середовищем існування виділяють 4 підвиди диких свиней, які зустрічаються:

• на теренах Європи, Північно-Західної та Західної Азії
• в Північній Азії та Японії;
• в тропічних лісах Індії, Південно-Східної Азії та Далекого Сходу;
• лише в Індонезії.

Дикі свині досить невибагливі та пристосовуються майже до будь-якого середовища існування. Їх можна зустріти у тропічних джунглях, мангрових лісах, степу та напівпустелях. Проте зазвичай ці тварини віддають перевагу широколистяним лісам з дуже густою рослинністю. В горах дикі кабани зустрічаються до відмітки 2400 м (у Піренеях).

В Україні свиня дика (кабан) поширена у Карпатах (до висоти 1800 м) та Кримських горах. Також ця тварина зустрічається у лісовій та лісостеповій смугах, лісах та сільськогосподарських угіддях степової зони.

Цікавий факт! Дикі свині були завезені у багато різних країн світу, щоб на них можна було там полювати. До місць інтродукції цих тварин належать Гаваї, Нова Зеландія, Галапагоські острови, Фіджі, Австралія, Швеція, Норвегія та Південна Африка.

Поведінка та спосіб життя дикої свині (кабана)

Дика свиня – нічна тварина, яка шукає їжу переважно вночі. Приблизно 12 денних годин вона проводить у сплячці у своїй схованці, а надвечір виходить із лігва, щоб поїсти.

Самиці диких свиней живуть разом зі своїми поросятами на вільних територіях групами від 6 до 30 особин. Їх нерідко можна зустріти у тій же місцевості, що й інші групи цих тварин, проте вони ніколи не змішуються.

Самці більшу частину року живуть поодинці. Лише у період розмноження їх можна зустріти в безпосередній близькості від груп самиць та інших самців.

Дикий кабан може рухатися зі швидкістю до 40-50 км/год та вміє дуже добре плавати. Ці тварини мають дуже поганий зір через надто маленькі очі. Проте цей недолік перекривається за рахунок довгої, прямої морди, що забезпечує неймовірно гострий нюх.

Що їсть дика свиня (кабан)?

Ці тварини всеїдні, проте зазвичай вони харчуються переважно рослинами. Рослинні речовини становлять приблизно 90% раціону диких свиней.

Ці тварини харчуються молодим листям, ягодами, травами та фруктами, грибами. Також вони викопують за допомогою своєї жорсткої морди коріння та цибулини із ґрунту.

Дикі кабани, що мешкають у суворо сезонних регіонах, змушені адаптуватися до мінливих фруктів і квітів. Вони віддають перевагу багатим білком горіхам (наприклад, жолудям), які доступні восени.

Дикі свині їдять майже все, що поміститься їм у рот. Тому свій рослинний раціон вони доповнюють за рахунок яєць, ящірок, хробаків, миші та навіть змій. Дикий кабан також із задоволенням їсть падло. За добу доросла тварина споживає від 3 до 6 кг їжі.

Розмноження диких свиней

Вепрі змагаються один з одним за право спаровуватися із самицею. У боротьбі вони використовують свої кремезні ікла. Ці тварини є полігамними. На одного вепра приходиться до 3-х самиць.

Після спаровування самиця народжує 4-6 поросят (інколи – до 12 штук) у своєму лігві, яке розташоване в густих заростях та складається з листя, трави та моху. Вагітність триває 124-140 днів. Декілька перших тижнів після народження малечі мати залишається поруч з ними, щоб захистити від голодних хижаків.

Поросята дикого кабана мають трохи відмінний вигляд від дорослої тварини. В них світло-коричневе хутро з кремовими та коричневими смугами, які проходять по довжині спини.

Смугасте «вбрання» у поросят дикої свині зникає у віці 3-4 місяців. До цього часу воно дуже добре маскує малюків серед сміття на лісовій підстилці.

Коли поросятам дикого кабана виповнюється 2 місяці, вони починають виходити з лігва в короткі подорожі на пошуки їжі. Самостійними вони стають у віці 7 місяців.

Проте повноцінний дорослий колір шерсті молоді тварини мають лише наприкінці першого року життя. В дикій природі дикий кабан живе до 14, а у неволі – до 20 років.

Хижаки та загрози для дикої свині

Завдяки своєму неймовірно широкому розповсюдженню дикі свині є здобиччю численних хижаків усіх форм та розмірів. Найчастіше за все на них полюють великі котячі (леопарди, рисі, тигри) та великі хижі тварини (вовки та ведмеді). На поросят можуть нападати хижі птахи та змії.

Здавна на диких кабанів полюють люди заради м’яса та мисливського трофею у вигляді гострих ікл самців цих тварин. Окремі популяції (наприклад, у Британії) вимерли саме через полювання.

Чисельність диких свиней швидко скоротилася на більшій частині їхнього природного ареалу. Проте в окремих регіонах, включаючи материкову Європу, Польщу та Пакистан, фактично відбулося значне зростання популяції цих тварин. Вважається, що це може бути пов’язано зі зменшенням чисельності їхніх головних хижаків (тигрів та вовків) та більш регульованому полюванні.

Наразі дика свиня – тварина, популяція якої у світі викликає найменше занепокоєння. Вимирання у своєму природному середовищі існування їй найближчим часом не загрожує. Проте окремі популяції знаходяться під загрозою через вирубку лісів, постійне зростання поселень та надмірне полювання.

Березень 2024

Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
1	2	3
4	5	6	7	8	9	10
11	12	13	14	15	16	17
18	19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30	31

Брукса

Брукса — дуже потужний тип вампіра, який набуває вигляду темноволосої молодої людини, найчастіше жінки, її його природна форма — велика чорний кажан з гострими іклами та кігтями. Це один із небагатьох видів вампірів, на яких не впливає сонце. Брукси дуже спритні, проти них ефективні лише срібні мечі. Хоча вони мають гострі кігті для нападу зблизька, вони також можуть видавати пронизливий крик здалеку, від якого навіть доросла людина може злетіти в повітрі. Лише Квен здатний протистояти йому, хоча сила крику може навіть пробитися крізь нього в певних ситуаціях.

Брукси мають звичку співати рідною мовою, особливо після того, як вони випили крові, і їхні пісні описуються як тихі, пронизливі та нудотні. Завдяки цьому брукси можуть маніпулювати будь-якою людиною та підкоряти її волі, змінюючи її сни та перетворюючи їх на жахливі кошмари.

У книгах Сапковського [ ]

— Відьмак відступив і сильніше стиснув руків’я меча. — Значить, ти… Кутики вуст почали підніматися вище, все вище, губи розтягнулися… — Брукса! — крикнув відьмак, кидаючись до фонтану. З-під блідих губ блиснули білі гострі ікла. Вампіриця скочила, вигнула спину, наче леопард, і заверещала. — Останнє бажання, ст. 62 — У випадку вищих вампірів — ніколи, — м’яко відізвався Еміель Регіс. — Із того, що мені відомо, у такий страшний спосіб не калічать також альп, катакан, муля, брукса або носферату. Досить брутально із рештками жертв обходяться, натомість, фледер й екімма. — Хрещення вогнем, ст. 159

Гра «Відьмак 3: Дикий Гін» [ ]

Запис у бестіарії [ ]

Якщо вже мусиш подорожувати крізь ліс, стережися місць, де чути трелі багатьох різних птахів. Це означає, що потрапив ти на територію брукси й жити тобі лишилося зовсім недовго. — Анонімна порада

На щастя для всіх, брукси — рідкісні створіння. Багато хто з них живе далеко від велелюдних міст, бо ж ці потвори дуже дбають про власну безпеку й ховаються там, де їх важко заскочити зненацька. Ті, хто обирає життя серед людей, уникають натовпів і найчастіше виходять зі схованки вночі. Від звичайних запізнілих перехожих їх відрізняють деякі ознаки: зв’язок із птаством, несамовитий голос, прикметний спосіб пересування. Брукси мають надлюдську силу та швидкість, але найбільшу перевагу дає їм уміння ставати невидимими. Брукси рухаються неймовірно швидко, а здатність ставати невидимими дає їм змогу легко спантеличувати ворогів і нападати несподівано, наприклад ззаду. Тому під час бою з таким вампіром придасться бомба «Місячний пил», яка нейтралізує невидимість чудовиська й дає змогу бачити всі його рухи. Не зайве буде й добре змастити меч противампірським мастилом. Брукси атакують гострими кігтями та здатні пробивати захист ворога, осипаючи його градом ударів зусібіч. Ослаблену жертву намагаються вони вгризнути, щоб виссати кров, тому кожний відьмак, полюючи на таке чудовисько, має завчасно випити «Чорну кров». Брукси атакують також звуковою хвилею, яка валить із ніг і приголомшує.

Відомі брукси [ ]

Гра «ГВИНТ: Відьмацька карткова гра» [ ]

Брукса присутня у вигляді бронзової карти Брукса фракції чудовиськ у грі «Гвинт».

— Опис карти у Гвинт

Настільна рольова гра «Відьмак» [ ]

Чув розповіді про бруксу від багатьох людей на півдні. Можливо, це пов’язано з теплішим кліматом, але вампіри, здається, прагнуть на південь. Хех, один старий хлопець із Назаїру якось сказав мені, що брукса — це німфа, схожа на водяну німфу чи щось подібне. Але вони були зіпсовані темною магією та плотськими бажаннями. Вони виходять уночі й сплять із гарними молодими людьми, перш ніж нагодуватися їхньою кров’ю й відправити їх у могилу. Хех, ти навряд чи вб’єш бруксу в бою, бо вони швидші за будь-яку людину, з довгими гострими, як бритва, кігтями та голосами, як у баранів. Що ти повинен зробити, так це зупинити бруксу до сходу сонця. Щойно сонце торкнеться її шкіри, вона згорить, як сухе сіне!. — Рудольф Казмер Забобони простолюдинів (Освіта СЛ: 18) Коли монстр достатньо розумний і оманливий, щоб сховатися в людському поселенні, його стає дуже важко вбити. На додачу За цією простою істиною брукси є вампірами, і, що ще гірше, підпадають під жахливу категорію тих, хто не слабкий до сонячного світла. Знайти бруксу в поселенні людей може бути важко, оскільки вони здатні змішуватись зі своїми сусідами. Якщо ви йдете вулицями поселення вночі, прислухайтеся до тихого, але пронизливого співу, який лунає у вас у животі. Це пісня брукси, яку вони співають рідною мовою, особливо після того, як вип’ють крові. У жодному разі не слід укладати контракт на будь-якого розумного вампіра, які, я мушу вам нагадати, є істотами, здатними ставати повністю невидимими, здатністю, проти якої традиційні методи боротьби з невидимими мало допомагають, адже вони можуть завдавати удари з невидимості та насносити удар звуковою хвилею. Підкрастися навіть до однієї важко, оскільки брукси тісно пов’язані з птахами, завдяки чому вони рано попереджають про гостей. Якщо вам доводиться покласти своє життя на дурість цього полювання, зберігайте елемент несподіванки якомога довше. Прогуляйтеся містом, прислухаючись до голосу птахів і запаху крові, перевіряючи тихіші місця в заможніших районах. Знайдіть місце, щоб отримати свою здобич наодинці, випийте зілля чорної крові та наповніть повітря бомбами з місячного пилу, знаками Ірден та Ігні. Намажте належним чином свій срібний меч і виконуйте все, чого вас навчили, і ви будете жити. Знання та настанови (Бестіарій СЛ: 16)