• Презентація на тему Органи чуття тварин.

Черви. Органи чуття розвинені дуже слабо. У дощового черв’яка немає справжніх органів зору, їх роль виконують окремі світлочутливі клітини, які знаходяться в шкірному покриві. Там же містяться рецептори дотику, смаку, нюху. Дощові черв’яки здатні до регенерації (легко відновлюють задню частину)

РакоподібніОчі у рака складні. Кожне око складається з безлічі спрямованих у різні сторони дуже дрібних очок – фасеток . Зображення предмета в складному (фасеточному) оці складається з його окремих частин, нагадуючи мозаїчні картинки. Органи нюху (та хімічного аналізу складу води) – пара коротких вусиків. Органи дотику – пара довгих вусиків на голові перед ротовим отвором. Органи смаку – щелепні щупики. Орган слуху – мембрана.

ПавукоподібніВ павуків добре розвинені органи чуття. Органами дотику є щетинки, які вкривають тіло павука, та ногощупальця. Органи нюху та смаку містяться переважно на ногощупальцях і ногах ,органи нюху – вусики. Орган слуху – мембрана на череві. У літаючих комах в основі вусиків е спеціальні органи для контролю за швидкістю й напрямком польоту. Органи зору – прості очі, яких, зазвичай, чотири пари.

Комахи. Більшість комах є „короткозорими”. Окремі з них, як, наприклад, муха діопсиду, бачать на відстані 135 метрів. Бабка – а вона має найгостріший зір серед наших комах – не бачить далі за два метри, а бджола нічого не бачить вже на відстані одного метра. Комахи бачать ультрафіолетове світло, проте не розрізняють кольору червоної ділянки спектру (тільки метелики бачать червоний колір). Наприклад, квітка маку сприймається комахами як безбарвна, зате на інших квітах очі комахи бачать такі ультрафіолетові візерунки, що їх людині навіть важко уявити.

Риби. Органи слуху у риб Органи слуху риб сприймають коливання водного середовища. Влаштовані вони у них більш просто, ніж у інших хребетних тварин. Немає у риб ні зовнішнього, ні середнього вуха: вони обходяться без них в силу більш високої проникності води для звуку. Є лише внутрішнє вухо, яке знаходиться в кістковій стінці черепа. Органи нюху розташовані в ніздрях, які у риб не є наскрізними, а схожі на крихітні двугорбові колбочки, що знаходяться зверху по обидва боки рила. На дні їх лежать складки нюхового епітелію, клітини якого сприймають хімічні речовини, розчинені у воді. Гострота нюху у риб надзвичайно велика. Особливо тонко розвинене воно у нічних і хижих риб (сом, минь). Акула може відчути запах крові на відстані 15-20 км. Органи смаку являють собою скупчення клітин, так звані смакові нирки. Вони численні в ротовій порожнині, глотці, на вусиках, підборідді, зябрових дугах, на голих ділянках голови і навіть у шкірі тіла, особливо в місцях, позбавлених луски. Гольян, наприклад, здатний вловити смак крихти, яка впала йому в акваріумі на хвіст.

Органи дотику. Риба здатна відчувати дотик, розрізняти характер ґрунту, а також має почуття болю. Всі ці дії сприймають клітини, розташовані як в покривах, так і у внутрішніх органах. Слід тільки сказати, що відчуття болю у риб розвинене слабше, ніж у теплокровних тварин. Рибалкам відомо, що окунь, знятий з гачка і випущений у воду, може клюнути на власне око. Крім того, у риб є ще “шосте відчуття”, Втрачене наземними тваринами. Це — орган бічної лінії.

ЗемноводніОргани зору земноводних Органи почуттів у представників цього класу вже більш пристосовані до існування в повітряному середовищі. Наприклад, очі у них вже мають дві повіки, а також миготливу перетинку, яка виконує зволожуючу і захисну функції. Кришталик може змінювати свої розміри залежно від освітлення. Зір у земноводних кольоровий. Крім того, у земноводних є нюхові мішки, які відкриваються назовні ніздрями. Тварина може сприймати запахи тільки в повітряному середовищі. Що ж стосується органів слуху, то у земноводних вже формується середнє вухо і барабанна перетинка, а також невелика кісточка під назвою стременце. – рецептори шкіри. У примітивних водних земноводних, а також у пуголовків ще зберігається бічна лінія. Орган смаку – смакові бруньки, що містяться на язику та ротовій порожнині

Роль дощових черв’яків у процесах ґрунтоутворення

В умовах експерименту дощові черви здатні до зміни природженої поведінки на основі вироблених у них умовних рефлексів. У ґрунті дощові черви риють глибокі ходи до 2 м від поверхні землі. У теплу й вологу погоду вони вночі виповзають зі своїх нірок, відшукують сире опале листя, напівзогнилі травинки й усе це затягують у нірки. Отже, дощові черви — типові сапрофаги. Заковтують вони і землю, яку можна завжди побачити у їхніх кишках. Органічні речовини ґрунту, перегній використовуються як їжа, піщинки сприяють подрібненню і перетиранню рослинних часточок. Перероблений ґрунт черви викидають на поверхню у вигляді характерних купок — копролітів. Поява таких купок навесні свідчить про початок діяльності черв’яків. Підраховано, що за добу кожен черв’як пропускає крізь себе кількість землі, що дорівнює масі його тіла. Зимують черви у нижній частині своїх ходів, нижче глибини промерзання ґрунту. Відомі випадки, коли знаходили живих черв’яків у шматочках льоду; це вказує на їх високу життєстійкість і здатність переносити несприятливі умови. При пересиханні ґрунту під час літньої посухи черви також опускаються у глибокі його горизонти.

Дощові черви відіграють величезну роль у процесах ґрунтоутворення, на що вперше вказав Ч. Дарвін (1881). Вони становлять від 50 до 96 % всієї біомаси ґрунтових безхребетних. На одному гектарі землі буває від 500 тис. до 2 млн дощових черв’яків, які переробляють і переміщують щодоби близько чверті тонни ґрунту. За рік один дощовий черв’як, маса якого 0,52 г, пропускає крізь свої органи травлення в середньому 400—500 г суміші з рослинних решток і мінеральних часток землі. Роблячи свої ходи, дощові черви розпушують ґрунт, сприяють його аерації і проникненню води. Затягуючи в нірки рослинні рештки, вони удобрюють ґрунт. Капроліти цих тварин сприяють поліпшенню структури ґрунту. До цього ж ґрунт, який пройшов крізь кишки дощових червів, змінює свій хімічний склад: у ньому збільшується вміст Магнію, Кальцію, амоніаку, нітратів, фосфатів. При цьому нейтралізуються шкідливі ґрунтові кислоти.

§ 4. Дощовий черв’як. Зовнішній вигляд. Спосіб життя. Роль дощового черв’яка в утворенні ґрунту

На попередньому уроці ви дізналися про загальні ознаки безхребетних тварин і познайомилися з найбільш розповсюдженими групами безхребетних. Пригадайте, які тварини називаються безхребетними. Назвіть найбільш відомі групи безхребетних. Чому членистоногі отримали таку назву? Що вам відомо про молюсків? Де живуть кільчасті черви?

Сьогодні на уроці ви більше дізнаєтеся про дощового черв’яка, його зовнішній вигляд і спосіб життя.

Дощові (земляні) черв’яки живуть у ґрунті. Особливо вони полюбляють ті місця, де волого й багато перегною. Удень черв’яки перебувають у ґрунті, прокладаючи в ньому ходи. На поверхню черв’яки виповзають уночі або після великого дощу (звідси й назва — дощові). Улітку вони перебувають у верхніх шарах ґрунту. На зиму черв’яки риють нірки завглибшки до 2 метрів.

Тіло дощового черв’яка витягнуте. Воно має довжину 10-16 сантиметрів. Тіло складається з розміщених послідовно, один за одним, подібних частин — члеників (кілець). Передній кінець тіла дощового черв’яка загострений і товстіший, ніж задній. Спереду розташований рот. Спина черв’яка темніша за черево. На черевній частині тіла є невеличкі щетинки (на кожному кільці по дві). Пересуваючись, дощовий черв’як спочатку витягує передній кінець тіла, а потім підтягує задній. Коли він витягує передній кінець, щетинки заднього кінця упираються у ґрунт. Коли підтягує задній, то утримується щетинками переднього кінця.

Дощовий черв’як з ходами в ґрунті

Дощовий черв’як харчується підгнилим листям і перегноєм ґрунту. Він вживає їх під час пересування. Дихає черв’як повітрям, яке знаходиться між частинками ґрунту. Повітря проникає в тіло тварини крізь всю поверхню його вологої шкіри. При висиханні шкіри черв’як не може дихати й гине. Тому дощові черв’яки водяться в місцях з вологим ґрунтом. Після дощу черви виповзають на поверхню , адже дощова вода витісняє з ґрунту повітря. Тому їм стає важче дихати.

Дощові черв’яки не мають очей. Проте вони добре орієнтуються за коливаннями ґрунту. У разі небезпеки черв’яки тікають у нірки. Вони відчувають запахи. Нюх їм допомагає знаходити їжу.

Дощові черви дуже корисні. Вони відіграють величезну роль у процесах ґрунтоутворення. Роблячи свої ходи, черви розпушують ґрунт. Це сприяє його насиченню повітрям і проникненню води. Затягуючи в нірки рослинні рештки, дощові черв’яки таким чином удобрюють ґрунт. У пухкому й багатому на перегній ґрунті добре ростуть рослини.

Отже, дощові черв’яки мають витягнуте тіло довжиною 10-16 сантиметрів. Мешкають вони у ґрунті. Харчуються підгнилим листям рослин і перегноєм ґрунту. Приносять велику користь, підживлюючи і розпушуючи ґрунт.

Будова дощового черв’яка

Запам’ятайте!

Ґрунт — верхній шар землі.

Членики — подібні за будовою рухомі частини тіла.

Запитання

• 1. Де живуть дощові черв’яки?
• 2. Коли черв’яки виповзають на поверхню землі?
• 3. Які розміри мають дощові черв’яки?
• 4. Розкажіть про будову дощового черв’яка.
• 5. Чим харчується дощовий черв’як?
• 6. Як дихає дощовий черв’як?
• 7. Як черв’яки знаходять їжу?
• 8. Чим корисні дощові черв’яки?

Завдання

• 1. Намалюйте у зошиті дощового черв’яка та розфарбуйте малюнок.
• 2. Складіть речення зі слів: Довжина, сягає, сантиметрів, черв’яків, тіла, 30, і більше, деяких.

Цікаво знати.

Гігантський дощовий черв’як

Дощові черв’яки поширені на всіх континентах Землі, окрім Антарктиди. Деякі види набули широкого поширення завдяки людині.

Довжина різних видів дощових черв’яків може бути від 2 сантиметрів до 3 метрів. Шкіра дощового черв’яка покрита слизом. Він є своєрідним антисептиком, тобто протимікробним засобом.

У дощових черв’яків слабко розвинений головний мозок.

Дощові черв’яки зволожують, перемішують ґрунт і сприяють розпушуванню землі. Вони рухаються у ґрунті, розштовхуючи його або заковтуючи. Дощового черв’яка використовують як корм для птахів і звірів.

Раніше в Європі для загоєння ран клали на пошкоджене місце чистих дощових черв’яків або порошок з висушених черв’яків. У китайській медицині порошок з дощових черв’яків колись використовували для лікування кровоносних судин.