Летюча миша тварина. Спосіб життя і місце існування кажана

Летюча миша здавна вселяла людині жах. Багато легенд і оповідань придумано навколо їх незвичайного способу життя і зовнішнього вигляду. Їх гострі зуби і нічні польоти в сукупності створили ілюзію існування потенційної небезпеки при зустрічі з ними. Однак насправді все не так, і лише деякі рідкісні види, що мешкають в певних місцях, харчуються кров’ю великих ссавців. Решта ж задовольняються комахами і до вампіризму не мають ніякого відношення.

Летюча миша – опис, будова. Як виглядає кажан?

Загін кажанів, до яких власне і належать кажани, особливо примітний тим, що це, по суті, єдині ссавці, здатні літати. Ось, правда в загін рукокрилих входять не тільки літаючі миші, але ще і інші не менш літаючі побратими: літаючі собаки, що літають

лисиці, а також фруктові літаючі миші, що відрізняються від своїх побратимів – звичайних кажанів, як своїми звичками, так і будовою тіла.

Як ми вже згадали, кажани маленького розміру. Вага найменшого представника цього виду, свіноносой літаючої миші, не перевищує 2 грам, а довжина тіла – максимально досягає до 3,3 см. По суті це один самих маленьких представників звіриного царства.

Найбільший представник сімейства кажанів – гігантський лжевампір, має масу 150-200 г, і розмах крил до 75 см.

Різні види кажанів мають різну будову черепа, кількість зубів теж різниться і в багато залежить від харчування того чи іншого виду. Наприклад, безхвостий дліноязиковой листоносов, який живиться нектаром, має витягнуту лицьову частину. Природа так мудро зробив, щоб йому було куди вміщати свій довгий язик, в свою чергу необхідний для діставання їжі.

А ось кажани-хижаки, які харчуються комахами, вже мають так звану гетеродонтна зубну систему, що включає в себе різці, ікла і корінні зуби. Дрібні кажани, що поїдають ще більш дрібних комах, мають до 38 дрібних зубів, в той час як у великих летючих мишей вампірів їх всього до 20. Справа в тому, що вампірам не потрібно багато зубів, так як вони не жують їжу. Зате у них в наявності гострі ікла, які роблять рану, що кровоточить на тілі жертви.

Традиційно у кажанів, причому майже всіх видів, великі вуха, що відповідають, в тому числі, за їх дивовижні ехолокаційні здатності.

Передні кінцівки у кажанів перетворилися в крила в ході тривалої

еволюції. Подовжені пальці стали служити каркасом крила. А ось перший палець з кігтем залишається вільним. З його допомогою літаючі мишки можуть навіть їсти, і виробляти різні інші дії, хоча у деяких з них, як наприклад, димчастих летючих мишей він не є функціональним.

Швидкість кажана залежить від форм і будови її крила. Вони в свою чергу можуть бути дуже довгими, або ж навпаки з невеликим подовженням. Крила з меншим подовженням не дозволяють розвивати велику швидкість, зате з ними можна відмінно маневрувати, що вельми корисно для кажанів, що живуть в лісі, і яким часто доводиться літати серед крон дерев. В цілому швидкість польоту кажана коливається від 11 до 54 км на годину. А ось бразильський складчатогуб, з роду бульдогових кажанів, є абсолютним рекордсменом за швидкістю польоту – він здатний розвинути швидкість до 160 км на годину!

Задні кінцівки кажанів мають характерну відмінність – вони розгорнуті в сторони колінними суглобами назад. За допомогою добре розвинених задніх ніг кажани висять вниз головою, в цьому, здавалося б (як для нас) таке не зручному положенні вони і сплять.

Кажани як всякі порядні ссавці, мають хвіст, який також буває різної довжини в залежності від виду. Також вони мають тіла (а часом і кінцівки) покриті шерстю. Шерсть може бути рівною, кудлатою, короткою або густий, знову-таки в залежності від виду. Різниться також і забарвлення, зазвичай переважають білуваті і жовтуваті відтінки.

Гондураська біла летюча миша з досить незвичайною розфарбуванням – біла шерсть контрастує з жовтими вухами і носом.

Втім, є і представники кажанів, з тілом зовсім без шерсті – це дві голокожие кажани з Південно-східної Азії.

Зір у кажанів залишає бажати кращого, очі розвинені погано. До того ж вони зовсім не розрізняють кольорів. Зате поганий зір з лишком компенсується відмінним слухом, який, насправді, є основним органом почуттів у цих тварин. Наприклад, деякі з кажанів можуть уловлювати шелест комах, що копошаться в траві.

Непогано розвинене у них і чарівність. Наприклад, самки бразильського складчатогуба по запаху здатні знаходити своїх дитинчат. Деякі кажани по запаху, так само як і по слуху, чують свою здобич, також можуть розрізняти «своїх» і «чужих» кажанів.

Пізнавальний ресурс про культуру, науку та мистецтво

Автор статті: Сергій Курій Стаття з рубрики «Культурна зоологія»

«- Ви миші? – Летючі, сер! – Якщо ви миші, значить, теж не любите котів? – Терпіти не можемо, сер! ». (З м-ф «Пес в чоботях»)

З приводу кішок герої мультфільму, може, і праві. Коти, дійсно, здатні іноді випадково зловити зазевавшихся сірих літунів. Однак цей факт зовсім не робить їх «мишами». Особливо дратує назва «кажани» зоологів. Вживати його в професійній науковій літературі – поганий тон. Грамотне назва цього загону ссавців – рукокрилі, а його найближчі родичі – зовсім не гризуни, а комахоїдні (куди входять їжаки і землерийки).

Власне, від комахоїдних кажани і відбулися. Найбільш ранні (зі знайдених) останки кажанів належать еоценову епосі (50 млн. Років тому) і вже мають знайомий нам вигляд. Тому, коли звірі вирішили підкорити повітряну стихію – поки неясно. Зате ясно – як і навіщо вони це зробили.

Чи можна змагатися з птахами?

«Тягнуть коти свій жалюгідний жереб, Животіючи на землі. А ми паримо вільно в небі Над Па-де-Кале У туманною сонної імлі.

Не по зубах котам завдання Гордо злетіти під хмари. Наш славний рід на набрід котячий Дивиться звисока, злорадствуем злегка ». (Пісня кажанів з м-ф «Пес в чоботях»)

Як відомо, спочатку за пурхають комахами почали полювати літаючі ящери, потім їх змінили більш вправні авіатори – птиці. Але птиці (за рідкісним винятком, на зразок сов) полювали тільки в денний час доби, а «нічна зміна» залишалася практично вільною. Її-то і зайняли предки рукокрилих. Недарма деякі види кажанів люди так і прозвали – вечорниці, нічниці.

До речі, вважають, що назва «кажани» з’явилося в український мові лише в XVIII столітті, як прямий переклад німецького «Fledermaus». До цього рукокрилих на Русі зазвичай називали «нетопир». З приводу походження цього слова і досі точаться суперечки. Одні вважають, що воно утворено грецьким словом «nekto» (ніч) і давньоруським «рут’» (парити). Інші, що «нетопир» означає «ні пера». Треті, що спочатку воно писалося, як «непетирь» і означало “не-птиця».

Дійсно, крило кажана не сплутаєш з пташиним. Правда, є і подібності. Наприклад, в скелеті рукокрилих теж є кіль – виступ на грудині, до якого кріпляться літальні м’язи – правда, він менше, ніж у пернатих. Кістки кажанів, хоча і не порожні, як у птахів, але дуже тонкі (найтонші серед ссавців) і при цьому міцні. Якщо у птахів крило утворене лише одним подовженим пальцем, то у рукокрилих такими стали всі пальці крім «великого» (його вони використовують, як кіготь для лазіння).

Між цими пальцями натягнута еластична шкіряна перетинка, яка триває уздовж боків тіла аж до задніх кінцівок і хвоста. Ця особливість прекрасно відображена в українській мові, де все кажани називаються «кажанів».

Звичайно, шкіряної перетинки далеко до аеродинамічних властивостей пір’я. Зате завдяки її гнучкості, рукокрилі стали одними з найбільш маневрених літунів, здатних різко і швидко змінювати напрямок польоту. Спіймати кажана в повітрі важко. Тому люди здавна використовують наступний спосіб – розтягують на землі біле простирадло. На світлу поверхню тут же злітаються комахи, а вже слідом за ними і кажани. Наскільки це ефективно, не знаю – не пробував … Природних ворогів у рукокрилих взагалі дуже мало – в основному ті ж сови та люди.

Але у літаючого способу життя є і недоліки. По-перше, для польоту потрібна високий обмін речовин, а, отже, багато їжі. В результаті кажанам доводиться харчуватися зі швидкістю 500-600 комах на годину. Коли ж доводиться спати або замовити, обмін речовин різко сповільнюється.

Ночівлі та зимівлі кажани проводять в темних схронах – печерах, дуплах, щілинах стін, на горищах, навіть в могильних склепах (один з видів, виявлений в єгипетських пірамідах, так і прозвали – могильний мешкокрил). Іноді в одному місці збираються величезні зграї. Так, в Бракенской печері (США) гніздитися понад 20 мільйонів кажанів.

Людина, що потрапила в таке місце, цілком може втратити свідомість від «букета» запахів з сечі, гуано і розкладаються останків. Прилетівши «додому» рукокрилі чіпляються задніми лапками за стіни і стелі, та так і сплять – вниз головою. При цьому пальці «автоматично» стискаються, і впасти уві сні рукокрилих не може.

«На стелі висить купа кажанів – все, як годиться, а одна – головою вгору. Висять по сусідству миші перемовляються: – Чого це вона вгору головою висить? – А, йогою займається! ».

«Дві кажани висять і розмовляють: – У тебе який найгірший день у житті був? – Так коли пронос почався! ».

Уже під час звичайної ночівлі температура тіла кажана падає на 15-20 градусів. Ну, а під час зимової сплячки і зовсім не піднімається вище 10 градусів. Якщо ж температура навколишнього середовища падає нижче нуля, на тілі миші збираються крапельки води і утворюють захисну крижану кірку.

Наступний недолік літаючого способу життя пов’язаний з живородінням. Якщо птиці дозволяються від тягаря, відкладаючи яйця, то вагітній кажана доводитися пурхати з зародком в животі. Хоча ці звірята досить сильні (здатні підняти вантаж, що становить 3/5 від власної ваги), виношувати більше одного дитинчати не вигідно. Вантажопідйомність кажанів під час Другої Світової війни намагалися використовувати американці проти ненависних японців. Вони планували кріпити до тваринкам фросфорние бомбочки і випускати біля берегів Японії. За ідеєю миші повинні були розлетітися по будівлям і спровокувати пожежі. Правда, під час експерименту перелякані звірята спалили цілий випробувальний ангар. Рукокрилих визнали некерованими і проект прикрили.

Схожа доля чекала і ідею літального апарату, побудованого за образом і подобою крила кажана. Вперше цю ідею висловив Леонардо да Вінчі ще в 1503 році і навіть намалював ескізи. На практиці ж фантазії великого художника спробував втілити французький винахідник Клемент Адер в 1886-92 роках. Правда, для надійності він доповнював крила паровим двигуном. Не допомогло. Апарати Адера літали недалеко, недовго, а останній і зовсім розбився … Виявилося, скопіювати кажана далеко не так просто.

Ескіз да Вінчі і літальний апарат Адера «Avion».

Найдивнішим «винаходом» природи виявилася здатність рукокрилих вміло літати і влучно полювати в цілковитій темряві. І ця тема заслуговує на окрему розповідь …

Простір, виткане з звуків

«Летить кажан в темряві і з усього розгону врізається в стіну. Сидить внизу, чухаючи голову: – Блін, я з цим плеєром коли-небудь вб’юся ». (Анекдот)

У 1793 році італійський вчений Лазаро Спалланцани виявив дивовижний факт. Він з’ясував, що дві нічні літуни – сова і кажан – поводяться зовсім по-різному, коли виявляються в абсолютно темній кімнаті. Перша навіть не робить спроб злетіти, зате друга – впевнено пурхає, як ніби зір їй ні до чого. Вчений остаточно переконався в цьому, коли заклеїв кажана очі.

Летюча миша майстерно лавірує між витками дроту.

Через рік другий учений – швейцарець Шарль Жюра – повторив і підтвердив досліди Спалланцани. А також з’ясував дещо нове. Виявилося, що миша по-справжньому «осліпла» лише після того, як їй залили воском вуха. Невже для орієнтації в темряві цей звір користується слухом? Ось тільки яким чином можна «почути» нерухому перешкоду на кшталт стіни? Не зрозуміло. Недарма висновки Жюра інше наукове співтовариство серйозно не прийняло.

Великий авторитет серед натуралістів – француз Жорж Кюв’є – і зовсім заявив, що експеримент Жюріна був занадто жорстокий. Мовляв, віск у вухах звірків не просто позбавляв їх слуху, але і виробляв загальний травмує ефект, від чого ті і ставали безпорадними. Натомість Кюв’є висунув іншу – начебто більш логічну – гіпотезу. На його думку, кажани мають якесь шосте відчуття – т.зв. дотиком на відстані – і здатні орієнтуватися по, що відображаються від перешкод, потокам повітря. Як і у випадку з «теорією катастроф» (альтернативою еволюційної теорії Ламарка), великий натураліст помилився.

Втім, з’ясувалося це лише на початку ХХ століття. У 1912 році британський винахідник Хайрем Стівенс Максим (той самий, що створив однойменний кулемет) був, як і багато, вражений катастрофою лайнера «Титанік». Тоді він запропонував використовувати під час плавання метод ехолокації, щоб по відбитих звукових сигналів можна було б попередити зіткнення корабля з великою перешкодою на кшталт айсберга. Одночасно Максим висловив думку, що, швидше за все, подібним способом користуються і кажани. Правда, він припускав, що для орієнтації ці звірята посилають в простір інфразвуки (звуки нечутного низького регістра), які видають за допомогою помахів крил.

У 1920 році ідею Максима підтримав британський нейрофізіолог – Х. Хартрідж – з уточненням, що «ехолот» кажана «працює», скоріше, не на інфра, а на ультразвуку (тобто в нечутні верхньому регістрі).

Однак, експериментально ці здогади були підтверджені лише в 1938 році, завдяки двом співробітникам Гарвардського університету – фізику Джорджу Пірсу і його студенту Дональду Гриффину. Пірс розробив електронний апарат, здатний уловлювати ультразвуки, а Гріффін додумався піднести до пристрою клітку з кажанами. З динаміків пролунав гучний тріск. Виявилося, що нічні мисливці не так безшумні, як здавалося.

Гріффін і Пірс зайнялися кажанами впритул і зробили ще чимало відкриттів. Наприклад, вони з’ясували, що звірята втрачають здатність орієнтуватися, коли їх позбавляють не тільки слуху, але і можливості його видавати. У загальних рисах «ехолокатор» рукокрилих працював так. У польоті кажан видає найтонші ульразвукового писки. Посланий сигнал відбивається від перешкоди, вловлюється вухами, і за часом його затримки звірок визначає відстань до предмета. Чим ближче предмет, тим більше частота посилаються сигналів – миша, як би, наводить «різкість».

Аналізатор еле у рукокрилих вражає своєю точністю і швидкістю обробки. По-перше, кажани повинні відрізняти свої сигнали від сторонніх звуків. По-друге, вони здатні вловити своїм звуковим «сканером» навіть дріт товщиною не більше міліметра. Так, що там дріт! – муху, яка до того ж ще й рухається.

Є у ехолокації і свої недоліки. По-перше, звук на великих відстанях розсіюється. Тому своє постійне житло (будь то клітина або печера) миші спочатку детально «сканують», а потім зазвичай користуються отриманої картиною по пам’яті. Наприклад, коли вчені змінювали розташування дверцята в клітці, то звірята якийсь час за звичкою тикали в старий вихід, поки не помічали недобре. Також відомо, що звуки добре заглушуються м’якими шорсткими поверхнями. Тому багато нічні метелики мають волохате тільце – важко розрізняються для «сонара» рукокрилих. Можливо, з цієї ж причини кажани нерідко заплутуються в пишних жіночих зачісках.

Є у цих звірків ще одна проблема. Якщо ви подивіться на галерею різних видів рукокрилих в анфас, то, швидше за все, вирішите, що ці страшні химери злетіли прямо з картин Босха. Навіщо кажанам великі вуха, зрозуміло. А ось навіщо їм такі потворні носи – з наростами і самої вигадливої ​​форми? Справа в тому, що, коли видобуток потрапляє кажана в рот, вона на якийсь час позбавляється можливості пищати. Тому багато рукокрилі стали використовувати ніс в якості додаткового резонатора. Крім того, у кожного виду свій ніс і свій звук, що, погодьтеся, теж важливо. Недарма назви деяких видів вельми красномовні – щелеморд, подковонос, гладконосих, копьенос і навіть складчатомордий листоносов.

До слова, очі у рукокрилих хоч і маленькі, але далеко не зайві. Як би досконала не була ехолокація, при наявності світла звірята воліють покладатися і на зір. Коли в 1946 році біолог А. Кузякин випустив кажанів днем, то половина з них почала битися в скло зі сліпотою мухи. Коли ж очі їм закрили, ехолокатор заробив на повну потужність, і помилятися звірята перестали.

А їдять чи мишки кішок?

«Здрастуй, Я твоя мишка, Я твоя мишка І я тебе з’їм …» (з пісні Філіпа Кіркорова)

Загін кажанів налічує близько тисячі видів (17% всього видового різноманіття ссавців) і за цим показником поступається, хіба що, всюдисущому ряду гризунів.

Далеко не у всі кажани мають розвинену ехолокацію. В першу чергу, це залежить від способу харчування. Найбільш складні і високочастотні сигнали видають комахоїдні кажани, які ведуть активне полювання.

У менш активних подковоносов частота і довжина ультразвуку поменше. Ці миші полюють, як би, з «засідки» – висять на гілці і «сканують» навколишній простір у пошуках здобичі. І вже після того, як мета виявлена, кидаються за нею в погоню.

Є серед кажанів і рибоядние, що мешкають в Південній Америці. Їх літальна перетинка до хвоста не доходить. Вона закінчується в районі колін, залишаючи пазуристі задні лапи вільними. За допомогою їх миша і ловить свою рибу. З приводу того, яку роль відіграє в нічний риболовлі ехолокатор, вчені довго сперечалися, і в підсумку вирішили, що він реагує, перш за все, на сплески води і, виринули на поверхню, риб.

Самі ж слабкі ехолокатори в загоні рукокрилих мають крилани. Цю групу рукокрилих в популярній літературі нерідко називають летючими собаками або лисицями. Хоча, наприклад, Джеймсу Куку ці милі створіння свого часу здалися породження пекла!

Мордочки летючих лисиць з маленькими вушками і незвично великими (для інших рукокрилих) очима дійсно нагадують лисячі. Та й розміри значні. Довжина тіла найбільшого крилани – Калонг – 40 см, а розмах крил сягає півтора метра. Коли зграя криланами відпочиває вниз головою на гілках дерева, здалеку здається, що хтось розвісив на ньому кілька десятків «кавказьких полонянок» в сплячих мішках.

Політ криланами зовсім не нагадує неспокійний пурхають політ комахоїдних кажанів. Мірно, не поспішаючи, вони махають своїми широкими крил. Ультразвукова локація у летючих лисиць – найслабша серед кажанів. Зате в чутному діапазоні вони дуже галасливі – настільки, що часом заглушають шум транспорту.

Нерозвиненість ехолокації пояснюється тим, що летючі лисиці, незважаючи на назву – переконані вегетаріанці, а рослини від них нікуди не втечуть. Раціон складають соковиті плоди, які ростуть в тропічних районах Азії, Африки, Австралії і Океанії.

Найвигадливіший крилан – молотоголових – для більш успішного заковтування плодів обзавівся такою величезною мордою, що став схожий не на лисицю, а якогось дога-мутанта.

Ті, у кого морда і розміри поменше, перепрофілювалися в «метеликів». Вони пурхають над квітками і довгими язиками злизують пилок і нектар, а заодно виконують корисну функцію запилення. До нектароядним рукокрилих належать не тільки крилани, а й окремі види т.зв. листоносов.

Однак далеко не всі летючі миші такі нешкідливі …

Пам’ятайте, як героїня казки «Аліса в Країні Чудес» міркувала на тему: «А чи їдять кішки мошок? А їдять чи мошки кошек? ». Насправді, «мошки» в казці з’явилися, завдяки переведенню Н. Демуровой. В оригіналі все виглядає більш «логічно»: «Do cats eat bats? Do bats eat cats? » ( «Чи їдять кішки кажанів? Їдять кажани кішок?»). Щоб зберегти риму перекладачці довелося пожертвувати точністю.

Перш, ніж відповісти на питання Аліси, потрібно визначитися – в якому сенсі «їдять»? Серед рукокрилих дійсно є хижаки, які віддають перевагу замість комахи зжерти дрібну птицю або звірка (в тому числі свого дрібного побратима). Наприклад, звичайний копьенос або індійський помилковий вампір.

Але є серед кажанів і вампіри справжні – т.зв. Десмонд, здатні зазіхнути на велику здобич на кшталт коні або корови. Природно, вампіри їх не жеруть, а подібно до свого міфічного тезки – смокчуть у жертви кров. Будучи, таким чином, єдиними паразитами серед теплокровних тварин. На людей ці кажани теж нападають, але, кажуть, вкрай рідко. Правда, мандрівник Персі Фоссет тут би посперечався …

На полювання вампір, як і належить злісному кровососові, вилітає вночі – зазвичай в компанії собі подібних. Летить він досить низько (на висоті 0,5-1,5 м) і в пошуках здобичі більше покладається на нюх і слух. Ехолокація у вампіра сильніше, ніж у криланами, але слабший, ніж у комахоїдних кажанів. Втім, цих ультразвукових сигналів вистачає на те, щоб кровососа відчули собаки – напевно, тому їх кусають рідше, ніж інших.

Виявив жертву, вампір сідає їй на спину, або підкрадається «пішки», спираючись на підставу кисті (в цей момент він нагадує, скачуть по землі, жабу). Гострими різцями кровососи розрізає шкіру і починає хлебтати виступила кров. Так як на одну корову зазвичай відразу нападає кілька вампірів, то після закінчення трапези на її тілі можна нарахувати до тридцяти надрізів.

Харчуватися вампіри повинні регулярно. Одна добова голодування відразу призводить до втрати 17% ваги, а дві – до летального результату. В результаті за рік один вампір випиває не менш 7,3 літрів кровиночки. Однак ненажерливість – це ще півбіди. По-перше, вампіри здатні переносити сказ, чуму і енцефаліт. По-друге, щоб жертва вела себе спокійно, слина вампірів анестезує місце укусу і одночасно не дозволяє крові згортатися. В результаті рани ще довго кровоточать і гнояться, привертаючи до себе натовпу кровосисних комарів і мух. Ну, а ті вже не упустять моменту, щоб відкласти туди свої личинки. Добре хоч корови після цих укусів самі в вампірів не перетворювати … 🙂

Відьма або ангел? Птах або звір?

«Відьма або ангел, Птах або звір, Вернись – я залишу відкритим вікно І незамкненими двері. Смерть або порятунок, Світло або тьма, Якщо не повернешся, я вперше дізнаюся Як божеволіють.

Але якщо ти запізнишся хоча б на мить, Скло тріснуть як лід, і на підлогу впаде Сніжно-білий старий, І камінь в пазурах стане сірим свинцем, І ти звалишся безсило, розбивши свої крила, Поруч з мертвим обличчям ». (З пісні групи НАУТИЛУС ПОМПІЛІУС «Летюча миша»)

Давайте на п’ять секунд закриємо очі і проізнесём «летюча миша» … Упевнений, що майже всі, що виникли при цих словах, асоціації легко впишуться в одну з трьох категорій.

Перше, з чим ми ототожнюємо кажанів – це, безумовно, Ніч і Тьма. Стародавні греки так і називали цих тварин – ніктеріди, адже кажани вважалися дочками хтось – богині Ночі. Крім того, вони були і священними тваринами Персефони – дружини бога загробного царства Аїда. Як відомо, знаходилося це царство під землею, тому на сяючий християнський рай не було схоже, а душі померлих бродили там у вигляді сумних безтілесних тіней. Тому-то Гомер у своїй «Одіссеї» і порівнює ці душі з метання в печері кажанами.

В християнську епоху прихильність кажанів темряві і боязнь світла досить швидко перевели їх в розряд нечистої сили. На Русі, що залетів в будинок, нетопир завжди вважався поганою ознакою. Кажани стають незмінними супутниками відьом і чаклунів, постійними учасники шабашів. Більш того, художники нерідко стали нагороджувати перетинчастими крилами самого диявола. Треба сказати, що зовнішній вигляд кажанів добре вписувався в диявольський бестіарій.

Символом темного, хворобливого, несвідомого уяви кажани виступають і на знаменитій гравюрі Франсиско Гойї «Сон розуму породжує чудовиськ». Сам художник пояснював сенс своєї картини так: «Коли розум спить, фантазія в сонних мріях породжує чудовиськ, але в поєднанні з розумом фантазія стає матір’ю мистецтва і всіх його чудових творінь».

Ф. Гойя «Сон розуму породжує чудовиськ», 1797.

Летюча миша досі – один з улюблених символів всього окультного і потойбічного. Великим шанувальником подібної атрибутики був рок-співак Оззі Осборн – від чого в 1982 році і постраждав. На концерті один з фанатів кинув на сцену кумиру кажана. Вирішивши, що це гумова іграшка, «великий і жахливий» Оззі, сунув її в рот і, роблячи страшні гримаси, відкусив їй голову. І тут несподівано зрозумів, що звірятко-то справжній …

Що стосується горезвісних вампірів, то ототожнюватися з кажанами вони стали далеко не відразу. Спочатку ожилі небіжчики-кровопивці були самі по собі. Правда, коли в Південній Америці виявили кровосисних кажанів, їх теж прозвали вампірами, але в власне вампірську міфологію так і не включили. Все змінилося в 1897 році, коли на прилавки ліг знаменитий роман Б. Стокера про графа Дракулу.

З цього моменту міфічні вампіри виявилися міцно пов’язані з рукокрилими. Настільки, що навіть Толкін у своєму «Сільмарилліоні» (де дотримується архаїчна середньовічна манера) згадує серед прислужників Саурона кажана-кровопийцу по імені Турінгветіль. А в романі В. Пелевіна «Ампір В» расу вампірів очолює саме Велика Миша (за версією автора – одне з втілень богині Іштар).

Кадри з к-ф «Ван Хелсінг» (2004) і «Дракула Брема Стокера» (1992).

Щодо того, чому кажани стали літати, ночами існує безліч казок і легенд. Одна з найкумедніших – байка Езопа, де Кажан разом з Бакланом і тернику вирішують організувати свій бізнес. Миша займає грошей, Терновік постачає підприємство одягом, а Баклан – міддю. Але сталося так, що корабель з товаром затонув. З тих пір Баклан пірнає в море, розшукуючи мідь, Терновник вистачає проходять повз за одяг, а Кажан ховається від кредиторів в темряві ночі. Пізніше цю байка буде стихотворно перекладена французом Жаном де Лафонтеном. За її мотивами напише свій вірш «Нещасні купці» і вірменський поет Ованес Туманян:

З тих пір, гнана соромом, Вона вже не літає вдень. Коли нічна ляже тиша, Тоді літає наша Миша, – У темряві сховатися легше їй Від кредитора і друзів.

Ілюстрація де Вімарі (1897 г.) до байки Жана де Лафонтена «Кажан, Кущ і Качка».

Кажан стала героїнею і двох інших байок Езопа. У них обігрується ще одна давнє уявлення про кажанів, як істот, що займають проміжне положення між звірами і птахами. Так в одній байці Кажан, потрапляючи в кігті двох ласок, по черзі переконує кожну з них відпустити її: в першому випадку, заявляючи, що вона не птах, у другому – що вона не миша. А мораль звучить так: «Так і нам не можна завжди бути однаковими: ті, хто вміє застосовуватися до обставин, часто уникають великих небезпек». Зовсім інша мораль виводиться з іншої байки Езопа, де під час війни між птахами і звірами Кажан постійно переходить з одного табору в інший, як тільки перевага в битві змінюється. Після війни цей факт спливає, і Миші доводиться ховатися в темряві ночі і від птахів, і від звірів. Мораль: «Хто шукає підтримки у обох сторін, той живе в ганьбі, тими і іншими відкидає».

Відома також і грецька легенда про трьох дочок царя Миния, які не захотіли піти на вакханалію на честь Діоніса, а залишилися вночі вдома прясти тканину. В результаті розгніваний бог перетворив мініади в кажанів – якщо вже їм так хочеться вести тихий і замкнутий спосіб життя.

Тут ми впритул підходимо до третьої групи асоціацій, пов’язаних з рукокрилими – скритності, таємничості, вмінню непомітно і безшумно парити під покровом темряви. Недарма в Стародавній Греції кажани нерідко виступали символом пильності і проникливості. Довгий час зображення цього звіра прикрашало емблему радянської військової розвідки і супроводжувалося девізом: «Велич Батьківщини – в ваших славних справах» (сьогодні емблему Головного розвідувального управління змінили і замість миші там зображений двоголовий орел з червоною гвоздикою).

Однак у всьому світі більш відомий знак Бетмена. Цей персонаж був придуманий в 1939 році художниками Бобом Кейном і Біллом Фінгер, як відповідь на популярність коміксів про Супермена – того самого, з трусами поверх трико. Недарма спочатку Кейн зобразив Бетмена в схожому трико. Але під впливом Фингера костюм став більш відповідальним назвою – повністю чорним і максимально закритим. А замість початкових жорстких перетинчастих крил Бетмен обзавівся більш ефектним плащем.

Боб Кейн говорив, що придумуючи Бетмена, надихався фільмами «Знак Зорро» (1920) і «Шепіт кажана» (1930).

З цього моменту скромний мільйонер з важкою долею вже більше 70 років таємно творить добро не тільки на сторінках коміксів, але і на кіноекранах.

Певною опереті Й. Штрауса костюм кажана також приховує справжнє обличчя Розалінди – героїні, яка примудряється в цьому вбранні заново спокусити … свого чоловіка.

Втім, таємна нічне життя нерідко прямо пов’язана з пороком. Що одразу позначилося певною емігрантської пісеньці на вірші Марії Веги. Настільки вульгарної, що я не можу слухати її без сміху:

Адже я інститутка, я дочка камергера, Я чорна моль, я кажан … Вино і чоловіки – моя атмосфера, Притулок емігрантів – вільний Париж!

Але, напевно, найнесподіваніші асоціації, кажан викликає у китайців. Справа в тому, що ієрогліфи, що позначають «щастя» і «летюча миша», пишуться по-різному, а звучать однаково – «фу». В результаті цього фонетичного казусу рукокрилі в Китаї стали символом щастя. У вітальних листівках особливо популярно зображення п’яти кажанів, як побажання п’яти чеснот – довголіття, багатства, здоров’я, доброзвичайності і гідної природної смерті.

Автор: Сергій Курій лютий 2020 р

Як кажани орієнтуються в темряві

Все просто, кажани «бачать вухами». Адже вони мають таку дивовижну властивість як ехолокація. Як вона працює? А ось так, тварини випускають ультразвукові хвилі, які відбиваються від предметів і через відлуння повертаються назад. Вступники зворотні сигнали ретельно фіксуються кажанами, завдяки цьому вони прекрасно орієнтуються в просторі і навіть полюють. Більш того, через відображені звукові хвилі вони не тільки можуть бачити свою потенційну здобич, але навіть визначити швидкість її пересування і розміри.

Щоб видавати ультразвукові сигнали природа наділила кажанів особливої ​​конструкції ротом і носом. Спершу звук зароджується в горлі, потім видається ротом і направляється в ніс, випромінюючи через ніздрі. Самі ніздрі мають різні химерні вирости службовці формуванню і фокусуванні звуку.

Люди можуть чути, лише як пищать кажани, адже ультразвукові хвилі, які випромінює ними, не сприймаються людським вухом. Цікавий факт: раніше, коли людство не знало про існування ультразвука, дивовижну орієнтацію кажанів в непроглядній темряві пояснювали наявністю у тих екстрасенсорних здібностей.

Здатність до ехолокації

Кажани виявляють предмети, що перегороджують їм шлях, випускаючи нечутні для людини звуки і вловлюючи їх відлуння, відбите від предметів. До відкриття ультразвукової ехолокації передбачалося, що кажани володіють екстрасенсорними сприйняттям. Їх позбавляли можливості використовувати зір, покривали крила щільним лаком, щоб позбавити можливості відчувати повітряні потоки, і все одно вони уникали розташованих в експериментальній камері перешкод [2].

Дослідження доктора О. Хенсона, анатома Иельского університету, показали, що в момент випускання розвідувальних еле м’язи в вухах кажанів закривають вушні раковини, щоб запобігти пошкодженню слухового апарату. Відомим дослідником ехолокації кажанів був також зоолог Дональд Гріффін [3].

Під час польоту кажани співають пісні, використовуючи складні поєднання складів, на високих частотах (що обумовлено їх здатністю до ехолокації). Вони створюють ультразвукові хвилі від 40 до 100 кГц. Поклик бразильського складчатогуба включає від 15 до 20 складів. Доглядаючи за самкою, кожен самець співає свою власну пісню, хоча в цілому мелодії всіх пісень схожі.

Різниця полягає в індивідуальному поєднанні різних складів. Складні голосові повідомлення використовуються не тільки для залицянь, але також для впізнання один одного, позначення соціального статусу, визначення територіальних кордонів, при вихованні потомства і при протидії особинам, що вторглися на чужу територію.

На думку біолога Майкла Смотермана, жодне інше ссавець, крім людини, не має здатності спілкуватися за допомогою таких складних голосових послідовностей. Голосовий центр, відповідальний за організацію складних послідовностей складів, у кажанів розташований трохи вище, ніж у людини, і вчені поки не можуть визначити, де саме він знаходиться [4].

Ехолокаційні сигнали у дитинчат розвиваються з призовних криків [1].

Кажани, які харчуються рибою (наприклад, мексиканська рибоядних миша), патрулюють водну поверхню ночами, випромінюючи вельми сильні ехолокаційні сигнали. Однак ці сигнали не проникають в товщу води. Миша не виявить рибу, що знаходиться під водою, але відразу ж знайде, якщо риба висуне з води хоча б невелику частину тіла [1].

Слід зазначити, що ехолокація далеко не завжди допомагає кажанам знайти їжу. Трапляється, що деяким комахам вдається почути писк кажанів ще здалеку і таким чином врятуватися. А метелики з сімейства ведмедиць посилають нічним мисливцям відповідні сигнали, за допомогою яких вказують на свою неїстівне або прагнуть приховати своє місцезнаходження, заглушивши чужий сигнал.

Ехолокація кажанів різниться в різних родинах. Підковоноси випромінюють сигнали через ніс, і ці сигнали є короткими (50-100 мс) ультразвукові посилки з постійною частотою 81-82 кГц, але в кінці сигналу частота різко падає на 10-14 кГц. А лиликові випромінюють через рот істотно коротші (2-5 мс) сигнали з частотою, яка за цей час падає з 130 до 30-40 кГц [1].

Кажани здатні виявити перешкоду з дротів на відстані від 17 метрів. Дальність виявлення залежить від діаметра дроту. Дріт діаметром 0,4 мм буде знайдена з відстані 4 метри, а діаметром 0,08 мм – з 50 см. Довжина хвилі типових локаційних сигналів кажана – близько 4 мм.

З усіх кажанів тільки у летючих лисиць є очі, здатні хоч щось побачити в темряві; при цьому всі кажани прекрасно полюють ночами. Знаходити здобич їм допомагають прекрасно розвинені нюх, слух і здатність до ехолокації – дивний і зроблений дарунок природи.

Попросту кажучи, кажан діє як радар. Носом або ротом вона видає нечутні для людини звуки в ультразвуковому діапазоні частот. Це короткі імпульси частотою 20-120 кілогерц і тривалістю від 0,2 до 100 мілісекунд, за своїми параметрами сильно розрізняються у представників різних родин.

Цей прилад настільки досконалий, що деякі кажани “бачать” проведення діаметром менш 1 мм, а мишіорибалки – підняту рибою брижі на воді.

Пропонуємо ознайомитися: Аквафумігатор Раптор від всіх видів комах

Деякі видають звуки ротом, а деякі носом. Хитромудрі вирости на мордах допомагають спрямованому поширенню звуку.

Де живуть кажани

Живуть вони практичних по всьому світу, зрозуміло, за винятком холодних арктичних районів. Але найбільше їх мешкає в тропіках і субтропіках.

Кажани ведуть нічний або сутінковий спосіб життя. Вдень вони, як правило, ховаються в різних притулках, як під землею, так і над землею. Особливо люблять вони печери, каменоломні, шахти, можуть ховатися в дуплах дерев або під гілками. Деякі кажани вдень ховаються навіть під гніздами птахів.

Живуть кажани, як правило, не великими колоніями – до декількох десятків особин. Але зустрічаються колонії кажанів і набагато більш населення, рекордної вважається колонія бразильських складчатогубов, що може похвалитися наявністю 20 мільйонів особин. А з іншого боку є і кажани, котрі воліють вести самотній спосіб життя.

«Амріта кокон» зі свинцем

І все-таки про гніздо ремеза в простолюдді існує повір’я.

Казахи вважали ремеза священним птахом і навіть пальцем не чіпали гніздо

«У дитинстві ми часто бачили ремезів, що висять з гнізд на деревах. Старші забороняли нам їх навіть пальцем чіпати. Вони вважалися священними. Зіпсували їх гніздо чекало прокляття всього роду »- написав журналіст Бердибек хаба в Facebook.

Він пояснив, чому «Амріта кокон» реагує на метал.

– У кокон наливають свинець і показують, як він реагує на метал. Це чистої води шахрайство »

Чому кажани сплять догори дригом

Здавалося б досить дивна звичка кажанів спати вниз головою повиснувши на задніх лапах має під собою і вельми практичні причини. Справа в тому, що такий стан дозволяє їм моментально відправитися в політ. Для цього потрібно лише розтиснути лапи. Таким чином, витрачається менше енергії і економиться час, що може бути дуже важливим в разі небезпеки. Задні лапи кажанів влаштовані таким чином, що висіння на них не вимагає витрат м’язової енергії.

Органи відчуттів

Реакція кажанів на світло: сітківка кажанів позбавлена ​​колб – рецепторів, відповідальних за денний бачення.

Зір їх є сутінковим і забезпечується паличками. Тому днем ​​тварини змушені спати, так як при денному світлі вони бачать погано.

У деяких представників очі прикриті химерними шкірними складками. Це ще раз підтверджує гіпотезу про те, що орієнтуються в просторі миші не з допомогою зорового аналізатора. У близьких родичів кажанів, криланами, також відносяться до загону рукокрилі, колбочки є. Цих тварин можна зустріти і вдень.

Другорядна роль для звірків зорового аналізатора була виявлена ​​в ході простого експерименту: коли тваринам зав’язували очі, в навколишньому середовищі вони орієнтуватися не переставали. Коли те ж саме повторили з вухами, миші стали натикатися на стіни і предмети, що знаходяться в кімнаті.

Чим харчуються кажани

Більшість кажанів харчується комахами, але є серед них і абсолютні вегетаріанці, які віддають перевагу пилок і нектар рослин, а також різні плоди. Є і всеїдні кажани люблять, як рослинну їжу, так і дрібних комах, а деякі великі види навіть полюють на риб і дрібних птахів. Кажани – відмінні мисливці, у багато завдяки їх чудовому властивості ехолокації, описаного нами вище. Окремо щодо харчування коштують кажани-вампіри, харчуються виключно кров’ю диких і домашніх тварин (втім, можуть вони поласувати і людською кров’ю), звідси і назва.

будова

Птахи пристосувалися до польоту завдяки полегшеним ніздрюватим кістках, повітряним мішкам в легенях і різнорідної за будовою і функції пір’я покрову. У літаючих кажанів всього цього немає, та й шкірні перетинки чи можна назвати крилами.

Як літають кажани? Політ мишей подібний польоту літального апарату Леонардо да Вінчі, який перейняв у природи ідею будови крила летючого ссавця.

Хмарно, непронізиваемая повітрям шкірна перетинка «накриває» повітряні маси зверху, що дозволяє тваринкам відштовхуватися від них і летіти.

Види кажанів, фото і назви

Наведемо опис найцікавіших на наш погляд кажанів.

білий листоносов

Особливо цікавий своїм зовнішнім виглядом, жовті вуха і ніс на тлі білої шерсті. Також від інших кажанів відрізняється відсутністю хвоста. Білий листоносов вельми маленького розміру, довжина його тіла не перевищує 4,7 см, а вага 7 грам. Живуть листоносов в Південній і Центральній Америці, вважаючи за краще в якості будинку вологі ліси. Є травоїдними і харчуються виключно фруктами. Живуть не великими колоніями чисельністю до десяти особин.

гігантська вечірниця

Гігантська вечірниця є найбільшою кажаном, що мешкає в Європі. Довжина тіло вечорниці досягає 10 см, а вага 76 грам. Має шерсть коричневого кольору. Живе вечірниця зазвичай в лісах, обживаючи дупла дерев. Можна зустріти її і на території нашої України. Харчується великими комахами, жуками,

метеликами. Також занесена в Червону книгу.

Свіноносая кажан

Примітна тим, що це найменший представник летучо-мишачого сімейства. Довжина її становить всього лише 2,9-3,3 см, а все не більше 2 грам. Проте, має досить великі вушка. Ніс дуже схожий на п’ятачок свині, звідси і назва цього виду. Колір свіноносой кажана часто сірий або темно-коричневий. Живуть в Південно-Східній Азії, особливо багато їх живе на території Таїланду і сусідніх з ним країн. Цікавою особливістю в звичці свіноносих мишей є їх колективне полювання. Полюють вони групами до п’яти особин, в нічний час. З огляду на маленькій чисельності в даний час свіноносие кажани занесені в Червону книгу.

двоколірний кажан

Назву свою цей вид отримав завдяки забарвленню хутра, яка має два кольори – спинка у нього рудого або темного-коричневого кольорів, а черевце білого або сірого кольору. Живе двоколірний кажан по широкому ареалу: від Англії і Франції до Тихого океану. Водяться ці кажани не тільки в природних умовах, а й у людських містах, цілком собі можуть мешкати на горищах і карнизах будинків. Ніч для них – час полювання на різну дрібну живність – мух,

комарів, міль. Також знаходиться під загрозою зникнення.

водяна нічниця

Вона ж нічниця Добантон, названа на честь французького натураліста Луї Жан Марі Добантон. Має невеликий розмір, довжину її не більше 5,5 см, а вага – до 15 грам. Колір хутра як правило темний або коричневий. Ареал проживання такої ж як і у кажана, практично по всій території Євразії. Життя водяний нічниці тісно пов’язаний з водоймами (звідси і перша назва), саме біля них вони люблять полювати, особливо часто їх здобиччю стають комарі, яких також водиться багато поблизу ставків і озер.

вухань звичайний

Названий ушан так завдяки своїм дивовижним, аж ніяк не маленького розміру вух. Мешкає ушан також на території Євразії, але зустрічається ще також і в Північній Африці. Люблять жити в гірських печерах, де ведуть осілий спосіб життя.

нетопир карлик

Він же Малоголовий нетопир – найменший представник кажанів в Європі, довжина його тіла не більше 45 мм, а вага до 6 грам. Тіло його дійсно дуже нагадує тіло звичайної миші, тільки з крилами. Також цей вид обожнює селитися в місцях по сусідству з людиною.

великий подковонос

Вид цей є гірським, так як обожнює селитися в гірських печерах, каньйонах, ущелинах. Мешкає по широкому географічному ареалу – Євразія та Північна Африка, всюди, де є гориста місцевість можна зустріти великого підковоноса. Полюють на нічних метеликів і жуків.

вампір звичайний

Саме завдяки цьому виду кажани, які в цілому вельми корисні в екосистемі (хоча б знищенням комарів) мають свою погану репутацію. Але ось вампір звичайний таки насправді подібно до знаменитого графа Дракули харчується кров’ю, в тому числі можливо і людської. Але як правило їх жертвами і кормовою базою стають різні домашні тварини:

корови, коні, свині. На свою темну справу вампіри, як і годиться, йдуть вночі, коли їх жертви сплять глибоким сном. Непомітно сідають на них, прокушуючи шкіру жертви, з якої потім п’ють кров. Втім укус вампіра непомітний і безболісний завдяки особливому секрету яким ті володіють. Але в цьому і полягає небезпека, так як жертва може загинути від крововтрати. Також з укусом вампіра може передаватися вірус сказу або чуми. На щастя кажани вампіри живуть тільки в субтропіках Центральної і Південної Америки, в наших широтах кажани абсолютно нешкідливі.

Характер і спосіб життя

Кажани живуть в місцях, куди денне світло майже не проникає. Селяться ці тварини великими групами, іноді кількість такого поселення може досягати не одну тисячу примірників.

На фото група кажанів в печері

Будинком для них служать темні сирі печери, дупла, влаштовані в стовбурах великих дерев, занедбані підвали, в загальному, все місця, де можна сховатися від цікавих очей. Сплять кажани , повиснувши вниз головою, а в крила загортаються як в ковдру. З настанням сутінків звірята висуваються на полювання.

Слід зазначити, що летюча миша не тільки добре пересувається по повітрю, але і прекрасно дереться по стрімких поверхнях, як досвідчений скелелаз, а також непогано може пересуватися по землі, а якщо треба, то і над водою може зависнути на деякий час, щоб виловити звідти рибний делікатес. Коли миші літають, вони завжди голосно пронизливо кричать. За силою звуку мишачий писк порівняємо з шумом двигуна реактивного літака.

Слухати голос кажана

Якби люди могли вловлювати ультразвукові хвилі, то винести крики летючих створінь було б непросто важко, а просто нестерпно. Крик припиняється лише на кілька секунд, в той час коли миша заковтує спійману здобич. Зиму кажани проводять в сплячці, а ті, хто не любить зимувати в суворих умовах, відлітає у вирій.

На фото кажан спить

У наші дні нерідко можна зустріти людей, які люблять тримати вдома екзотичних тварин. За ціною , звичайно, кажан багатьом середньостатистичним громадянам підходить, то ось умови утримання і корм для тварини може вилитися в «копієчку».

Крім того, людям потрібно знати, що якщо вони зважилися купити кажана , то не варто чекати, що з цієї тварини вийде домашній тихий улюбленець.

До того ж створити прийнятні умови для проживання не дуже легко, те ж саме можна сказати і про раціон, адже їдять мишки не все підряд, а тільки те, що їм до смаку.

Вороги кажанів

Є у кажанів і свої вороги, які в свою чергу можуть на них полювати. Зазвичай це хижі птахи: сапсани, чеглоки,

яструби, і також сови. Не проти схопити летючу мишку буде і змія, куниця і ласка.

Але основним ворогом кажанів (втім як і багатьох інших звірів) є звичайно ж людина. Використання хімікатів в рослинництві значно скоротило чисельність кажанів, багато з видів вже занесені в Червону книгу, так як знаходяться на межі зникнення.

політ

Рука з крилом приводиться в рух декількома парними м’язами верхнього пояса, які для зниження енерговитрат на польоти прикріплені ні до грудини, а до фіброзної основі крила. Кіль грудини звірків поступається за потужністю пташиному: до нього прикріплюється тільки один м’яз, необхідна для польоту, – велика грудна.

Швидкість польоту тварин зазвичай не перевищує 20 км / год. Рекордсменом є Бразильський складчатогуб: швидкість його польоту досягає 100 км / ч. Деякі відиспособни відлітати на зимівлю, долаючи понад 300 км. Прочитайте про те, як зимують кажани.

Хребет у летючих ссавців більш рухливий, ніж у птахів. Він дозволяє мишам бути більш маневреними поза повітряного середовища.

Користь кажанів

А ось користь від кажанів куди більша:

• По-перше вони є винищувачами багатьох шкідливих і неприємних комах (особливо комарів), які є переносниками можливих хвороб. Поїдають вони і метеликів з гусеницями – шкідників фруктових лісів.
• По-друге травоїдні кажани, що харчуються нектаром, попутно сприяють запиленню рослин, переносячи пилок на великі відстані.
• По-третє, послід деяких летючих мишей дуже корисний в якості добрив.
• І по-четверте, кажани дуже важливі для науки, особливо що стосується вивчення ультразвуку і ехолокації.

Як позбутися від кажанів

Але все ж якщо кажани оселилися поруч з будинком, приміром, під дахом, незважаючи на всю їхню користь, вони можуть і бути надокучливими, особливо з-за свого писку. Щоб позбутися від кажанів під дахом, на дачі або горищі потрібно пройти цим інструкціям:

• Спершу необхідно буде знайти місце, де кажани відпочивають вдень. Потім дочекавшись, коли вони полетять на нічне полювання, просто закрити це місце монтуванням або ще чим-небудь.
• Можна спробувати викурити їх димом.
• Можна обприскати місця їх проживання спеціальними спреями, чиї запахи будуть відлякувати мишей.

Цікаві факти про кажанів

• Кажани завжди вилітають в ліву сторону від укриттів.
• Речовини, що містяться в слині вампірів, зараз використовуються як ліки, що перешкоджають утворенню тромбів в крові.
• Якщо в нашій культурі кажани пов’язані з вампірами і іншою безбожність, то в китайській культурі вони навпаки є символами гармонії і щастя.
• Летюча миша дуже ненажерлива, так за годину вона може з’їсти до 100 комарів, в перерахунку на людські мірки, це приблизно те ж, що за годину з’їсти сто піц.

Центральна Азія теж «в справі»

Варто відзначити, що в Киргизстані та Узбекистані також була поширена інформація про шукачів гнізд кажанів. Узбецькі захисники природи побоюються, що люди, довіряючи неправдивої інформації в соцмережах, завдають шкоди природному середовищі ссавців. Про це пише сайт centralasian.org.

В узбецькому сегменті соціальних мереж активно обговорюється інформація про покупців гнізда за 5-10 тисяч доларів США.

У Ташкенті активіст товариства захисту тварин «Жива планета» Анастасія Ташілова стурбована випадками руйнування гнізд ссавців. Вона закликає людей не вірити цій неправдивої інформації і не завдавати шкоди природі.

– Люди вірять в цю брехню і руйнують середовище проживання кажанів. Не ставайте жертвою шахраїв, від цього страждають тварини, – закликає Ташілова.

Кажани відео

І на завершення цікаве відео про кажанів.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Познавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-яку зворотний зв’язок і конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання / питання / пропозиція можете написати на мою пошту [email protected] або в Фейсбук, з повагою автор.

Науково-популярний журнал Познавайка

Кажани: характеристики, міфи тощо

Чи знаєте ви це кажани чи єдині ссавці в світі вміють літати? Правильно, ці тварини хоч і літають, але також належать до класу ссавців. Їх ще називають кажанами. Про цих тварин багато років створювалися неправильні міфи, однак, треба знати, що вони дуже важливі.

Давайте трохи дізнаємося про кажанів

Як і всі інші ссавці, кажани виношують в плаценті самки. Хоча ці тварини мають 4 кінцівки, дві з них розвиваються як крила, тому вони можуть літати без будь-яких проблем.

Кажани є другим видом ссавців з найбільшою різноманітністю та чисельністю населення, оскільки в даний час їх налічується приблизно 1.100 видів, тобто вони займають більше-менш 20% загальної популяції ссавців на Землі. Зараз кажанів можна зустріти практично в кожній країні світу, але, крім Антарктиди і місць, де дуже сильний холод.

Кажан — єдиний ссавець у світі, який здатний літати, тому його вважають космополітичним видом, займаючи таким чином значну частину найважливіших екосистем світу. Багато хто не усвідомлює значення цих тварин в екологічній системі, кажани є запилювачами, вони мають здатність утримувати зайвих шкідників і, крім того, вони дуже важливі для поширення та очищення різноманітного насіння, особливо плодів. .

ці Літаючі тварини Вони мають неймовірну здатність орієнтуватися вночі за допомогою системи ехолокації. Коли вони літають вночі, вони не орієнтуються на зір, як багато хто може подумати, насправді саме ехолокація підказує їм, чи знаходяться вони поблизу якогось об’єкта і навіть їжі.

Більше половини кажанів харчуються лише комахами, а решта харчуються фруктами. Однак треба мати на увазі, що дуже невелика частина цього виду тварин також харчується іншими тваринами, будь то дрібні рептилії, гризуни, риби та навіть інші кажани.

Не можна забути кажанів-вампірів, цей підвид отримав свою назву через унікальну схожість зі своїми міфологічними тезками, оскільки вони також харчуються кров’ю. Хоча є ще два підвиди, які поділяють ці характеристики.

Розмір цих тварин буде змінюватися в залежності від виду, до якого вони належать. Яскравим прикладом є летюча миша, розмір якої не перевищує 35 міліметрів, а її вага не перевищує 2 грам. А що, є філіппінська летюча лисиця, такий собі гігантський кажан, який з розправленими крилами може досягати більше півтора метрів, а вага його перевищує кілограм.

Через нічні звички більшості видів кажанів ці тварини були віднесені до небажаних нічних істот, оскільки про них створено велику кількість міфів і помилкових вірувань, які викликають у людей велику невпевненість і паніку.

Крім того, багаторазове поява цих тварин у кіно, каталогізуючи їх як дратівливих, злих і навіть кровожерливих тварин, лише посилило ці страхи. Однак ми маємо чітко розуміти, що існує лише 3 види цих тварин, які, як і міфологічний вампір, харчуються кров’ю, і ні, вони зовсім не небезпечні для людини.

Довгий час і навіть сьогодні в Китаї кажани вважаються ознакою удачі і щастя, тому що для цієї культури вони завжди корисні, оскільки вони знищили великих шкідників, які нападали на їхні посіви, а також сприяли запиленню та поширенню насіння, які з часом принесуть набагато більше в квітках і плодах.

морфологія кажанів

Їх дуже мало Хребетні тварини які здатні літати по небу, серед них птахи, птерозаври (літаючі види епохи динозаврів) і кажани. Щоб досягти цього, ці тварини модифікували своє тіло, поки їх передні кінцівки не стали набагато довшими. Пальці цих тварин, за винятком великих пальців, надзвичайно довгі, крім того, між ними є тонка шкірна оболонка під назвою patagium, яка дозволяє їм залишатися в польоті.

Шерсть кажанів буде відрізнятися в залежності від виду, проте, в основному, тони будуть у відтінках коричневого, червонуватого, жовтуватого, сірого та чорного. Як ми вже говорили раніше, розмір також буде залежати від виду, наразі найменшим ссавцем у світі є кажан, який має приблизний розмір від 29 до 33 міліметрів. Однак є й інші набагато більші кажани, такі як філіппінська летюча лисиця, індійська летюча лисиця, летюча лисиця Лівінгстона або велика летюча лисиця.

Кажани мають дуже особливу структуру кісток, тому що, на відміну від інших ссавців, у кажанів є дуже унікальні нижні кінцівки, оскільки стегно з’єднане поворотом на 90º, це означає, що їх задні лапи спрямовані вперед. Якщо ми бачимо зображення скелета цих тварин, то можна помітити, що їх коліна майже протилежні колінам інших ссавців.

Розташування їх нижніх кінцівок робить ходіння цих ссавців дещо унікальним і незграбним, якщо порівняти його з іншими чотириногими. Те, як розташовані ці кінцівки, допомагає кажанам мати неймовірну здатність залишатися догори ногами протягом тривалого періоду часу.

На додаток до всього перерахованого вище, у кажанів є великі пальці на задніх лапах, які мають кіготь, який вони використовують як допоміжний засіб, щоб залишатися висіти та лазити по різних поверхнях. Коли ці ссавці лежать догори ногами і висять, вага їх тіла змушує їх сухожилля скорочуватися, таким чином, їхні нігті залишаються зачепленими, навіть якщо вони сплять, у такий спосіб вони не мають їм потрібно витрачати енергію, навіть якщо вони проводять багато годин у перевернутому положенні.

Скелет

Скелет кажанів дуже особливий і відрізняється від інших ссавців, оскільки вони мають подовжені кінцівки, яких немає у інших. Яскравим прикладом є подовження пальців верхніх кінцівок, які виявляються майже на всю довжину всього її тіла, а то й трохи більше. На додаток до пальців видно, як кілька кісток, з яких складаються руки і ноги цих тварин, були подовжені і модифіковані таким чином, що вони приносять їм користь, коли вони літають або тримаються догори дном.

Оскільки рух, який здійснюється під час польоту, припадає особливо на плечі кажана, плечова кістка його рук набагато довша, ніж зазвичай, і має набагато виступачу головку, в той час як вона є унікальною для кажана. особливий спосіб. Лікоть цих тварин не використовується ні для чого, крім розгинання або згинання руки.

Голова

Форма голови кажана може бути різною в залежності від виду, про який ми маємо на увазі. Хоча у багатьох з цих ссавців голови дуже схожі на голови гризунів, у них також є деякі структури, спеціально розроблені для кажанів, і це робить їх особливими. Більшість кажанів мають певну структуру на обличчі, яка допомагає зробити ультразвук, який вони випромінюють, набагато потужнішим і точним.

Загалом, вуха у цих тварин великі, що робить їх дуже помітними. На додаток до великого розміру, вони мають своєрідну борозенку всередині і досить велику мочку з великою кількістю шкіри, що допомагає їм мати більшу слухову здатність до ехолокації, що характеризує цей вид.

Згідно з дослідженнями, проведеними на цих тваринах, кажуть, що мікрохвилокрилі можуть бачити лише чорно-біле, а макрохироптернокрилі бачать у кольорі. Хоча це правда, що у мікрохіроптиків маленькі і не дуже розвинені очі, реальність така, що вони не сліпі, насправді вони використовують свій зір, щоб мати можливість візуалізувати на тих відстанях, куди не досягає ехолокація.

На даний момент було проведено кілька досліджень цього виду рукокрилих, де відомо, що ці тварини здатні бачити ультрафіолетове світло, яке мають деякі види квітів, це допоможе цим тваринам знайти квіти, якими вони володіють. нектар, яким вони живляться.

Деякі інші, як кажуть, мають шосте почуття, магніторецепцію, тобто вони можуть орієнтуватися через магнетизм Землі, що широко використовується іншими тваринами, наприклад птахами, коли вони мігрують. Ця магніторецепція допомагає кажанам орієнтуватися, коли вони літають вночі.

З іншого боку, макрохирокрилі мають набагато більш чітке бачення, ніж мікрохироптокрилі, тому що вони не мають системи ехолокації. Тому їхній зір значно розвинений, крім цього вони також можуть використовувати нюх разом із зором, щоб знаходити собі їжу.

Загалом, у кажанів зуби складаються приблизно з 32 і 38 зубів, з яких виділяються ікла, вони створені особливим чином, що виділяє їх з-поміж інших. Адаптація, яку довелося зазнати цьому виду тварин, і різноманітні форми годівлі, якими вони володіють, зробили їх одним із видів ссавців з найбільшою конфігурацією зубів, оскільки відомі щонайменше 50 їх формул.

Відомий вид кажанів, який має менше зубів, є звичайним кажаном-вампіром, оскільки у них всього 20 зубів. Тепер ми можемо сказати, що мікрохвирокрилі мають зуби, дуже схожі на зуби інших тварин, які ґрунтують свій раціон на комахах, оскільки міми надзвичайно гострі й гострі, здатні проникати через товсту й тверду шкіру різних комах. деяких фруктів.

Тим часом зуби макрохирокрилих спеціально розроблені, щоб вони могли проникати через тверду шкірку різних груп фруктів, які вони споживають. Ще один з видів, особливо якщо говорити про запилювачах, має досить довгий язик, найдовший серед ссавців. Завдяки цій довгій і вузькій мускулатурі цим тваринам вдається досягти найглибшої частини деяких квітів, щоб харчуватися через їх конусоподібну ємність. Коли вони втягують язик, він згортається в грудну клітку тварини.

Alas

Кажани є точним прикладом різноманітних можливостей, які мають ссавці, щоб мати можливість розвивати свої кінцівки апріорі, щоб мати можливість вижити в середовищі, яке їм не сприяє. Що ж, ці тварини зуміли зробити так, щоб усі пальці їхніх кінцівок, за винятком великого пальця, були подовжені, щоб шкірна оболонка або патагіум могли належним чином підтримуватися і, таким чином, вони могли літати.

Ця шкірна оболонка живиться різними кровоносними судинами, нервами та м’язовими волокнами, які дозволяють тварині контролювати їх під час польоту та перебування на землі.

Патагіум поділяється на різні форми:

• Розмноження: Це йде від шиї тварини до першого пальця того ж самого.
• Відбитки пальців: це один між пальцями кожного кажана.
• плагіопатія: він розташований між останнім пальцем і задніми лапами тварини.
• Уропатагіум: Це мембрана, яка з’єднує обидві нижні кінцівки один з одним, включаючи весь або частину хвоста. Його розмір буде залежати від виду кажана. У деяких видів його навіть немає.

У кажанів не вистачає кальцію в пальцях тіла, це робить їх особливо гнучкими, тому їх можна крутити і рухати таким чином, що це було б неможливо, якщо б вони були кальциновані, оскільки вони зламалися. Крім того, вони, на відміну від інших тварин, сплощені, а не круглі, що робить їх ще більш гнучкими, ніж зазвичай. Перетинка між пальцями у кажанів набагато еластичніша, ніж у будь-якого іншого ссавця.

Крила кажанів набагато тонші, ніж крила птахів загалом, тому кажани можуть літати набагато ефективніше і з більшою рухливістю, ніж будь-який інший льотчик. Однак така тонка шкіра робить її набагато більш крихкою і, як правило, набагато легше розірвати, ніж будь-яку птицю. Однак перевага кажанів полягає в тому, що вони можуть швидко регенерувати, тому це не створює великих незручностей для цих тварин.

Крім того, що крила кажанів дозволяють їм літати, вони служать засобом захисту їхнього тіла, тому що вони служать своєрідним терморегулятором, який допомагає їм підтримувати тепло, коли тварина перебуває у спокої. холодна погода на них не надто впливає.

На відміну від цієї переваги, вони також виконують завдання охолоджувати тіло тварини під час його польоту, оскільки кров, що циркулює через крила, охолоджується під час їх руху, допомагаючи тілу регулюватися термічно.

Як відбувається ехолокація кажанів?

У 1793 році дослідник Лаццаро ​​Спалланцані, досліджуючи спосіб полювання та літання кажанів, виявив, що вони не можуть підтримувати концентрацію, коли не чують, однак, навіть коли вони не бачать, вони здатні уникати предметів і досягати жертви.

Лише в 1920 році інший дослідник почав пропонувати ідею про те, що кажани можуть орієнтуватися і захоплювати свою жертву, використовуючи своє відчуття слуху як локатор. Але нарешті в 1938 році Дональд Гріффін за допомогою нових високочастотних мікрофонів зумів зафіксувати, що кажани здатні випромінювати ультразвук.

Так само, як і кашалоти Дельфін, кажани вміють використовувати ехолокацію. Це система, здатна за допомогою звуку створювати хвилі, які, коли вони повертаються до випромінювача, надходять до їх мозку через слухову нервову систему, що дозволяє їм орієнтуватися, знати, чи є перед ними перешкода, знаходити свою жертву. або просто, щоб мати можливість спілкуватися зі своїми подібними. Цю систему можна порівняти з гідролокатором, який використовують кораблі, але він повністю біологічний.

Мікрохироптери вдається видавати ці звуки завдяки скороченню їх гортані, яка, слід зазначити, набагато ширша, ніж у інших ссавців. Ці звуки можуть бути дуже різноманітними, тобто вони не завжди будуть мати однакову частоту або однакову тривалість, їх інтенсивність і ритм, які вони видають у момент передачі, також можуть бути різними для кожного часу середовища або ситуації, що тварина вимагає.

Ці ультразвуки випромінюються через рот або ніс кажана, але саме носові пластини відповідають за надання їм необхідного посилення. Частота кожного виду буде дуже різною, тому що це те, що відрізняє кожен з них.

Люди здатні сприймати лише до 20 кГц, однак кажани можуть випромінювати від 15 кГц до 200 кГц, тому нерідко люди не можуть їх чути. Існують два типи частот, які використовуються кажанами: постійні, які не змінюються під час передачі сигналу, і модуловані, які змінюються від найвищої інтенсивності до найнижчої.

Звук, який видає кажан, може затихнути раптово або поступово, тобто з часом згасне, поки не згасне повністю, це буде залежати, знову ж таки, від виду тварини.

Переважна більшість мікрохвирокрилих перестає видавати звуки ехолокації, коли вони перебувають у місцях, які вже відомі напам’ять і в яких їм легко орієнтуватися без використання звуку, оскільки вважається, що таким чином вони заважають своїм хижакам знати, де вони є і таким чином вдається захистити своє життя.

Великі рукокрилі, які мають дієту, засновану на фруктах, нектарі та пилку, не мають цієї системи ехолокації, оскільки міми залежать виключно від свого зору, щоб вони могли орієнтуватися в навколишньому середовищі або дістати їжу.

годування кажанів

Харчування кажанів може бути дуже різноманітним, як і всі інші ссавці, ці тварини можуть мати досить різноманітний раціон. Як правило, дієта цих тварин значною мірою відповідає за фізичні, морфологічні та екологічні відмінності, які можна спостерігати у всіх цих тварин і в їх різноманітності видів. Вони можуть харчуватися комахами, фруктами, пилком, квітами, кров’ю і навіть можуть стати падальщиками та їсти деякі з власних видів або інших ссавців.

Типи діт залежатимуть від двох існуючих порядків кажанів:

• Мега кажани: Ці тварини зазвичай харчуються фруктами, пилком і нектаром квітів, однак у певні моменти вони також можуть харчуватися падаллю або їсти деякі види дрібних птахів чи риб.
• Мікрохироптери: У цьому порядку існує велика різноманітність дієт, є такі, які харчуються комахами, які також, як і мегакрилокрилі, їдять фрукти, пилок або нектар, які харчуються падлом, птахами, рибою, рептилією, іншими кажанами і навіть тими, які харчуються кров’ю.

Давайте трохи дізнаємося про види кажанів відповідно до годівлі цих тварин:

комахоїдні тварини

Переважна більшість кажанів відноситься до цієї групи, тобто харчуються тільки комахами. Завдяки великій доступності, різноманітності та великій кількості комах, це один з найпростіших продуктів, тому він приносить їм велику користь.

Завдяки тому, що кажани ведуть нічний спосіб життя, ці тварини не мають великої конкуренції під час полювання, оскільки більшість птахів, які поділяють їх раціон, в цей час сплять. Вони не зневажають жодного виду комах, тому переважна більшість з них вітаються в якості їжі. У деяких випадках, хоча і не дуже часто, кажани можуть також харчуватися павуками, скорпіонами, багатоніжками або навіть дивними ракоподібними.

Більшість комахоїдних кажанів мають невеликі розміри, до того ж вони полюють на свою жертву під час польоту, тому їм не потрібно зупинятися, щоб зловити її. Деякі з цих тварин використовують власні крила або ноги, щоб захопити свою здобич, хоча деякі інші мають перетинку на задніх лапах, яка допомагає їм ловити її, ця мембрана іноді має форму мішка, де комахи, на які вона полює, потрапляють у пастку.

плодоїдні та поліїдні тварини

Приблизно 25% кажанів є вегетаріанцями, тобто їм не потрібно харчуватися іншими тваринами і споживають лише фрукти або пилок. Ці види можна зустріти переважно в тропічних і екваторіальних областях нашої Землі. Загалом їхня їжа заснована виключно на фруктах або нектарі квітів, однак є деякі випадки, коли міми також можуть їсти листя, хоча це не дуже часто.

Ці тварини вважають за краще їсти ті фрукти, які є солодкими або мають велику кількість м’якоті або м’яса, однак вони уникають вживання тих фруктів з сильним запахом або надмірно яскравим кольором. Ці кажани беруть плід зубами і буквально зривають його з дерев, які його містять.

Вирвавши його, вони літають з ним у роті, поки не оселяться в тихому місці, де почнуть його ковтати. Ці тварини їдять, поки не насититься, тому надлишок того ж плоду або його насіння потрапляє в землю під ними, таким чином вони починають новий цикл росту, де вони почнуть проростати і пускати коріння, поки одного дня не виростуть. і можуть дати власні плоди.

хижі та рибоїдні

Існує дуже мало видів кажанів, які вважаються повністю хижими. У цьому конкретному випадку ми визначаємо м’ясоїдних, тих кажанів, які харчуються іншими дрібними хребетними, крім риби, і що вони є основною частиною їхнього щоденного раціону. Однак, схоже, є деякі види, які по суті є м’ясоїдними або роблять це з випадкових причин, тобто вони використовують цей метод годування, коли їм це потрібно, тоді як є інші, які роблять це умовно, а це означає, що вони, якщо вони отримати здобич, вони користуються нею або крадуть її, якщо потрібно.

У деяких випадках ми можемо зустріти деякі види кажанів, яких ми могли б назвати рибоїдними, тобто вони харчуються рибою, хоча, як і у хижих, переважна більшість з них не мають дієти, яка б ґрунтувалася на споживанні їжі. .

Гематофаги

Хоча багато людей навіть сьогодні все ще думають, що кажани є кровосисними тваринами, реальність така, що існує лише 3 види цих тварин, які насправді харчуються кров’ю, ці тварини відомі як гематофаги. Ці три види кажанів розташовані в межах американського континенту. Оскільки про існування цих тварин було відомо, мімів охрестили іменем вампірів, маючи на увазі тих міфологічних істот, яких так боялися, що вони харчуються людською кров’ю.

• Звичайний вампір: яка полягає в тому, що вона має більше зразків сьогодні; Ця тварина харчується особливо кров’ю сільськогосподарської худоби, хоча вона також може харчуватися дрібними домашніми тваринами, такими як собаки, жаби, тапіри, гуанако, а також тюленями, якщо вони знаходяться в межах досяжності.
• Волосатий вампір: цей вид кажанів значно менший за попередній; він харчується кров’ю птахів, які перебувають у його екосистемі.
• Білокрилий вампір: З трьох видів вампірів цей найменш відомий і з найменшою кількістю екземплярів. Також харчується птахами. Про цей вид відомо дуже мало, мало інформації, що було зібрано, було з тих екземплярів, які були знайдені всередині деяких курників.

З настанням ночі ці тварини виходять парами або невеликими групами до 6 особин на пошуки їжі. Його здобиччю може бути одне з раніше згаданих тварин, які сплять або відволікаються. Лежанка наблизиться або досягне області, де менше волосся або ідеального місця для укусу. Ці тварини мають своєрідний тепловий датчик у носі, який допомагає їм знайти конкретне місце, де кров циркулює найближче до шкіри жертви.

Коли вони знайдуть ідеальну ділянку, вона приготується до укусу, на відміну від народних повір’їв, кажани не смокчуть кров, а споживають її, облизуючи, тобто злизують кров, яка виявляється у тварини. Слина цих кажанів містить ряд хімічних речовин, які допомагають жертві легко не кровоточити, що кров не згортається швидко і навіть не викликає тромбозу капілярів у прилеглих кровоносних судинах.

Чи є у кажана хижаки?

Загалом у кажанів не так багато природних хижаків, більшість із них — це деякі хижі птахи, ссавці з хижою дієтою, деякі види змій та деякі рептилії типу ящірки, які мають значні розміри.

У деяких тропічних районах на гігантських лисиць полюють змії, коли вони відпочивають на гілці, змія повільно лізе крізь гілки дерева, поки не досягне кажана і, таким чином, може його зловити. У деяких інших випадках є деякі інші різновиди тварин, які могли б полювати на них і зробити кажанів випадковим джерелом їжі, що, хоча і не дуже легко полювати, якщо ви це зробите, є чудовим джерелом їжі.

Повний шлях до статті: Postposm » Тварини » Кажани: характеристики, міфи тощо

Будьте першим, щоб коментувати