§ 53. Підземні води

• Як накопичуються під землею води і як вони залягають. Підземні води – води в товщі земної кори. Для утворення підземних вод потрібні дві головні умови. Це достатня кількість атмосферних опадів і залягання водопроникних шарів гірських порід над водотривкими (мал. 170).

Водопроникні гірські породи, наприклад пісок і гравій, легко пропускають воду. Водотривкі породи, як-от глина або граніт, навпаки, не пропускають крізь себе воду.

Підземні води залягають у земній корі на різних глибинах. За умовами залягання розрізняють верховодку, ґрунтові і міжпластові води. Верховодкою називають найближчі до земної поверхні підземні води, що не мають суцільного поширення. Вони періодично накопичуються внаслідок просочування атмосферних опадів і потім зникають, випаровуючись. Ґрунтові води – це постійно існуючі підземні води, що залягають на першому від поверхні шарі водотривких порід. Води, які розташовані між двома водотривкими шарами, називають міжпластовими.

Шари гірських порід залягають по-різному. В одних місцях вони простягаються горизонтально, в інших – вигинаються. Так само змінюється й рівень залягання підземних вод. Якщо водотривкі породи нахилені в один бік, то й води також течуть туди, але під меншим кутом. Саме хвилястий рельєф і зумовлює рух ґрунтових вод у різні боки. При цьому вода тече з вищої ділянки до нижчого місця. Тут нерідко підземна вода з’являється на світ у вигляді тихого джерела або галасливих гейзерів. Іноді підземні води утворюють справжні підземні річки або озера (мал. 171).

Мал. 170. Залягання підземних вод

Мал. 171. Підземне озеро

За умов певного залягання гірських порід міжпластові води можуть перебувати під великим напором. Тому якщо пробуравити крізь ці шари свердловину, то вода виштовхуватиметься на поверхню у вигляді фонтану. Такі води називають артезіанськими.

НОТАТКИ ДО ТЕМИ

Підземні води України. Україна знаходиться на одному з провідних місць у світі за запасами підземних вод. Якщо говорити про повне водопостачання України, то приблизно 20 % використовується за рахунок водозабору саме підземних вод. Для майбутніх поколінь Україна забезпечена мінімум на 500 років саме підземною питною водою. Чималу роль відіграють артезіанські джерела. На сьогодні пробурено понад 1750 артезіанських свердловин. Переважна частина пробурених артезіанських свердловин розташована в маловодних південних і східних областях України (в АР Крим, Донецькій, Луганській, Миколаївській, Одеській та Кіровоградській областях). Буріння свердловин є недешевим, але артезіанські води такі чисті й корисні, що це повністю виправдовує витрати. Нині на території нашої країни продовжується пошук і відкриття нових і нових родовищ.

МОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

На основі власних спостережень знайдіть у навколишній місцевості і визначте місця, де «видобувають» підземні води.

• Які властивості мають підземні води. Проходячи крізь гірські породи, підземні води насичуються різними солями і газами. Завдяки цьому вони можуть набувати лікувальних властивостей і цілюще впливати на людський організм. Такі води називають мінеральними. Коли вони виходять на поверхню, утворюються джерела мінеральних вод.

Серед підземних вод особливе місце належить термальним водам (грецькою мовою «термальний» означає «тепло»). Найчастіше вони утворюються в районах вулканізму. Такі води давно й успішно застосовують у господарстві різних країн світу.

Підземні води так само, як і поверхневі, виконують велику роботу. Однак її не завжди помітно на поверхні Землі. Видима частина руйнівної діяльності підземних вод – це, зокрема, зсуви. Так називають насичені водою великі маси ґрунту, що зсуваються по водотривких породах. Зсуви дуже небезпечні, оскільки можуть зруйнувати житлові споруди, дороги тощо.

Найбільше працюють підземні води у своїй «оселі» – під землею. Тут вони створюють цілі підземні «міста» – печери з незвичайними «скульптурами» (мал. 172).

Мал. 172. Печери, створені підземними водами

ПРОЧИТАЛИ – ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

• 1. Як розрізняють підземні води за умовами залягання?
• 2. Які води називають артезіанськими?

• 3. Яким чином виникають джерела підземних вод?
• 4. За яких умов утворюються артезіанські води?

• 5. Чим відрізняються мінеральні води від інших вод?
• 6. Які є відмінності в утворенні термальних вод порівняно з іншими підземними водами?

• 7. Намалюйте схему утворення верховодки і ґрунтових вод.
• 8. З’ясуйте походження мінеральних вод, які продають у магазинах вашого населеного пункту.

§ 16. Гідросфера. Води суходолу

• Чому води суходолу нерівномірно розподілені по території? До вод суходолу відносять річки, озера, болота, штучні водойми, підземні води, льодовики, багаторічну мерзлоту. Води суходолу нерівномірно розподілені на материках та по території України. Адже вони формуються залежно від клімату, особливостей рельєфу та складу гірських порід.

• Як впливають на річки геологічна будова і рельєф території? Річка – природний водний потік, що тече у виробленій ним заглибині. Річкова мережа, що формується, тісно пов’язана з геологічною будовою і рельєфом. Так, наприклад, напрямок течії Дніпра та обриси його басейну зумовлені передусім конфігурацією такої тектонічної структури території країни, як Східноєвропейська платформа. Завдяки цій тектонічній структурі територія України має загальний нахил з півночі на південь, куди й несе свої води Дніпро (мал 16.1). Але південніше Києва річка поступово повертає на південний схід, оскільки на шляху – міцні породи Українського щита. Натомість, вирвавшися на простори Причорноморської низовини, Дніпро повертає туди, де йому легше прокладати свій подальший шлях – на південний захід.

Залежно від рельєфу місцевості, у межах якої течуть річки, вони поділяються на рівнинні та гірські річки, що сильно відрізняються. Адже рівнинні річки течуть здебільшого спокійно широкими й глибокими долинами. Гірські річки утворюють глибокі вузькі долини, усе дно яких займає річище. Зазвичай воно неглибоке, тому течія тут швидка і чути її здалеку. Саме на таких річках найчастіше трапляються численні пороги – виходи у річищі міцних гірських порід, а також водоспади – падіння води з уступу.

• У чому виявляється вплив на річки клімату території? Залежно від клімату змінюється кількість та рівень води в річках, які можуть значно коливатися протягом року. Це пов’язано з тим, що джерелами живлення річок можуть бути дощові, талі снігові, льодовикові та підземні води. Особливості живлення річок визначають їхній водний режим – зміну із часом рівнів і об’ємів води лише завдяки підземним водам.

Більшість річок світу мають мішане живлення, тобто з різних джерел, хоча переважає все-таки живлення дощовими водами. Так, у річках екваторіальних широт понад 80 % кількості води поповнюються завдяки дощам, які випадають рівномірно впродовж року. Тому місцеві річки зазвичай повноводні тут цілорічно. Багато рівнинних річок живляться талими сніговими водами, а також дощами та підземними водами. До таких річок належать Дніпро та Волга, де повінь припадає на весну. Талими льодовиковими водами живляться річки, що беруть початок високо в горах. Інтенсивне танення гірських льодовиків улітку зумовлює відповідне збільшення води в річках. У посушливих районах земної кулі річки підтримують своє існування лише завдяки підземним водам.

Мал. 16.1. Напрямок течії річки Дніпро

Щорічний відносно тривалий розлив річкових вод – це повінь, короткочасні раптові підняття води в річках – паводок. Вони можуть статися, наприклад, унаслідок зливи або швидкого танення снігу й льоду в горах. Тоді річка може стати в 10 разів глибшою і у 100 разів нести більше води. У посушливий сезон окремі річки світу міліють або зовсім пересихають. У холодну пору року чимало річок замерзає.

• Які процеси впливають на формування озер? Озера – заповнені водою западини суходолу, безпосередньо не пов’язані з морем. Озера дуже відрізняються одне від одного за площею і глибиною, походженням улоговини, властивостями води. Причиною цього є як внутрішні, так і зовнішні процеси Землі.

За площею озера бувають дуже різноманітними, найбільші з них навіть називають морями (наприклад, Каспійське море). Розміри озер часто пов’язані з походженням їхніх улоговин. Найбільші за площею озера – це залишки морських басейнів минулого. Через те їх називають залишковими, як-от Каспійське або Аральське моря-озера. Утворення найглибших озер пов’язане з розломами у земній корі. Саме так утворилися озера тектонічного походження – Байкал, Балхаш, Севан. Є озера, що утворилися в улоговинах вулканічного походження – у кратерах згаслих вулканів. Такі озера, маючи невелику площу, можуть бути дуже глибокі. Озера, улоговини яких виорані давнім льодовиком, здебільшого неглибокі. Льодовикові озера дуже поширені на півночі Євразії і Північної Америки. На узбережжях морів нерідко утворюються лиманні озера – відокремлені від моря косою або пересипом. Їх багато на півдні України, серед яких найбільше Сасик (Кундук). Унаслідок перегородження річок гірськими породами, які обвалилися з гірських схилів, виникають загатні озера. За солоністю озера можна поділити на прісні (солоність не перевищує 1 %), солоні (солоність до 47 %) і мінеральні (солоність перевищує 47 %).

• Як впливають геологічні процеси на формування підземних вод? Підземні води – води в товщі земної кори, які накопичилися внаслідок просочування атмосферних опадів через водопроникні гірські породи. Для утворення підземних вод, крім достатньої кількості атмосферних опадів, потрібно залягання водопроникних шарів гірських порід над водотривкими.

Підземні води залягають у земній корі на різних глибинах (мал. 16.2). За умовами залягання розрізняють верховодку, ґрунтові і міжпластові води. Верховодкою називають найближчі до земної поверхні підземні води, що не мають суцільного поширення. Вони періодично накопичуються внаслідок просочування атмосферних опадів і потім зникають, випаровуючись. Ґрунтові води – це постійно існуючі підземні води, що залягають на першому від поверхні шарі водотривких порід. Води, які розташовані між двома водотривкими шарами, називають міжпластовими.

Мал. 16.2. Типи підземних вод

Унаслідок геологічних процесів шари гірських порід залягають по-різному. Рівень підземних вод загалом часто повторює наземний рельєф – під горбами вище, під улоговинами – нижче. При цьому відповідно до нахилу водотривких порід вода тече з більш високої точки в нижчі місця. Тут нерідко підземна вода з’являється на світ у вигляді тихого Джерела або галасливих гейзерів. За умов певного залягання гірських порід міжпластові води можуть перебувати під великим напором. Тому, якщо пробуравити крізь ці шари свердловину, то вода виштовхуватиметься на поверхню у вигляді фонтану. Такі води називають артезіанськими.

• Як виникають болота? Болота – надмірно зволожені ділянки суходолу із шаром торфу завтовшки понад 30 см. Болота зосереджені переважно в лісовій зоні Північної півкулі, а також в екваторіальних областях Південної Америки й Африки, у тропіках і субтропіках Південно-Східної Азії, чимало боліт і в Україні.

За умовами виникнення розрізняють низинні та верхові болота. Низинні болота утворюються в умовах надмірної кількості підземних вод, зокрема – у долинах річок, у місцях наявності джерел, а також унаслідок поступового заростання озера чи ставка. На цих болотах ростуть чорна вільха, береза, осока, очерет, хвощ тощо. Поверхня низинних боліт увігнута або плоска. Великі низинні болота розташовані, зокрема, на Поліссі та в заплаві Дніпра.

Верхові болота зазвичай утворюються за умов надмірної кількості атмосферних опадів і мають біднішу рослинність. Тут ростуть білі мохи, низькорослі береза і сосна, журавлина, росичка. Торф швидко накопичується в центральній частині верхового болота. Тому воно має опуклу форму.

• Де і чому утворюються льодовики? Льодовики – багаторічні природні рухомі скупчення льоду. Нині льодовики є на всіх материках, крім Австралії. Льодовики можуть утворюватися в горах і на рівнинах полярних широт. Тому розрізняють покривне та гірське зледеніння (мал. 16.3).

У гірських областях льодовики утворюються вище певного рівня, де сніг зберігається цілорічно. Рівень, вище якого снігу випадає більше, ніж розтає, називають сніговою лінією. Зі схилів гірські льодовики під власною масою сповзають долинами. Найбільші гірські льодовики – на Алясці в Північній Америці. Рекордсменом є льодовик Беринга завдовжки понад 200 км.

Мал. 16.3. Льодовик

З наближенням до тропіків висота снігової лінії зростає. В арктичних і антарктичних широтах завдяки холодному клімату вона опускається майже до рівня моря. У цих широтах утворюється і покривне зледеніння, яке має вигляд льодяного щита. До найбільших покривних льодовиків належить льодовик Антарктиди.

• Яке значення мають води суходолу в життєдіяльності людини? Люди здавна розселялися неподалік прісних водойм, які використовувались як джерела питної води, а також для господарювання, якому ще нерідко сприяли й родючі землі річкових долин. Крім того, води суходолу використовувались і як транспортні шляхи. Саме тому найвідоміші давні цивілізації виникали в долинах річок. Добре відомий вислів Геродота – «Єгипет – дар Нілу». У Месопотамії люди свого часу змогли поселитися й перетворити її негостинну територію на квітучий оазис лише завдяки Тигру та Євфрату. Індська цивілізація, або так звана цивілізація Інду також була нерозривно пов’язана з річками. Давньокитайська цивілізація народилася в басейнах двох великих річок – Хуанхе та Янцзи. Давні цивілізації Центральної Америки так само були «дарунком ріки».

До сьогодні води суходолу продовжують відігравати велику роль у життєдіяльності людей, сприяючи розселенню людей. Не випадково чимало сучасних світових столиць, у тому числі й Київ, розташовані на річках. Води суходолу є також джерелом прісної води для різних виробництв. Найбільше споживає води промисловість, насамперед енергетика, чорна металургія, хімічна промисловість, машинобудування, сільське господарство та ін.

Мал. 16.4. Мінеральні води

Води суходолу можуть мати й лікувальні властивості, що здавна навчилися використовувати люди. Так, проходячи крізь гірські породи, підземні води насичуються різними солями і газами. Завдяки цьому вони можуть набувати лікувальних властивостей і цілюще впливати на людський організм (такі води називають мінеральними). Коли вони виходять на поверхню, утворюються джерела мінеральних вод (мал. 16.4). Серед підземних вод особливе місце належить термальним водам (грецьк. «термальний» – тепло). Найчастіше вони утворюються в районах вулканізму, такі води давно і успішно застосовують у господарстві різних країн світу.

• Наскільки світ забезпечений водою? Воды ресурси – поверхневі й підземні води певної території, що використовують або можуть бути використані для потреб людини, розподілено по земній кулі нерівномірно. Одним з найважливіших показників забезпеченості будь-якої території водою є обсяг середньорічного стоку річок з розрахунку на одну людину. Так, за визначенням ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують 1,5 тис. м 3 на рік на одну людину, вважається незабезпеченою водою. В Україні на одного мешканця припадає менше 2 тис. м 3 на рік, що є одним з найменших показників у Європі. Для прикладу: Норвегія – майже 97, Швеція – понад 24, Франція – понад 4,5, Італія – 4, Великобританія – близько 3 тис. м 3 .

Проблема забезпеченості людства водою ускладнена ще тим, що водні ресурси розподілені дуже нерівномірно територією земною кулі. Добре забезпечена водними ресурсами Латинська Америка, гірше – Північна Америка і Європа. В Азії і Африці за високої середньої водозабезпеченості є дуже багато територій з посушливим кліматом, де водні ресурси не забезпечують мінімальних потреб населення у прісній воді. Натомість Австралія, яка є найсухішим материком, за рахунок значного стоку річок на східному узбережжі і невеликої кількості жителів, має високі показники водозабезпечення на душу населення. Крім того, особливістю річкового стоку в багатьох регіонах світу є також його нерівномірність у часі – протягом року і з року в рік. Так, наприклад, в Україні більша частина річного стоку проходить під час весняної повені – від 60-70 % на півночі та північному сході до 80-90 % на півдні України.

Не менш важливою є проблема забезпечення водою – це забруднення вод. Адже якісні характеристики води, рівень її забруднення впливають на стан захворюваності населення. Значна кількість хвороб людини пов’язана з незадовільною якістю питної води і порушенням санітарно-гігієнічних норм водопостачання. Основними джерелами забруднення водних ресурсів є: стічні води промислових і комунальних підприємств, води рудників, шахт і нафтопромислів; викиди шкідливих речовин і нафтопродуктів від водного транспорту; сільське господарство, яке використовує різноманітні хімічні сполуки для «годування» культурних рослин. З огляду на це нині застосовуються різноманітні – механічні, хімічні, фізико-хімічні, біохімічні, термічні та комбіновані методи очищення господарсько-побутових і виробничих стічних вод.

На сьогодні людство продовжує намагатися розв’язати проблему нестачі води. Наприклад, у країнах Перської затоки здійснюється опріснення морських вод, щоправда ця процедура доступна лише для дуже багатих держав. Розробляються навіть проекти транспортування айсбергів від берегів Антарктиди і Гренландії. Активно застосовується так зване оборотне водопостачання, коли певний об’єм води багаторазово циркулює у виробництві, а скидання стічних вод мінімальне або не відбувається взагалі. Однак головним напрямком вирішення цієї проблеми є максимальна економія води.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

МАЄТЕ ЗНАТИ:

• води суходолу – це річки, озера, болота, штучні водойми, підземні води, льодовики, багаторічна мерзлота, які нерівномірно розподілені територією через відмінності у кліматі, рельєфі та складі гірських порід;
• річкова мережа тісно пов’язана з геологічною будовою і рельєфом території, а рівень і кількість води в річках залежать від клімату;
• озерні улоговини формуються під впливом зовнішніх і внутрішніх процесів Землі;
• утворення підземних вод відбувається за умов достатньої кількості атмосферних опадів і залягання водопроникних шарів гірських порід над водотривкими;
• болота утворюються в умовах надмірної кількості підземних вод або атмосферних опадів;
• льодовики представлені на рівнинах покривним, а в горах – гірським зледенінням;
• прісна вода є важливим ресурсом і чинником розміщення населення та виробництва, саме тому проблема забезпеченості людства водою – це її нестача та забруднення.

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

Більша частина запасів прісної води важкодоступна. Оскільки потреби у воді постійно зростають, світові ресурси вичерпуються. У доповіді ООН від 2003 р. (Міжнародного року прісної води) прогнозується, що за 20 років норма споживання кількості води на особу зменшиться більше ніж утричі і якщо не вжити термінових заходів, то до 2050 р. перед населенням Землі постане проблема нестачі води.

Які приклади нераціонального використання води вам відомі: у країні, у вашому населеному пункті, у вашій оселі? Які термінові практичні заходи ви може запропонувати задля вирішення виявлених проблем з водою? Поясніть, що для вас має більше значення: кількість води чи її якість.

ДОСЛІДЖЕННЯ (НА ВИБІР)

1. Система протидії паводкам, повеням, селям і лавинам в окремих районах України.

2. Карстовий рельєф як приклад взаємодії геосфер.

3. Прозорість води в річці (озері, ставку): від чого залежить і чому змінюється?

ЩО ТАКЕ ҐРУНТОВІ ВОДИ?

Що ми маємо на увазі під поняттям “грунтові води”? Це з основних типів постійних водоносних горизонтів, перелічених у класифікації «підземні води». Ґрунтові води розміщуються на першому від поверхні землі водоупорі, тому іноді їх також називають підґрунтовими. Завдяки близькості до поверхні, на яку протягом року випадають опади у вигляді дощу та снігу, ґрунтовий водоносний горизонт отримує постійне атмосферне підживлення, і тому має дуже велику площу поширення.

Розміщення та рівень ґрунтових вод

Ґрунтовий водоносний горизонт має незначну потужність та високу нерівномірність розподілу води. Відсутність суцільної покрівлі з водонепроникних порід призводить до великих сезонних коливань рівня та дебіту води. Над ґрунтовими водами розташовується так звана верховодка. Верховодка не має ознак водоносного горизонту, являє собою окремі скупчення води, які безпосередньо контактують з атмосферою.

У вологу пору року рівень ґрунтових вод підвищується за рахунок дощу, танення снігу, розливу річок та озер. Підґрунтовий водоносний горизонт гідравлічно пов’язаний з озером або річкою, що його живить. Тому зміна рівня води у природному водоймі відразу ж впливає рівень грунтових вод. Найбільш сильними живильними джерелами для грунтових вод є долини річок, райони передгір’я, скупчення неглибоко залягає водоносного тріщинуватий вапняку. У сухий час – спекотне літо чи морозна зима – рівень ґрунтових вод падає до повного пересихання. Це простим ефектом — у спеку обсяг випаровування перевищує обсяг опадів. Морозною зимою також повністю припиняється надходження рідкої води з атмосфери, ґрунт промерзає на глибину 1,8 м, стаючи водонепроникним.

В основному ґрунтові води ненапірні та рухаються під дією сил гравітації. Просочуючи крізь пухкі осадові породи більшість підґрунтової води йде глибше на нижчі горизонти — піщаний і артезіанський. Необхідно уточнити, що піщаний водоносний горизонт менш залежить від атмосферних змін, ніж ґрунтовий. Артезіанський водоносний горизонт взагалі не схильний до прямого впливу клімату і пори року, тому вода в свердловині на вапняк взимку і влітку має однаковий рівень і дебіт, що важливо для організації безперебійного водопостачання.

Глибина залягання ґрунтового водоносного горизонту багато в чому залежить від рельєфу та повторює його профіль. Якщо поверхня землі сильно розсічена долинами річок та ярами, то підґрунтові води залягають набагато глибше, ніж на рівнині. По крутих схилах підґрунтя води стікають у низини і в нижній точці можуть вийти на поверхню у вигляді джерел.

джерело нічим не захищене від забруднень

Велике скупчення рослинності, чагарника і дерев, розвинена коренева система — усе це затримує атмосферні опади, створюючи умови інтенсивнішого насичення підґрунтових вод.

У різних природних зонах ґрунтові води залягають на різній глибині. Якщо у Підмосков’ї це перші метри від поверхні, то в сухій місцевості південних регіонів з низьким рівнем опадів ґрунтові води можуть розміщуватися на глибинах 50-100 м. У зоні тундри рівень ґрунтових вод практично збігається з рівнем поверхні землі.

Характеристики ґрунтових вод

Будучи безнапірними, ґрунтові води присутні тільки в пухких, водопроникних ґрунтах. Якщо джерело виходить зі скелі, це означає, що в суцільному на вигляд камені є система тріщин або пір, якими рухається вода. Враховуючи варіанти розміщення та руху, ґрунтова вода поділяється на типи:

Породи, де можуть розміщуватися підземні води, різняться на кшталт. Відповідно до кожного типу загальний обсяг підґрунтових вод у певній місцевості значно відрізняється:

• водопроникні: пісок, галечник, гравій
• водостійкі: граніт, глина
• розчинні: гіпс, доломіт, крейда

розмив вапняку ґрунтовими водами

Зазначені геологічні шари можуть розташовуватися не тільки строго горизонтально, але також під кутом, перериватися, перетинатися між собою. Це також безпосередньо впливає на кількість і поведінку ґрунтових вод. Іноді ґрунтові води через складну геологічну будову місцевості залягають між двома водоупорами. У цьому випадку область живлення водонесучого горизонту, тобто територія, з якої атмосферна і поверхнева вода потрапляє в ґрунт, розташовуватиметься не безпосередньо над горизонтом, а осторонь там, де закінчується верхній водоупор.

При русі ґрунтових вод у пухкій породі проявляється явище суффозію – вимивання частинок потоком води. В результаті в ґрунті можуть з’явитися порожнечі та за деяких умов навіть карстові печери. Можливе просідання ґрунту та утворення провалів. При хімічній суффозії підґрунтова вода розчиняє гідрокарбонати та солі. При не тільки здійснюється перенесення частинок ґрунту, але також підвищується мінералізація води.

Видобуток ґрунтової води

Дрібне залягання ґрунтової води в пухких ґрунтах дозволяє для її видобутку бурити неглибокі свердловини. Можна обійтися без виклику професійної бригади з потужною установкою на автомобільному шасі. Свердловина на перший водоносний обрій глибиною до 10 м може бути зроблена мотобуром або навіть вручну. Для спрощення та здешевлення робіт свердловина буриться діаметром лише кілька сантиметрів. Опустити свердловинний насос в таку вузьку трубу не можна, тому використовується поверхневий насос, від якого в свердловину подається шланг. Особливості гідравліки обмежують глибину використання простих поверхневих насосів 9 м-коду.

буріння дрібної свердловини мотобуром

При більшій глибині необхідно використовувати поверхневий насос із зовнішнім ежектором. Існує варіант забивної свердловини, яка називається в народі абіссінська криниця. У ґрунт у прямому сенсі забивається, а не загвинчується, металева труба з гострим наконечником та отворами для надходження води. Для підйому води із забивної свердловини часто використовується найпростіший ручний насос-гойдалка. Говорити про якусь якість такого водопостачання не доводиться. Дрібні свердловини можна лише як тимчасовий варіант.

Чистота ґрунтових вод

Неглибоке залягання робить ґрунтові води абсолютно незахищеними від надходження забруднень із атмосфери та з поверхні землі. Перед вживанням такої води в побутових цілях її необхідно очистити та продезінфікувати, особливо якщо йдеться про приготування їжі. Робити хімічний та бактеріологічний аналіз будь-якої підземної води необхідно, але в даному випадку повна відкритість земної поверхні – місце збирання води для ґрунтового горизонту – за короткий час зробить його результати неактуальними. Картина забруднення ґрунтових вод змінюється дуже швидко. На це впливають промисловий викид в атмосферу, злив стоків із фермерського господарства, дощовий змив добрив із полів, вигрібні ями, неправильно зроблені септики та багато іншого. За лічені години характер забруднення води може змінитися настільки, що деякі фільтри стануть марними.

Тому для очищення ґрунтової води необхідно використовувати найбільш універсальні системи очищення – механічний грубий фільтр для затримки твердих частинок і волокон, універсальний фільтр балонного типу із засипкою, розрахованої на найбільш поширені забруднення, фільтр тонкого очищення. Так як дрібна свердловина може дати лише невеликий об’єм води з низьким напором, систему можна додати фільтр зворотного осмосу. Його спеціальна мембрана здатна відокремити від води практично всі найдрібніші забруднення, але наслідком такої високої ефективності стало повільне просочування води крізь мікронні отвори. Для повної впевненості рекомендуємо додати ультрафіолетовий знезаражувач.