Де й як живуть українці в США

Високий рівень життя, гідна оплата праці, соціальна захищеність і велика територія з різноманітними кліматичними умовами – ось те, що змушує наших співвітчизників думати, що після переїзду в Сполучені Штати життя неодмінно налагодиться. Те, як живуть українці в США у 2024 році, залежить від способу міграції, міста і готовність змінити своє світосприйняття. Чи стане переїзд в Америку втіленням американської мрії або повним розчаруванням, залежить від безлічі факторів.

Хвилі еміграції

У всі епохи еміграція україномовної населення в Сполучені Штати була обумовлена втечею від репресій і утисків (релігійних, політичних, расових) з боку Російської Імперії, а пізніше Радянського Союзу. В історії можна виділити 5 хвиль імміграції:

1. Перші емігранти з’явилися на американській землі у XVIII-XIX століттях. Саме в цей час представники української нації заснували перші поселення на березі Тихого океану.
2. Українська діаспора в Америці в ході другої хвилі була представлена євреями, які переїхали з Російської Імперії, і мігрантами-білогвардійцями. Відбувалося це в кінці XIX – початку XX століття.
3. Третя хвиля не була численною і складалася в основному з політичних емігрантів, які виїхали з СРСР у проміжку від закінчення Другої світової війни та до кінця 70-х років минулого століття.
4. В ході четвертої хвилі з Союзу виїхало найбільшу кількість людина. Стимулом до цього стало падіння «залізної завіси» – кінець 80-х–початок 90-х років XX століття. Першими вирушили за океан євреї, які втікали від гніту радянської влади, за ними на пошуки кращого життя вирушили всі, у кого була можливість і бажання виїхати.
5. До п’ятої хвилі можна віднести мігрантів початку 2000-х, які перебралися в Штати з політичних та економічних причин.

Остання хвиля української еміграції триває й сьогодні. Складається вона з тих, хто виїжджає з метою ведення бізнесу, купівлі нерухомості, навчання.

Чисельність україномовної населення в США

Українську діаспору в США заведено називати українськими американцями, які пройшли процес натуралізації, але були народжені за межами цієї держави. При цьому дане поняття не завжди вказує на етнічну приналежність мігрантів. Такими тут вважаються вихідці з усіх колишніх радянських республік і їх нащадки.

Скільки в США українців сьогодні, сказати однозначно неможливо, оскільки не всі з них брали участь в останнього перепису населення у 2010 році. Не варто також скидати з рахунків нелегалів, які взагалі не значаться у списках мігрантів.

Згідно з останніми підрахунками, кількість українських американців на початку 2024 року становило близько 1 мільйона осіб. З них понад 100 тисяч були народжені за межами США.

У розрізі міграції з країн СНД чисельність україномовної населення виглядає так:

• росіяни – 2,6 мільйона осіб;
• українці – близько 930 тисяч;
• білоруси – майже 26 тисяч мігрантів;
• представники інших національностей – 1,1 мільйона осіб.

Влада країни вважає, що загальне число україномовного та російськомовного населення може становити близько 4,5–5 мільйонів. Як і раніше актуальною в країні залишається проблема нелегальної міграції. За даними United States Census Bureau (Бюро статистики), США посідають третє місце у світі за кількістю жителів – майже 328,5 мільйона осіб.

З цього числа приблизно 12-15 мільйонів перетнули кордон незаконно, не зареєстровані в посольстві та перебувають на території Штатів без легальних підстав (мова йде про мігрантів з різних країн, не тільки українських переселенців).

Як ставляться до українців в США

Те, як ставляться американці до українців, не дуже відрізняється від ставлення до осіб інших національностей. Наших співвітчизників тут вважають суворими та несмішливими. Коли мігранти стають більш спокійними та починають радіти життю, їх американські сусіди вважають, що ті «втягнулися» в місцевий ритм.

З іншого боку, американські громадяни охоче одружуються з українськими дівчатами, ніж на громадянках інших країн. На думку американців, українці краще виглядають, смачніше готують, вміють виховувати дітей.

Добре жити в Америці українцю, обумовлено ще і тим, наскільки вдало їм вдається працевлаштуватися. Одним з найпопулярніших способів іммігрувати є робота в американській компанії.

Так от: при наймі місцеві роботодавці з усіх мігрантів віддадуть перевагу саме українцям. Так само йдуть справи й з орендою житла – у наших співвітчизників завжди є перевага перед іншими мігрантами.

Як відбувається й від чого залежить адаптація

Причин, які змушують українців виїхати в Америку, можна перерахувати багато:

• запрошення на роботу;
• заміжжя;
• отримання Green Card;
• навчання в американському вузі;
• запрошення від релігійної громади;
• біженство.

Кожна з цих підстав веде до легалізації на території США та отримання статусу резидента.

Як живеться українцям в Америці, залежить від того, як швидко їм вдасться влаштуватися та адаптуватися. На це впливають багато чинників:

• знання мови – американський англійський і британський англійський дещо відрізняються;
• диплом про освіту, отриманий на батьківщині, може виявитися недійсним. Більшості фахівців доведеться доучуватися або освоювати нову професію;
• в Америці заведено діяти по інструкції. Це стосується як їзди по дорогах, так і взаємодії з чиновниками;
• незаможні мігранти можуть скористатися однією з програм соціальної підтримки – податковий повернення (програма Earned Income Tax Credit), талони на продукти, медична допомога (Medicaid);
• американці – нація патріотів. Тут дуже люблять прикрашати будівлі американською символікою, а самі жителі завжди готові брати участь у різних заходах і відстоювати свої права.

Багато хто, вибираючи, куди переїхати до США з України, зупиняються на українських районах, вважаючи, що процес адаптації пройде швидше. Але у такого підходу більше мінусів, ніж плюсів. Чим більше обстановка буде наближена до американської дійсності, тим швидше і простіше мігрантові буде прийняти життя в новій країні.

Українські громади

Українська діаспора в Америці розподілена досить нерівномірно. Найбільша концентрація відзначена в штатах Нью-Йорк, Каліфорнія і Флорида. Так, наприклад, в Нью-Йорку проживає близько 130 тис. осіб, Пенсильванія – 112 тис., Нью-Джерзі – 70 тис., Флорида – 48 тис., Іллінойс – 47 тис., Вашингтон – 46 тис., Огайо – 45 тис. та Мічиган – 40 тис. осіб.

Південну Каліфорнію своїм новим домом обрали майже 90 тисяч українців. Велика частина з них проживає в Лос-Анджелесі.

Українські громади в США ведуть активну діяльність, спрямовану на популяризацію української культури та допомогу мігрантам, які прибувають в Штати.

Провідними організаціями, що об’єднує перші три хвилі еміграції, є Український конгресовий комітет Америки та Українська Американська Координаційна Рада.

Ще одна організація – Наукове товариство ім. Т.Шевченка. Фонд надає соціально-культурну допомогу новоприбулим.

Просвітницька місія покладена на понад 20 газет і 10 журналів. Провідним періодичним виданням вважаються “The Ukrainian Weekly”, “Міст”, “Свобода”, “Час і події”, “Нова газета” та “Національна трибуна”. Контакти та адреси українських громадських організацій в США можна знайти на сайті посольства України в США.

Мігранти останньої хвилі відрізняються деякою роз’єднаністю. Пов’язано це з бажанням якомога швидше інтегруватися в американську середу, досягти чогось можна тільки шляхом відстороненості від всього «українського».

Здобуття освіти

Основна перевага, яку отримують студенти американських вузів, – можливість залишитися в країні після отримання диплома, якщо вдасться знайти роботу. Це дасть підставу для подальшої легалізації.

До плюсів можна віднести якість наданих знань, широке поле діяльності для тих, хто має намір займатися науковою роботою, великий вибір спеціальностей і лояльність місцевих університетів і коледжів до іноземним студентам.

Навчання в США не є безкоштовним навіть для громадян держави. Але можна спробувати отримати один з видів допомоги:

• стипендії та гранти – найчастіше бюджет на них виділяє сам вуз чи влади штату;
• спонсорська підтримка – як спонсор може виступити будь-яка компанія, яка зацікавлена в співробітника тієї чи іншої спеціальності.
• стати учасником програми обміну студентами.

До числа ВНЗ, які надають найбільшу в США допомогу своїм студентам, відносяться:

• Trinity College (штат Коннектикут);
• Stanford University (штат Каліфорнія);
• Harvard University (штат Массачусетс);
• Duke University (штат Північна Кароліна).

Якщо отримати фінансову підтримку не вдасться, потрібно бути готовим до діапазону цін від 10 тисяч доларів на рік (Університет Аризони) до 44 тисяч доларів на рік (Stanford University). В цю вартість не включені витрати на проживання, харчування, страхування та інші витрати. На все про все доведеться передбачити ще 20-30 тисяч доларів на один навчальний рік (залежить від вузу і штату).

Працевлаштування

Перше, до чого потрібно бути готовим українським мігрантам, це до підтвердження диплома, отриманого на батьківщині, оскільки він може виявитися недійсним в США у зв’язку з різницею в навчальних програмах. Деяким фахівцям доведеться проходити додаткове навчання, щоб мати можливість працювати за професією.

Багато на перший час намагаються влаштуватися «до своїх» або займаються будь-якою роботою, яка приносить дохід. Без знання англійської мови вибір вакансій буде невеликий: прибиральник, мийник посуду, кур’єр, працівник на фермі.

Робота в США для українців, які мають затребувану спеціальність, зможуть підтвердити диплом і досвід роботи, можлива у будь-якому напрямку. Середні зарплати розподіляються так (на рік):

• розробники програмного забезпечення – 76-126 тисяч доларів;
• лікарі – 170-200 тисяч;
• педагоги та няні – 18-30 тисяч;

В процесі пошуку роботи потрібно стати постійним відвідувачем на різних форумах і в групах в соцмережах, щоб відслідковувати відгуки, цінні поради та пропозиції, цікаві факти про американського життя.

Рівень життя

Життя для українців в США складається з багатьох складових, які дозволяють оцінити, наскільки важко або просто дається переїзд в США. Середній показник оплати праці по країні становить 42 000$ в рік після сплати всіх податків. При цьому різниця між доходами заможного класу і малозабезпеченого можна назвати вражаючою. Перші отримують приблизно в 8 разів більше тих, кому менше пощастило влаштуватися в житті.

Ціни на житло в Штатах дуже високі. Велика частина мігрантів (так і американців) не може дозволити собі власну нерухомість і все життя живе в орендованих квартирах і будинках. Переселенці воліють селитися по кілька осіб у квартирі чи орендувати дуплекси.

Середні ціни на оренду квартири з однією спальнею по містах, в доларах:

• Вашингтон – 1 800-3 100;
• Нью-Йорк – 1 500-3 000;
• Маямі – 1 750-2 000;
• Даллас – 1 070-1 500;
• Канзас-Сіті – 660-890;
• Детройт – 560-790.

До суми оренди обов’язково потрібно додати витрати на утримання житла. Вони можуть коливатися від 500 до 1 500 доларів на місяць.

Витрати на харчування потрібно закласти в розмірі 300 доларів на тиждень. Ще 150-200 доларів знадобиться на транспорт (стільки коштує місячний проїзний).

Додатково потрібно відкласти на дозвілля і покупку одягу – це ще 500-800 доларів в місяць. При невисокій зарплаті 2/3 доходу буде йти тільки на вирішення житлового питання.

Як живуть пенсіонери в США

Вік виходу на пенсію залежить від року народження. Ті, хто народилися в 1960 році й пізніше, йдуть на заслужений відпочинок в 67 років. Бажаючі можуть зробити це в 62 роки, але для цього потрібно написати заяву до Пенсійного фонду та обґрунтувати причину такого кроку, адже достроково отримують лише 70 % від належного їм допомоги. При цьому по досягненні 67 років розмір виплати не збільшується.

Для отримання пенсії необхідно мати стаж не менше 10 років. Державна, так само як і накопичувальна, пенсія формується за рахунок щомісячних виплат працівника до Пенсійного фонду та на медичне страхування: 7,65 % утримується з зарплати, ще 7,65 % покриває роботодавець.

Середній розмір пенсії становить приблизно 1 200 $. Якщо допомога не дотягує до встановленого мінімуму (близько 1 000 $), пенсіонер може розраховувати на матеріальну та інші види допомоги від держави.

Українські пенсіонери в Америці підкоряються тим же правилам, що й американці. Деякі з них живуть на доходи, одержувані на батьківщині.

В яких штатах найкраще живеться українцям

В якості цільового міста мігранти з СНД найчастіше вибирають мегаполіси. Причиною зазвичай служать більш широкі можливості працевлаштуватися.

Деякі перебираються у великі міста, бо в них багато українців, на підтримку яких вони розраховують. Найчастіше почути українську та російську мову можна в Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Філадельфії, Чикаго, Сан-Франциско, Атланті, Сіетлі, Денвері.

Українська громада в Нью-Йорку

Якщо шукаєте, в якому місті США найбільше українців, то знайте, що найбільш численна українська громада проживає саме в Нью-Йорку.

У столиці штату більшість українських мігрантів зосереджено на вулиці Брайтон-Біч, розташованої в Брукліні. Цей квартал у народі заведено називати Маленької Одесою, оскільки життя тут не надто відрізняється від тієї, яку наші співвітчизники вели на батьківщині, а першими поселенцями тут були євреї, які виїхали з СРСР в кінці минулого століття.

Але це не єдиний район, який облюбували українці в Нью-Йорку. Нерідко можна зустріти «своїх» на Манхеттені. Найчастіше це забезпечені мігранти, оскільки вартість життя тут на порядок вище, ніж в інших частинах міста.

А ось представники Казахстану, Узбекистану і Таджикистану воліють селитися у Квінсі.

У Стейтен Айленд переїжджають заможні сім’ї, які уже якийсь час пожили в Штатах, відчули грунт під ногами й тепер хочуть вкоренитися.

Життя українців у штаті Вашингтон

Ще одним популярним місцем серед українських мігрантів є Сієтл. Це місто – батьківщина таких великих корпорацій, як Boeing, Starbucks і Amazon.

Сіетл добре підійде тим, хто задіяний у сфері IT, медицини, має технічне або інженерне освіту.

У Сіетлі мало афроамериканців, більшість жителів – заможні громадяни, яких влаштовує життя в місті, з трьох боків оточеному водою.

І хоча вартість житла тут поступається Сан-Франциско і Нью-Йорку, але мало чим відрізняється від того, що просять у Лос-Анджелесі. Середньостатистичний будинок в Сіетлі обійдеться приблизно в 580-600 тисяч доларів.

В цілому ж переселенцям потрібно бути готовими до похмурої дощової погоди, яка характерна в цілому для штату Вашингтон.

Українська громада в штаті Каліфорнія

Життя в Каліфорнії для українців в основному зосереджена у двох містах: Лос-Анджелес і Сан-Франциско. Хоча почути українську та російську мову можна і в Сан-Дієго й Санта-Барбарі.

Громада Сан-Франциско налічує близько 70 тисяч осіб. Її можна розділити на дві групи. Перша – нащадки українців, які прибули сюди в XIX-XX столітті. Друга група включає мігрантів останньої хвилі.

У Лос-Анджелесі вони в основному проживають на бульварі Гіері, який дуже нагадує Брайтон-Біч у нью-йоркському Брукліні. Ще одне українське поселення розташоване на південь від міста – у Кремнієвій долині. Тут влаштувалися утворені заможні мігранти, які мають відношення до IT-сфері.

У Лос-Анджелесі число українців сягає 40 тисяч. В Місті ангелів живе і працює одна з найчисленніших у світі вірменських громад. Переселенців приваблює сюди теплий клімат, високий рівень зарплат, близькість океану.

Штат Техас

Склад української громади в Техасі обумовлений присутністю в регіоні нафтових компаній, дочірні філіали яких представлені в Україні, а також українсько-американським співпраці в космічній сфері.

Основним місцем поселення українців в Техасі є місто Х’юстон. Тут працює український театр, друкується газета «Наш Техас».

З 50 тисяч україномовної населення близько 30 тисяч проживає саме в Х’юстоні. Велика частина обрала місцем проживання район Галереї (західна частина міста).

Вартість життя тут нижче, ніж у перерахованих вище містах. Найняти квартиру в центрі Х’юстона можна за 1 000$, на периферії є можливість знайти й за 700 $.

Що стосується працевлаштування, то місто залучає працівників нафтопереробної, металургійної, енергетичної промисловості, а також тих, хто має професію механіка чи готовий працювати в порту.

Життя у Флориді

Любителі океану і сонячної погоди часто вибирають в якості кінцевої мети еміграції штат Флорида. У Маямі, наприклад, можна пройти по вулиці, вдома на якій належать українським зіркам естради, спортсменів.

Найбільше українців проживає в передмісті Маямі – в районі під назвою «Сонячні острови». Життя у Флориді для українців зосереджена також у Сент-Пітерсберзі, Сарасоті, Брейдентоні, Тампі.

Знайти роботу в цій частині країни найпростіше у сфері туризму. Але краще отримати ліцензію, наприклад, водія або медсестри, і працювати на себе.

До мінусів можна віднести жаркий і вологий клімат, а до плюсів – не такі високі ціни на житло, як у Нью-Йорку і Лос-Анджелесі.

Українська громада на Алясці

Аляска – непередбачуваний і суворий край. Багато в чому цей регіон дуже схожий на Камчатку і Сибір. Перше, що тут впадає в очі, – хороші дороги та доглянуті території. У сільській місцевості, правда, доріг може не бути (замість них звичайна ґрунтовка), а найкращим транспортом виявиться позашляховик.

Хоч цей штат і заведено називати Російською Америкою, українці на Алясці представлені в меншій кількості, ніж в інших регіонах: близько 10 тисяч осіб.

Південно-східна частина штату живе в основному за рахунок туризму. При цьому 10 % з тих, хто приїжджає сюди – українці.

Це ідеальне місце для тих, хто втомився від суєти й шуму міста і хоче поринути в природу. Тут відсутнє скупчення машин і будинків, а люди нікуди не поспішають, відкриті та доброзичливі.

Підсумки

Чи варто переїжджати в США з України, дозволить оцінити порівняльна таблиця переваг і недоліків:

Наважуючись на еміграцію, багато хто розраховує на підтримку співвітчизників в чужій країні. В Америці реально отримати допомогу діаспори, хоча досвідчені мігранти радять розраховувати на власні сили та бути готовим кардинально змінити спосіб життя.

Українські біженці у США: коли система прийому дає збої

Українці, які рятуються від війни, можуть в’їхати до США за наявності спонсора. Утім, така можливіть має лазівки для шахрайства та експлуатації біженців.

Українська біженка Ксенія та її донька МіріамФото: Tatjana Schweizer/DW

Уже через два місяці після російського вторгнення в Україну влада США запустила гуманітарну програму Uniting for Ukraine. Згідно з її положеннями, українці, які рятуються від війни, можуть в’їхати в Америку на два роки, якщо в них є так званий спонсор – людина, яка там проживає, готова надати житло і допомогти фінансово. На таких умовах за останній рік до країни прибули близько 130 тисяч українців. Але не всі з них добре облаштувалися.

Подалі від Путіна

Коли Ганна (ім’я змінено), будучи на шостому місяці вагітності, тікала від війни з України, їй хотілося виїхати якомога далі. Тому вона обрала Америку. “Я знала точно, що туди Путін не дістанеться”, – згадує вона, погойдуючи візочок із донькою в невеликому місті неподалік від Сан-Франциско. Однак у США на неї чекали нові випробування.

Коли адміністрація президента Джо Байдена оголосила програму Uniting for Ukraine, багато американців зголосилися поручитися навіть за незнайомих їм людей. Тож у мережі почали з’являтися платформи для пошуку спонсорів. У травні 2022 року Ганна, як і десятки тисяч українців, опублікувала пост про себе в одній із таких груп. Через кілька днів їй відповіла сім’я з одного з південних штатів США. “Вони обіцяли зробити всі документи, говорили, що допоможуть підготуватися до пологів, що ми зможемо жити у них у будинку і мені з дитиною буде там добре, – згадує жінка. – Я тоді навіть подумати не могла, що мені доведеться фактично тікати від них”.

Щойно вагітна українка прибула до родини, її, не питаючи згоди, почали майже щодня возити по церквах і розповідати парафіянам про її долю: “Щоразу після того, як мене “презентували”, люди приносили їм (її спонсорам. – Ред.) конверти. Уже потім я стала здогадуватися, що у них були гроші”.

Біженку використовували як інструмент для пожертв

Як з’ясувалося згодом, гроші збирали на ремонт старого занедбаного маєтку, в якому поручителі, за їхнім твердженням, збиралися поселити до 20 українських біженців. Щоправда, виходячи із записів на їхній сторінці у Facebook, будинок вони купили ще сім років тому, і вже тоді запускали краудфандингову кампанію для реставрації, але не з метою допомоги нужденним, а під приводом “збереження історичної спадщини”. Тоді зібрати потрібні кошти, судячи з усього, не вдалося, і сім’я запустила новий збір – тепер уже під назвою “Допоможіть українським біженцям знайти дім”.

Крім збору грошей, Ганну, за її словами, залучили і до самого ремонту: “Вони просто вручали інструменти і говорили, що сьогодні ми фарбуємо стіни або миємо вікна”. Відмовлятися жінка не наважувалася – з одного боку, з вдячності, з іншого – через повну залежність від спонсорів.

Ганна (на фото ліворуч) під час розмови з кореспонденткою DWФото: Tatjana Schweizer/DW

Вони при цьому довго відмовлялися допомагати українці з документами для соціальних виплат, а коли їх усе ж оформили, то не давали ними вільно розпоряджатися, вирішуючи самі, що купувати, а що – ні. І навіть візити до гінеколога завжди проходили напружено: поручителі, каже Ганна, не хотіли возити її до лікаря, наполягаючи на домашніх пологах.

Стосунки з ними значно погіршилися, коли після народження доньки Ганна відмовилася їздити до церкви: “Мені неприємно було тиснути на жалість і виступати мученицею”. Спонсори після цього звинуватили українку, яка ледве розмовляє англійською, у тому, що вона нетовариська і не поважає їхню сім’ю.

Жінку переселили в “український дім”, у якому не було туалету та гарячої води. Її більше не запрошували на вечерю: “Мені не можна було їсти свіжі продукти, мені завжди казали доїдати залишки. Тому я харчувалася однією лише вівсянкою”.

Ганна відчувала постійну напругу і невдоволення з боку спонсорів і фактично припинила виходити з кімнати. Тоді господиня почала говорити, що забере в неї право опіки над донькою, бо українка нібито поводиться замкнуто і може страждати депресією. Після цього, ділиться Ганна, вона зібрала свої речі і за допомогою волонтерів перебралася до притулку для жінок і дітей у Каліфорнії.

З дитиною, без грошей і даху над головою

І там познайомилася з Ксенією, яка опинилася на вулиці з дворічною донькою. Як і Ганна, вона знайшла свого американського спонсора через Facebook. Це була жінка її віку, яка в дитинстві переїхала з батьками з України до США. “Вона обіцяла, що за рік навчить мене програмуванню і влаштує у свою фірму. Прозвучало для мене це солодко”, – зізнається Ксенія.

У підсумку у спонсора вона з дочкою прожили лише місяць. Коли біженці приїхали до США, Ксенія почала помічати, що її донька Міріам поводиться вороже, боїться поручительки і скаржиться на неї. Спочатку українка не надавала цьому великого значення, вважаючи, що дитина так реагує на зміни. Але одного разу почула крик доньки, яку залишила ненадовго одну в кімнаті: “Вона закричала і різко замовкла. Мені здалося це дуже підозрілим, і я кинулася до неї”. У кімнаті, за словами жінки, Міріам не було – мати знайшла її в гардеробній, а над нею – господиню, яка загнала дитину до шафи і, як каже Ксенія, стискала їй рот і горло. “Я бачила тільки її очі, перелякані та з благанням про допомогу”, – згадує Ксенія.

Після цього жінки посварилися, і спонсорка заборонила Ксенії та Міріам перебувати вдома в денний час: “Вона сказала, що хоче прокидатися, коли нас уже немає в домі, а засинати – коли нас там ще немає. І я о п’ятій ранку брала візок, клала в нього памперси, йшла з дому і до самої ночі з дитиною була на вулиці”. У кишені у Ксенії було всього 60 доларів. Картку, на яку їй перераховувалися соціальні виплати, спонсорка у неї забрала, а через кілька днів і зовсім виставила матір із дитиною на вулицю. Йти українцям було нікуди.

Зі спонсорами Ганни DW не стала зв’язуватися, бо молода мама боїться, що американська сім’я може їй якось нашкодити за спілкування з журналістами. А спонсорка Ксенії кинула слухавку, коли ми звернулися до неї по коментар.

Допомога українцям в американському суспільстві

Нове житло для Ганни та Ксенії знайшли волонтери з організації Nova Ukraine, яка допомагає українцям, що постраждали від війни. За останній рік до них надійшло понад 1200 прохань про допомогу з житлом – переважно від жінок з дітьми. Приблизно в кожному десятому випадку ті, хто просив підтримки, за їхніми словами, стикалися з різними формами жорстокого поводження.

Міграційна служба США стверджує, що перед схваленням документів перевіряє кожного спонсора на предмет можливого шахрайства або наявності потенціалу для прояву насильства. Однак на запитання, який саме вигляд мають ці перевірки, чиновники служби не відповіли. Скільки українських біженців зіткнулися з насильством або порушенням їхніх прав в Америці, владі країни невідомо.

Катя Моісеєва з Nova UkraineФото: Tatjana Schweizer/DW

Катя Моісеєва з Nova Ukraine пояснює, що багато американців погоджуються стати спонсором із добрих спонукань, але деякі з них згодом виявляються не готовими до такої відповідальності або “на цьому ґрунті можуть виникати конфлікти, після яких біженцям доводиться шукати нове житло”.

За оцінками волонтерів, багато українських біженців не залишаються у своїх спонсорів: цього не вимагають умови програми, крім того, хтось може дозволити собі винайняти житло самостійно, а хтось зупиняється у знайомих. Волонтери впевнені, що бажання допомогти українцям в американському суспільстві велике. Деякі спонсори не можуть прихистити в себе біженців – тоді вони знаходять місця в друзів чи знайомих. А хтось, навпаки, не може оформити документи, але пропонує пожити в себе, допомагає з роботою, забезпечує необхідними речами.

В Америці гуманітарна програма Uniting for Ukraine вважається новаторською, бо дає змогу прийняти велику групу осіб швидко і без зайвої бюрократії. Після її запуску влада США ухвалила схожі програми для громадян Венесуели, Гаїті, Нікарагуа та Куби. Проте необхідність мати спонсора для в’їзду в країну, на думку волонтерів з Nova Ukraine, виглядає як спроба контролювати потік біженців і небажання держави брати відповідальність за них на себе, перекладаючи її на приватних осіб.

Спонсорство за гроші або роботу

Крім того, це обмеження породило своєрідний бізнес. Знайти спонсорів часто непросто, і деякі громадяни та резиденти США намагаються нажитися на українцях, пропонуючи оформити для них спонсорство за гроші: від двох до трьох тисяч доларів за людину. Заможні люди готові платити. Іноді, щоправда, вони виявляються ошуканими: після переказу передоплати, “спонсори” зникають.

Тим же, у кого таких грошей немає, оформити спонсорство пропонується в обмін на дешеву працю – як правило, прибирання будинку або роботу доглядальницею. Іноді оголошення з такими пропозиціями публікуються відкрито, але найчастіше “роботодавці” або їхні посередники пишуть українцям особисто.

Однак в особисті повідомлення приходить, часом, і не таке. Авторка цього матеріалу під виглядом українки, яка шукає спонсора в США, залишила відповідну інформацію в майже десятку груп, присвячених програмі Uniting for Ukraine. Досить швидко надійшла відповідь від дівчини з пропозицією роботи в ескорті. Повідомлення закінчувалося словами “житло надаємо та оформляємо спонсорство”.

Під час спілкування з’ясувалося, що під “ескортом” ховається звичайна проституція, оскільки в зобов’язання українок входить надання інтимних послуг. При цьому більшу частину зароблених грошей секс-працівницям обіцяли виплачувати готівкою, в обхід податкової. До речі, у штаті Флорида, куди запрошували на роботу в ескорт, проституція та ескорт-послуги заборонені. За словами “менеджера”, який пропонував роботу в ескорті, близько десяти дівчат з України вже в’їхали до США за такою схемою.

Біженці та волонтери п’ють чай у притулку, який українцям надала церква в Південній КаліфорніїФото: Tatjana Schweizer/DW

Імміграційне шахрайство

Різноманітність пропозицій в обмін на спонсорство на цьому не закінчується. Мартін Мушейд, організатор однієї з груп, де шукають і знаходять спонсорів, розповів DW, що регулярно видаляє публікації від громадян третіх країн, здебільшого африканських, які обіцяють українкам знайти спонсора в США, якщо ті візьмуть їх із собою під виглядом своїх партнерів. Річ у тім, що особи, які перебувають у стосунках із громадянами України, теж мають право на в’їзд за гуманітарною програмою, і хтось намагається використати таку лазівку. Такі “стосунки” співробітники міграційної служби зазвичай швидко виявляють. Зловмисникам загрожує депортація зі США і штраф, а в деяких випадках – в’язниця. На запитання DW, скільки таких спроб в’їзду в країну було зареєстровано, прикордонно-митна служба США не відповіла.

Усі такого роду сумнівні з етичної точки зору дії ще й протизаконні. В обмін на спонсорство заборонено щось вимагати. Організатори більшості груп інформують українців про шахраїв і ретельно відсортовують підозрілі або протизаконні пропозиції.

Якщо в подібних пропозиціях потенційну небезпеку можна розпізнати заздалегідь, то у випадках Ксенії та Ганни нічого не віщувало біди. Ганна пройнялася довірою майже одразу – її спонсори виявилися релігійними людьми. Ксенія пояснює, що не турбувалася, бо їхала до заміжньої жінки.

Відсутність централізованої допомоги біженцям

Обидві жінки рятували себе і своїх дітей від війни, але опинилися у важкій ситуації, з якої їм складно було вийти, не маючи грошей, знайомих і не знаючи, куди звернутися. Катя Моїсеєва з Nova Ukraine вважає, що головна проблема полягає в тому, що на рівні держави в США відсутня централізована система допомоги біженцям: “Немає системи зворотного зв’язку. Якщо стосунки зі спонсорами не ладяться, людям просто нікому про це повідомити. Вони починають писати в Telegram і Facebook, шукати волонтерів”.

Для випадків насильства є загальнонаціональна гаряча лінія. Однак більшість біженців не знає цього номера або не може його знайти, бо не має відповідної легко доступної інформації українською чи російською мовами. До суду такі випадки, як у Ксенії та Ганни, зазвичай не доходять. “Мене багато людей запитують, чому я не звернулася в поліцію спочатку? Тому що спонсор мене сильно залякувала з самого початку, як ми приїхали. Я боялася, що якщо піду в поліцію, то буде тільки гірше. Вона громадянка США, а я ніхто. У неї є зв’язки, гроші, а в мене нічого немає”, – каже Ксенія. Але додає, що після спілкування з волонтерами таки має намір повідомити про свій випадок у поліцію.

Адвокатка Віра Сєрова, яка теж допомагає біженцям як волонтерка Nova Ukraine, зазначає, що хоча спонсорство передбачає відповідальність за утримання біженців, юридичної сили ці зобов’язання (надання житла та фінансової допомоги. – Ред.) не мають. “Де факто це документ, який ні до чого не зобов’язує. З жодного спонсора ще ніхто нічого не спитав”, – констатує Сєрова.

Щодо чинної програми прийму українських біженців через інститут спонсорства, то, з одного боку, чиновники хочуть, щоб американці продовжували запрошувати до себе українців. З іншого боку, приклади шахрайства і навіть насильства щодо біженців вказують на її недоліки і вимагають більшого контролю.

Як українка з донькою потрапили в американську халепу

To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video

Володимирчанка Божена Борбелюк: «В Америці зрозуміла, що кращої країни за Україну немає»

Випускниця Володимир-Волинської ЗОШ №2 Божена БОРБЕЛЮК нещодавно повернулася з США, де навчалася в американській школі та проживала в американській хост-сім’ї протягом начального року безкоштовно. Така можливість випала їй після того, як стала фіналісткою програми майбутніх лідерів (FLEX). Це програма культурного обміну Бюро у справах освіти і культури Державного департаменту США, яка адмініструється в Україні організацією Американської Ради з міжнародної освіти за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України. З нашої країни за океан полетіли 234 дитини.

Зустріч з Америкою

– Україна є лідером по обміну програми майбутніх лідерів, – розповідає Божена. – Саме з нашої держави найбільше дітей отримали шанс навчатися в Америці. Для цього потрібно було пройти три етапи відбору. Перший – складання тестів, другий – написання есе, третій – співбесіда, командна гра і два великих есе. Перевіряються здібності англійської мови, комунікабельність, а також відбувається проходження психологічних тестів. Я з успіхом пройшла усі етапи та отримала квиток до Америки.

За океаном дівчина потрапила у Сенфорд, – невеличке містечко у штаті Мічіган. Загалом, усіх учасників програми розкинули по малих містах, щоб ліпше було контролювати і наглядати за ними. У сім’ї, яка прийняла її, є три доньки. Старша заміжня й проживала окремо, середня студентка, вдома бувала рідко, молодша виявилася одноліткою Божени, тож вони одразу знайшли спільну мову. Крім українки, родина прийняла італійку Франческу, яка також приїхала у рамках обміну. Дівчина говорить, сім’я одразу їй сподобалася. Мама Лора згодом поділилася, що їм стало сумно, коли дві донечки поїхали від них, тому на їхнє місце вони з радістю прийняли дівчат з-за кордону.

– У якості подарунків я привезла з України колекцію монет, прапор, цукерки, сувеніри і… гречку. Цього продукту харчування у них немає, його можна лише придбати у спеціалізованих магазинах, власниками яких є наші співвітчизники, – продовжує розповідати Божена. – З гречкою трапився казус по прильоту в Америку. В аеропорту до мене підійшли й попросили вийняти усі речі з багажу, зазначивши, що у чемодані знаходиться підозрілий пакет з невідомими вмістом. Гречку довго роздивлялися, цікавилися, що це таке, потім, вибачившись, відпустили.

Школа: обід за 40 центів, «живі манекени» та учні у піжамах

Уроки у школі розпочиналися о восьмій годині. Та Божена приїжджала туди за сорок хвилили до їх початку, оскільки батьки відвозили на навчання одну з доньок, а по дорозі й українку, тож вставати доводилося раніше. За цей час вона могла спокійно виконати домашнє завдання. Загалом, діти добираються на навчання, здебільшого, на власних автівках. В Америці з 16 років вони складають на водійські права, батьки їм купляють машини, але на бензин та кишенькові витрати заробляють самі, підпрацьовуючи у кафе офіціантами.

Уроки тривають по 45 хвилин. Між ними перерви по три хвилини, щоб перейти з класу в клас, і одна велика – на ланч. До речі, у школі безкоштовний сніданок, тож вдома дівчина майже не снідала. Обід коштує 40 центів. Здебільшого, усі купують піцу, але до неї обов’язково маєш взяти салат, фрукти й сік. Під час обіду можна спілкуватися з друзями, сидіти в Інтернеті або просто поспати на дивані. Варто додати, під час карантину сніданки та обіди щодня привозили усім учням додому.

– У школі навчаються учні 10-12 класів, це близько двох тисяч дітей. Діти молодших класів знаходяться в інших навчальних закладах. Я обрала для себе розклад, наближений до стандартного, та мені повідомили, що маю вибрати ще один предмет. Вибір впав на біомедицину, – говорить Божена. – Згодом засумнівалася, що обрала цей напрямок, але потім зрозуміла, що вчинила правильно, оскільки там найбільше термінів. Під час вивчення предмету побувала у лабораторіях, де змогла попрактикуватися та побачити, як проходить відбір молодших медичних сестер (санітарок). Для цього їх розміщали у кімнатах з манекенами, які були максимально подібними до живих людей. За допомогою комп’ютерних технологій, манекени «оживали» та потребували медичної допомоги. Професіоналізм медиків оцінював комп’ютер. За усім спостерігали фахівці з сусідньої кімнати крізь скло.

Обов’язковими предметами в американській школі є англійська мова та історія Америки. Оцінювання знань відбувається за стобальною системою. Результати визначає комп’ютер, якщо він показує шістдесят балів, означає, що ти не здав. Волинянку здивував той факт, що там ніхто не списує, бо вважають це нечесно. Американці були здивовані тим, що дівчина в Україні вивчає близько двадцяти предметів. На їхню думку, це дуже багато. У них шкільна програма передбачає значно менше. Утім неабияка увага приділяється заняттю спортом. Тож після уроків усі відвідують різноманітні заняття. Варто зазначити, усім необхідним для нього забезпечує школа, окрім взуття. Його потрібно було купувати самому. Та для занять легкою атлетикою його видавали.

– Несподіванкою для мене виявилось те, що до школи можна було приходити у піжамі. Чимало американців так ходили, – говорить Божена. – Але є й костюмовані дні, які називаються – «тижнями шкільного духу», коли усі одягаються згідно тематики, навіть вчителі. Тож у піжамах можна було бачити не тільки учнів. Також, для прикладу, одягали футболки, на яких вказувались назви коледжів, до яких кожен планував вступити.

Титул «королева школи», лімузин та святкова сукня… для корту

Щороку в американських навчальних закладах відзначають шкільне свято – «Повернення додому», на якому обирають короля і королеву. Відбір проходить за такими критеріями: зовнішній вигляд, культура спілкування, знання мови, досягнення у спорті, успішність у навчанні.

– Пам’ятаю, одногодня підійшла вчителька з мистецтва і повідомила, що записала мене на корт, та додала, що маю пошукати святкову сукню. Останні слова видались дивними, тоді подумала: для чого сукня на корті? Вже вдома поділилася з мамою Лорою думками і вона пояснила, що мене номінували на королеву школи. Та минув тиждень, ніхто навіть не згадував про цю розмову. Одного дня сиджу на уроці математики у навушниках, виконую домашнє завдання, бачу, всі починають аплодувати. Нічого не розуміючи, знімаю навушники й теж аплодую. Аж тут усі повертаються у мій бік і вітають з перемогою. Виявляється, поки я слухала музику, по радіо оголосили результати. Мені було дуже приємно дізнатися, що мене обрали королевою. Не менш радісно новину сприйняла американська сім’я. Мама Лора поділилася, що завжди мріяла про те, щоб котрась з її донечок отримала цей титул, і у деякій мірі її мрія збулася. Назавжди залишиться у пам’яті день, коли я у святковій сукні їхала з королем шкои на лімузині по місту, а нас усі радісно вітали.

Вареники та український борщ для американців

Штат, у якому проживала Божена, славиться гарною природою, особливо озерами. Він чимось нагадав її рідну голубооку Волинь. У вільний від навчання час разом з американською сім’єю мала нагоду побувати у мальовничих куточках та відвідати найцікавіші місця. Частувала свою сім’ю й українськими стравами, зокрема, варениками з картоплею та вишнями, а також українським борщем, який запам’ятався їм найбільше.

На запитання: чи сумувала за домом, батьками, – відповідає, не було на це часу, та й з рідними мала можливість спілкуватися двічі на день. Тож вони були у курсі усіх події, що відбувалися з нею.

За весь період проживання в Америці дівчина почерпнула для себе багато корисного і нового. А ще знайшла чимало друзів, з якими підтримує зв’язок. Її американська сім’я дуже полюбила волинянку, і коли прийшов час прощатися, усі плакали, а ще Божена запросила їх у гості. На згадку сфотографувалися у вишиванках та подарували їй американський прапор. До речі, до нього в Америці особливе ставлення. Він є у кожній домівці, або майорить над будинком, або знаходиться на чільному місці всередині.

В Америці Божена вступила до Дублінського університету, тож незабаром полетить пізнавати Ірландію.

– Я дуже хочу побачити світ, відвідати якомога більше країн і здобути освіту, – зізнається дівчина. – Як складеться моє життя, – час покаже. Та в Америці для себе зрозуміла, що ліпшої країни як Україна немає.