Нар. 1947 р.

Одним із критеріїв справжнього мистецтва є перевірка його часом і простором. Сучасна література ще не пройшла випробування часом, але поширення в просторі творів бразильського письменника П. Коельйо записане до Книги рекордів Гіннесса. Тридцять книжок письменника, надруковані загальним накладом понад 300 мільйонів екземплярів у 150 країнах світу, свідчать про його велику популярність.

Пауло Коельйо народився 1947 р. в м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Середню освіту здобув у католицькому коледжі, де умови життя й навчання були досить суворими. Тут почав захоплюватися зарубіжною класикою, написав перші твори. Батько юнака, який усе життя працював інженером, наполягав на подальшій юридичній освіті сина, але вступ до столичного університету не зробив з Пауло адвоката. Його вабили мистецтво та власна творчість: письменство, театр, музика. Батько ж уважав це проявами психічної хвороби. Конфлікт батьків і дітей у родині Коельйо був підсилений кризою поколінь на межі 1960-х років, коли почалася епоха радикальних технологічних і суспільних змін. Пауло належав до шістдесятників — покоління, протест якого проти насилля над особистістю поширився по всьому світі, особливо в тих країнах, де панували тоталітарні режими. У Бразилії на той час до влади прийшла військова диктатура, і будь-які захоплення мистецтвом викликали підозру влади в неблагонадійності. Спроби П. Коельйо ввійти до світу мистецтва закінчилися захопленням хіпі — молодіжним рухом, який виник як протест проти традиційної культури, політики війни та насильства. Хіпі називали себе «дітьми квітів», підкреслюючи свою асоціальність і потяг до природного життя. П. Коельйо займався журналістикою, писав вірші для рок-музикантів, вивчав окультні науки.

Письменник пройшов період шукань і поневірянь, які були пов’язаними з розчаруваннями в шоу-бізнесі, а також із заняттями алхімією та магією. Рятівним для себе вважає зустріч на початку 1980-х років з Учителем — Магістром ордену RAM, ім’я якого не розголошує. Він змінив ставлення Коельйо до життя, повернув до Бога та справжньої алхімії — науки перетворень не хімічних, а духовних. Учитель переконав письменника здійснити паломництво шляхами середньовічних пілігримів з Франції до м. Сантьяго-де-Компостело. За словами письменника, Шлях святого Якова відродив у ньому віру та благословив творчим натхненням. У книжці «Щоденник мага» (1987) П. Коельйо описав дорогу пілігримів і власні духовні зміни.

Справжній успіх прийшов до письменника з виданням другої книжки — «Алхімік» (1988), у якій він виклав власну філософію життя: релігійні, міфологічні, містичні думки про розум і почуття людини, про сенс її життя та призначення. Поєднання оригінальної філософії з багатозначними символами, фантастичними образами й містично-казкова манера оповіді зробили «Алхіміка» бестселером у багатьох країнах світу. відомі книжки письменника: «На березі Ріо-Пьєдра сіла я та й заплакала» (1994), «П’ята гора» (1996), «Книга Воїна Світла» (1997), «Вероніка вирішує померти» (1998), «Заїр» (2005), «Як течія річки» (2006), «Рукопис, знайдений в Аккрі» (2012) та ін.

В. Єрко. Ілюстрація до роману П. Коельйо «Алхімік». 2003 р.

Письменник продовжує подорожувати світом і зустрічатися з читачами. у вересні 2004 р. П. коельйо відвідав україну, був почесним гостем «Форуму видавців» у Львові, де відбулася презентація роману «одинадцять хвилин» у перекладі В. Шовкуна з ілюстраціями В. Єрка. П. коельйо є активним блогером. Його публікації в соцмережах викликають шалену реакцію людей різного віку та різних культур, бо бразильський письменник є кумиром для одних та об’єктом критики для інших.

«АЛХІМІК» (1988). Пошуки сенсу буття в романі. Твір П. Коельйо — це притча, оскільки за зовнішнім пригодницьким сюжетом пошуків скарбів прихований алегоричний зміст із моральним повчанням. Унікальність цього твору полягає в тому, що письменник зробив моральні настанови привабливими для сучасної людини, яка не любить довгих повчань і мріє покращити своє життя без особливих зусиль. Автор запропонував такий спрощений шлях, для якого потрібні лише мрія, бажання й уважність.

За пригодницьким сюжетом-квестом — пошуки скарбів пастухом Сантьяго — прихований філософський зміст твору: пошуки людиною сенсу буття. Поняття «Персональна Легенда» письменник зробив центральним, воно означає власну мрію, яку потрібно чітко уявляти й усім серцем бажати наблизити. Тоді на Персональну Легенду обов’язково відгукнеться Душа Світу — абсолютний розум Усесвіту, що живиться людськими емоціями. Головна теза філософії П. Коельйо проголошується на початку твору й підтверджується протягом сюжетної дії: «Коли ти чогось зажадав, цілий Усесвіт змовляється, щоб тобі допомогти».

За філософією письменника, поняття «Душа Світу» об’єднує ідею Бога («Рука, яка все написала»), людські прагнення та сокровенні мрії («Персональна Легенда»), єдність усього живого й неживого на землі («Мова Світу»). Люди формують Душу Світу й водночас мають у собі її частку. Якщо ти йдеш за власною мрією, Душа Світу допомагатиме орієнтуватися в бурхливому морі життя, повному спокус і хибних істин. Що ж має бути дороговказами для людини? У творі ці істини вкладені в уста двох наставників головного героя — Мелхиседека й Алхіміка. Вони спрямовують дії пастуха Сантьяго, відкриваючи головні правила: слухати серце, яке стає пророчим, якщо людина йде правильним шляхом; не зраджувати мрії, оскільки сила її в єднанні з Душею Світу; бути уважним до знаків долі, які спрямовують обраний шлях. Цими знаками доля підказує людині, що їй треба робити, куди прямувати, завдання людини — розгледіти їх, зупинитися, прислухатися до власного серця.

Письменник пише й про те, що людина має боротися за свій вибір, удосконалювати знання, набувати досвіду.

Христос — добрий пастир. Ранньохристиянська скульптура

Переклади романів П. Коельйо

Першим перекладачем роману П. Коельйо «Алхімік» був композитор і співак Віктор Морозов. Він ознайомив українського читача з романами «Вероніка вирішує померти», «Чорт і панна Прим». В. Морозов особисто знайомий із бразильським письменником. За його словами, їх обох об’єднує література, рок-музика та юнацьке бунтарство проти влади. Твори П. Коельйо українською переклав також Віктор Шовкун. Це романи «Алхімік», «Одинадцять хвилин», «Заїр», «Брида».

Мелхиседек благословляє Авраама. Фрагмент мозаїки купола собору Сан-Марка. Венеція. XI-XIII ст.

Пастух Сантьяго та його вчителі. Образ пастуха має біблійні та літературні традиції. Пастухами були біблійні патріархи й царі: Авєль, Авраам, Яків, Мойсей, Давид. народженому Христу першими вклонилися пастухи, а ісус називав себе пастирем людських душ. Подорож пастуха сантьяго — це випробування казкового або міфічного героя, у результаті яких він набуває знання, отримує багатство й безмежні здібності для перетворень. мудрець не випадково обрав пастуха сантьяго та спрямував його шлях, адже першу спробу обрати свій шлях юнак зробив самостійно. Героя чекали випробування: пограбування, робота на кришталевого крамаря, подорож пустелею, кохання, полон.

Хлопець навчився читати знаки долі, тобто уважно приглядатися до нового й невідомого, слухати, що підказує серце.

Мелхиседек (з івриту цар справедливості) був першим, хто розповів юнаку, що важливо мріяти й уміти читати знаки долі. Цей святий згадується в старому та новому Заповітах як особа легендарна й загадкова. Його називають предтечею Христа та праобразом християнського священика. У творі він виконує функцію доброго чаклуна, який наставляє героя, дає поради й забезпечує магічними предметами.

Випробування коханням сантьяго проходив двічі. спочатку він був закоханий у доньку крамаря, але мелхиседек переконав його, що це не справжнє кохання. і дійсно, у чужих краях хлопець більше не згадував про дівчину, з якою мріяв одружитися. у пустелі він зустрів іншу — Фатіму, і кохання з новою силою ввійшло в його душу. На цей раз Алхімік переконав сантьяго, що заради кохання не треба зупинятися, бо так він зрадить своєму шляхові, своїй легенді. Жінка пустелі буде чекати його завжди, як її вчили з дитинства.

ЛІТЕРАТУРНА ПРОГУЛЯНКА

Нарцис у пустелі

Алхімік як учитель і провідник головного героя в пролозі до роману переповідає притчу про Нарциса в інтерпретації О. Уайльда, який перетворив міфічний сюжет на свій улюблений парадокс: озеро не помітило краси Нарциса, бо дивилося на своє зображення в його очах, тобто вода була дзеркалом для Нарциса, а очі Нарциса слугували дзеркалом для озера. Міфічний символ егоїзму й самозакоханості, за О. Уайльдом, утілюється не тільки в образі Нарциса, існують інші приховані нарциси, як та вода, що дивиться на красеня й не помічає його. «Яка красива історія», — оцінив притчу Алхімік. Що ж сподобалося мудрецю? Пошук Персональної Легенди неможливий без розуміння єдності світу («увесь світ — одне ціле»), де кожен має свій шлях до мрії й не має права руйнувати чужу Легенду. Вочевидь, Алхіміку сподобалася притча О. Уайльда складністю віддзеркалень, які є частиною його філософії й урівнюють живих і неживих істот, бо всі в рівних умовах перед пізнанням і формуванням Душі Світу («усе на Землі має душу — мінерали, рослини, тварини й навіть звичайні думки»). У романі П. Коельйо людські мрії не оцінюються з точки зору моральності. Пошуки скарбів — це висока чи приземлена мрія?

Головне, щоб ця мрія була підтримана вищими силами. В очах Нарциса віддзеркалилася душа води. Дзеркалом Персональної Легенди Сантьяго спочатку є кришталь, який юнак запропонував вимити від бруду, чарівні кристали Мелхиседека, а потім пустеля, що, за словами Алхіміка, колись теж була водою та досі зберігає мрії всіх: від людини — до мушлі.

М. Бурдикін. Нарцис. 2004 р.

В. Єрко. Ілюстрація до роману П. Коельйо «Алхімік». 2003 р.

Алхімік став для юнака справжнім учителем. У своїх поясненнях секретів пізнання життя Алхімік дослівно повторював слова Мелхиседека, ілюструючи це прикладами з алхімії — середньовічної науки про перетворення неживого на живе, одних хімічних елементів на інші, зокрема металів на золото. Пошуки «філософського каменю», «еліксиру тривалого життя» супроводжувала магічна символіка, занурення в питання безсмертя, сенсу життя. У передмові до твору автор визначає декілька категорій алхіміків, найвища серед них належить тим, хто осягнув мову «не розуму, а серця». Саме таким алхіміком став наприкінці подорожі пастух Сантьяго, коли продемонстрував свої нові якості в екстремальній ситуації перед воїнами пустелі. Його серце навчилося слухати та розуміти мову пустелі, сонця, вітру й навіть Бога-Творця.

Юнак зрозумів, що його вчили не тільки люди, а й вівці, кришталь і пустеля, які є символами, пов’язаними з різними стихіями та періодами подорожі пастуха до своєї мрії: вівці — це символ теплого дому, де пастух був хазяїном і ватагом; холодний та крихкий кришталь — випробування чужиною, коли головним орієнтиром було лише власне віддзеркалення; пустеля — це складні життєві випробування. Скарби пастуха, до яких він прагнув, пустеля змінила на вищі — скарби пізнання, які підняли його над природними силами, зробилигосподарем власної долі.

Мотиви й образи світової культури. Роман П. Коельйо поєднав ознаки чарівної казки, міфу, твору-подорожі та філософської притчі. Сни героя, зустріч з царем та Алхіміком, розмови з вітром і сонцем створюють чарівний стиль твору, коли фантастичні предмети й події персонажі твору сприймають як реальність. Ця особливість зближує роман «Алхімік» з магічним реалізмом — течією літератури модернізму, де фантастичні елементи порівняні з реальними, а їхнє символічне значення та логіка не пояснюються автором чи персонажами. Твори письменників магічного реалізму наповнені символічними образами, пов’язаними з казками, міфами та віруваннями. Час і простір постійно змінюються. Навколо відбуваються події, складаються долі героїв.

Національні та релігійні питання у творі

Х. К. де Мірандо. Перемога святого Якова над маврами. 1660 р.

Подорож Сантьяго поєднала простори Іспанії й Африки, нагадуючи про давню ворожнечу іспанців та арабів. Герой згадує про це ще до подорожі, а після приїзду до Єгипту скептичне ставлення до мусульман посилюється. Декілька разів він згадує зображення легендарного Апостола Якова — Сантьяго Матамороса (дослівно «убивати маврів») верхи на могутньому скакуні, який убиває маврів-загарбників (картини Х. Фландеса, Х. К. де Мірандо). Не випадково ім’я головного героя та святого покровителя Іспанії — Сантьяго — перекладається як «Бог допомагає Якову». Ставлення до арабів у юнака поступово змінюється: після року роботи його самого вважають мешканцем Єгипту. Образ Матамороса з’являється у творі ще один раз, коли Сантьяго відчув себе мавром під копитами велетенського білого коня й націленою на нього зброєю загадкового вершника. Алхімік так перевіряв відвагу серця майбутнього учня. Повторення картини з Матаморосом має й інший сенс: досвід життя в Єгипті та духовні зміни, що відбулися з пастухом Сантьяго, дали змогу йому зрозуміти давній національний конфлікт, змусили відчути себе на коні та під конем — переможцем і переможеним.

Обізнаність. 1. Розкрийте значення понять, які вживає у творі П. Коельйо: «Персональна Легенда»; «Душа Світу»; «Мова Світу»; «Рука, яка все написала». 2. Назвіть і поясніть образи та мотиви, які наближують роман «Алхімік» до: 1) казки; 2) міфу; 3) пригодницького роману; 4) філософського трактату. 3. Поясніть значення євангельських притч, якими розпочинається твір. Доведіть, що вони є притчами. 4. Поміркуйте над феноменом світового успіху роману П. Коельйо. Чому його називають «Алхіміком слова»? Читацька діяльність. 5. Наведіть приклади з твору «Алхімік», що підтверджують його наближеність до магічного реалізму.

Фантастичні елементи, зрівняні з реальними

Символічні образи, пов’язані з казками, міфами

Рухливий час і простір

Система оповідачів, співіснування різних точок зору

6. Більша частина твору — діалоги. Чи можна визначити, кому належать ті чи інші репліки? Чим відрізняється мовлення Мелхиседека, Алхіміка, англійця, погонича? Зробіть висновок про манеру оповіді письменника. 7. Визначте, яке місце в Персональній Легенді автор надає коханню. Чому Сантьяго двічі залишає дівчат, яких кохає: доньку торговця сукном і Фатіму? Чи відрізняються причини розлуки з коханими дівчатами? Людські цінності. 8. Що визначає як цінності: 1) Мелхиседек; 2) Алхімік; 3) батько Сантьяго; 4) продавець кришталю; 5) англієць? Що обирає з цих цінностей Сантьяго? Що він додає свого? 9. Порівняйте, які цінності класичної зарубіжної літератури залишилися поза увагою бразильського письменника. Комунікація. 10. Обговоріть питання співвідношення особистих і суспільних прагнень. Наведіть приклади, коли людина жертвує власною мрією заради колективної. Ми — громадяни. 11. Поміркуйте, чи може поширюватися теорія «здійснення мрій» П. Коельйо на країну, націю, людство. Доповніть умови здійснення «соборної легенди». Сучасні технології. 12. Знайдіть в Інтернеті та перегляньте фільм «Пілігрим: Пауло Коельйо» (реж. Д. Аугусту, Бразилія-Іспанія, 2015 р.). Визначте, які біографічні мотиви відображені у творі «Алхімік». 13. Зверніться до письменника в соцмережах. Висловте своє враження від кінострічки або твору «Алхімік». Творче самовираження. 14. Напишіть твір-роздум на тему «Сокровенна мрія: висловлювати чи мовчати?». Лідери й партнери. 15. Поміркуйте, чому справжнім алхіміком став не вчений англієць, а пастух Сантьяго. 16. Поясніть, чому Сантьяго упереджено ставився до арабів. Що допомогло хлопцеві позбутися хибних уявлень? Довкілля та безпека. 17. Прокоментуйте слова Алхіміка з точки зору довкілля: «Хто втручається в Персональну Легенду інших, той ніколи не відкриє свою». Навчаємося для життя. 18. Автор учить бути уважним до знаків, що посилаються людині. Для Сантьяго це був сон, камінці Мелхиседека, політ яструбів, жук-скарабей. Якими ще можуть бути знаки, які може відчути серце?

• Творчість бразильського письменника П. Коельйо наближена до «магічного реалізму», який характеризується примхливим переплетенням реальності та фантастики.

• Роман П. Коельйо «Алхімік» поєднує казкові елементи, міфічні та символічні образи й мотиви (герой-пастух, наставники-чарівники, мотив подорожі, піраміди, пустеля, мушля, вівці, кришталь, вітер, сонце та ін.).

• Письменник створив власну філософію життя, засновану на палкій вірі в обрану мрію, увазі до голосу власного серця й знаків долі. На думку П. Коельйо, пристрасному бажанню обов’язково допоможуть сили Всесвіту.

• Філософію П. Коельйо критикують за простоту запропонованого шляху до досконалості, який, на відміну від релігійних учень або соціальної діяльності, не потребує від людини довгого навчання та складного духовного самовдосконалення.

СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА В МЕДІЙНОМУ ПРОСТОРІ

В. Єрко. Ілюстрація до роману П. Коельйо «Алхімік». 2003 р.

Література, яку створюють нині, продовжує бути посередником між автором і читачем, між глибокими думками та свіжими відчуттями. У медійному космосі художня література є джерелом натхнення для художників, композиторів, режисерів, програмістів.

Ілюстрації українського художника В. Єрка до творів П. Коельйо набули статусу самостійних творів мистецтва, бо визнані бразильським письменником найкращими візіями його художнього світу. У 2003 р. вийшов друком альбом із гравюрами В. Єрка до романів митця. Подібні до старовинних манускриптів, вони сповнені символічних знаків, фігур, примхливих обрисів.

Кінематографічним ключем до творчості П. Коельйо став фільм «Пілігрим: Пауло Коельйо» (реж. Д. Аугусту, Бразилія-Іспанія, 2015 р.). Гостросюжетні біографічні моменти з життя письменника — бурхлива юність, різкі переходи від бунту до паломництва, шлях від сцени до алхімії — пояснюють історію виникнення багатьох тем і мотивів його творів.

1. Прокоментуйте символи з ілюстрацій В. Єрка до твору П. Коельйо «Алхімік».

2. Перегляньте одну з екранізацій творів сучасної літератури. Порівняйте її з екранізаціями класичних творів літератури. Поміркуйте, що є важливішим в екранізації — наслідування авторського сюжету чи режисерське тлумачення подій.

Кадр із кінофільму «Обіцяння на світанку». (реж. Ж. Дассен, США, Франція). 1979 р.

З кіноіндустрією США та Франції була тісно пов’язана творчість Ромена Гарі. Він був актором, сценаристом і режисером багатьох фільмів: «Коріння неба» (реж. Дж. Хьюстон, США, 1958 р.), «Птахи летять помирати в Перу» (реж. Ромен Гарі, Франція, 1968 р.), «Обіцяння на світанку» (реж. Ж. Дассен, Франція, 1979 р.). Визначною подією світового кінематографу 1970-х років стала стрічка «Життя попереду» (реж. М. Мізрахі, Франція, 1977 р.), знята за однойменним романом письменника (який тоді виступив під псевдонімом Еміль Ажар). Це зворушлива історія арабського хлопчика Момо та єврейської жінки, яка замінила йому родину.

Афіша до кінофільму «Пілігрим: Пауло Коельйо» (реж. Д. Аугусту, Бразилія-Іспанія). 2015 р.

Коельйо Пауло

Бразилець Пауло Коельо — один з найбільш непересічних письменників у світі.

З 1988 року, з моменту виходу знаменитого “Алхіміка”, його романи, перекладені на 52 мови, входять в розряд культових і на сьогоднішній день вже продано більше тридцяти п’яти мільйонів книг в 140 країнах світу.

Пауло Коельо народився в Ріо-де-Жанейро в 1947 році, в родині інженера. З дитинства він мріяв стати письменником. Але в 60-е роки в Бразилії мистецтво було заборонено військовою диктатурою. У той час слово “художник” було синонімом слів “гомосексуаліст”, “комуніст”, “наркоман” і “нероба”. Турбуючись про майбутнє сина і намагаючись захистити його від переслідувань влади, батьки відправляють 17 річного Пауло в психіатричну лікарню. Вийшовши з лікарні, Коельо стає хіпі. Він читає все без розбору — від Маркса і Леніна до “Бхагават-гіти”. Потім, засновує підпільний журнал “2001”, в якому обговорюються проблеми духовності, Апокаліпсис. Крім цього Пауло пише тексти анархічних пісень. Зірка року Raul Seixas, бразильський Джим Моррісон, зробив їх такими популярними, що Коельо відразу стає багатим і знаменитим. Він продовжує шукати себе: працює журналістом у газеті, намагається реалізуватися в театральній режисурі і драматургії.

Але незабаром теми його віршів привернули увагу влади. Коельо звинувачують у підривній антиурядовій діяльності, за що тричі заарештовують і піддають тортурам.

Вийшовши з в’язниці, Коельо вирішує, що настав час зупинитися і стати нормальною людиною. Він перестає писати і робить кар’єру в CBS Records. Але в один прекрасний день його звільняють без всяких пояснень.

І тоді він вирішує відправитися подорожувати. Випадкова зустріч в Амстердамі приводить його в католицький орден RAM, створений у 1492 р. Тут Пауло навчився розуміти мову знаків і ознак, що зустрічаються на нашому шляху. Згідно з ритуалом шляху, орден направляє його у паломницьку подорож в Сантьяго де Компостелла. Подолавши 80 кілометрів по легендарної стежці паломників, Коельо описав цю подорож у своїй першій книзі “Паломництво”, виданої в 1987 році. Незабаром за нею пішла і друга — “Алхімік”, що принесла авторові світову популярність.

“Алхімік” до сих пір залишається найбільш продаваною книгою в історії Бразилії і навіть згадується в Книзі рекордів Гіннеса. У 2002 році португальський “Журнал де Летрас”, авторитетне видання в області місцевої літератури і літературного ринку, оголосив про те, що кількість проданих примірників “Алхіміка” перевищує кількість проданих примірників будь-якої іншої книги, написаної на португальському за всю історію розвитку цієї мови.

У травні 1993 року видавництво “ХарперКоллинз” випустило 50 000 примірників “Алхіміка”, що далеко перевершує початкові тиражі всіх інших бразильських книг, коли-небудь виходили в Сполучених Штатах. Джон Лоудон, виконавчий директор “ХарперКоллинз”, на церемонії випуску тиражу сказав: “Це все одно, що прокинутися на світанку і побачити, як сходить сонце, поки увесь інший світ ще спить. Зачекайте, поки всі прокинуться і теж побачать сонце”. Такий ентузіазм з боку “ХарперКоллинз” вельми порадував Пауло. “Для мене це особливий момент”, — сказав він. Видавець на церемонії додав: “Сподіваюся, що історія публікації цієї книги в США виявиться такою ж довгою, захоплюючою і успішною, як і саме це оповідання”.

Десять років тому, в 2002 році, Джон Лоудон написав Пауло: “Алхімік” у нашому видавництві став однією з найважливіших книг останніх років. Ми пишаємося цією книгою і її успіхом. Історія її успіху у нас — під стати самої історії, описаної в цій книзі!” У план ювілейних урочистостей на честь першої публікації видавництво “ХарперКоллинз” включило випуск міжнародної версії книги, призначеної для задоволення попиту постійно зростаючої армії її прихильників по всьому світу.

Джулія Робертс: “Це наче музика! Те, як він пише, — це чудово!” (“Пауло Коельо, Алхімік слова”, документальний фільм, виробництво Діскавері/Поло де Имахем).

Мадонна: “Алхімік” — чудова книга про магію, мрії і скарби, які ми шукаємо скрізь, а знаходимо у себе на порозі” (інтерв’ю німецькому журналу “Зонтаг-Актуэль”).

До публікації в США “Алхімік” виходив у невеликих іспанських і португальських видавництвах. В Іспанії книжка не входила в список бестселерів до 1995 р. Сім років потому Видавнича гільдія Іспанії написала, що “Алхімік” (“Эдиториал Планета”) стала кращою продаваною книгою 2001 року в Іспанії. У 2002 році іспанське видавництво подготовилобеспрецедентный випуск зібрання творів Пауло Коельо. В Португалії, де розійшлося більше мільйона екземплярів його книг, Коельо також вважається самим продаваним автором (“Эдиториал Пергаминьо”).

Моніка Антунес, яка співпрацювала з Пауло з 1989 року, після того, як прочитала дві його книги, в 1993 році разом з Карлосом Едуардо Ранхелем заснувала в Барселоні літературна агенція “Сан-Джорді Асосиадос” з метою продажу прав на твори Коельо.

У травні того ж року, після публікації “Алхіміка” в Сполучених Штатах, Моніка запропонувала твір кільком міжнародним видавцям. Першим права набуло норвезьке видавництво “Екс лібріс”. Його власник, Ойвинд Хаген, писав Моніці: “Ця книга справила на мене сильне і глибоке враження”. Кілька днів потому власниця щойно заснованого видавництва “Анн Кар’єр Эдисьон” писала в листі-Моніці: “Це дивовижна книга, і я хочу зробити все від мене залежне, щоб вона стала бестселером у Франції”.

У вересні 1993 року “Алхімік” очолив список бестселерів Австралії. “Сідней Морнінг Геральд” заявив: “Це книга року. Чарівний приклад безмежного витонченості і філософської глибини”.

В квітні 1994 року “Алхімік” вийшов у Франції (“Анн Кар’єр Эдисьон”). У пресі він отримав прекрасні відгуки, а читаюча публіка прийняла книгу з захопленням. Так “Алхімік” почав сходження по списку бестселерів. За два дні до Різдва Анн Кар’єр писала Моніці: “Посилаю вам в подарунок список бестселерів з Франції. Ми на першому місці!” В кожному французькому списку ця книга перебувала на першому місці, де і протрималася п’ять років. Після такого феноменального успіху у Франції книги Пауло Коельо перестали бути суто літературним явищем і, заручившись підтримкою Європи, почали свій тріумфальний хід по всьому світу.

З тих пір кожен з шести романів Коельо, перекладених на французьку мову, встиг очолити списки бестселерів, утримуючи позиції протягом кількох місяців. Одного разу три романи одночасно очолювали кращу десятку.

Роман “Біля річки Пьедра я сиділа і плакала”, опублікований в Бразилії видавництвом “Рокка”, підтвердив міжнародний статус письменника. У цій книзі Пауло звертається до жіночої стороні людської природи.

У 1995 році “Алхімік” був опублікований в Італії (“Бомпьяни”) і тут же зайняв першу позицію в списку бестселерів. В наступному році Пауло Коельо був удостоєний двох престижних італійських премій — “Супер Грінцане Кавур” і “Флаиано Інтернешнл”.

В 1996 році “Эдиториал Обжетива” отримала права на книгу “П’ята гора”, заплативши аванс в мільйон доларів — найбільший з усіх, що коли-небудь отримували бразильські автори. У тому ж році Пауло був удостоєний звання “Chevalier des Artes et des Lettres “, а Філіп Дуст-Блазі, міністр культури Франції, заявив: “Ви стали алхіміком для мільйонів читачів. Ваші книги творять благо: вони спонукають нас мріяти і ведуть на пошуки духовної істини”. У тому ж 1996 році Коельо був призначений особливим радником програми ЮНЕСКО “Духовні точки дотику і міжкультурні діалоги”.

У тому ж році “Алхімік” був опублікований і в Німеччині (“Диогенес”). У 2002 році видання у твердій обкладинці побило всі рекорди, протримавшись більше шести років в списку бестселерів журналу “Дер Шпігель”.

У 1997 році на Франкфуртському книжковому ярмарку його видавці разом з представниками “Диогенес” і “Сан-Хорді” влаштували вечірку на честь Пауло і в честь наступної тоді ж міжнародної публікації “П’ятої гори”. Це сталося в березні 1998 року, і головні урочистості проходили в Парижі. Пауло привів у захват його успіх у Книжковому салоні (“Салон дю Лівр”), де він підписував свої книги протягом семи з гаком годин. Його французький видавець, Анн Кар’єр, організувала в його честь вечеря в музеї Лувр. Цей вечеря відвідали кілька сотень знаменитостей і журналістів.

У 1997 році Коельо опублікував свою чергову книгу — “Підручник воїна світла”, збори філософських думок, що допомагають нам відкрити воїна світла в самих собі. Мільйони читачів оцінили цю книгу по достоїнству. Вперше вона була опублікована в Італії (“Бомпьяни”), де мала приголомшливий успіх.

У книзі “Вероніка вирішує померти”, опублікованій у 1998 році, Коельо повертається до оповідній манері. Цей роман отримав прекрасні відгуки.

У січні 2000 року Умберто Еко в інтерв’ю для “Фокуса” сказав: “Мені подобається останній роман Коельйо. Він і справді справляє на мене глибоке враження”. Шинед О’коннор в інтерв’ю “Айріш Сандей Індепендент” зауважила: “Сама неймовірна книга, яку я коли-небудь читала, — це “Вероніка вирішує померти”.

Восени 1998 року Пауло здійснив турне по Азії та країнах Східної Європи, почавши його в Стамбулі, проїхавши на Східному експресі через Болгарію і завершивши свій шлях у Ризі.

Журнал “Лірі” (березень 1999 р.) оголосив його другим з найбільш продаваних авторів 1998 року у всьому світі.

У 1999 році Письменник був удостоєний престижної нагороди “Крістал эуорд”. Як було сказано на Міжнародному економічному форумі, “Пауло об’єднав такі різні культури силою слова, чим і заслужив цю нагороду”. З 1998 року і донині Пауло залишається почесним членом Міжнародного економічного форуму. У 2000 році його обрали члени правління Швабського фонду соціального підприємництва.

У 1999 році Французький уряд удостоїла його звання кавалера Національного ордена Почесного легіону.

У тому ж році Пауло взяв участь у книжковому ярмарку в Буенос-Айресі, де демонстрував книгу “Вероніка вирішує померти”. Відвідувачі відреагували на несподіване присутність Пауло надзвичайно емоційно. Всі засоби масової інформації погодилися, що ніхто з інших авторів не може зібрати таку численну публіку. “Колеги, які працюють на книжковому ярмарку протягом останніх 25 років, стверджують, що не бачили нічого подібного, навіть коли був живий Борхес. Це винятковий випадок. Не думаю, що коли-небудь побачу, як інший письменник викличе таку реакцію. Неможливо описати словами те захоплення, яке Пауло пробуджує в людях”, — повідомляє Лідія Марія з V & R. Одного разу черга з охочих отримати автограф вишукувалася за чотири години до призначеного часу, і розпорядники ярмарку погодилися продовжити робочий день, щоб ніхто не пішов розчарованим.

У травні 2000 р. Пауло приїхав Іран і став першим з 1979 року немусульманским письменником, який відвідав країну в рамках офіційного візиту. Його запросив Міжнародний центр діалогу між цивілізаціями. Підраховано, що до цього візиту вже були розпродані мільйони піратських копій його книг (Іран ніколи не підписував міжнародних угод з авторських прав). Пауло Коельо став також і першим немусульманским письменником, що отримав гонорар за видання своїх книг в цій країні. До цього він і сподіватися не міг на такий теплий прийом і широке визнання в країні, так не схожою на країни Заходу. Послухати його і підписати книги прийшли тисячі іранських читачів.

У вересні книга “Диявол і сіньоріта Прим” була опублікована одночасно в Італії (“Бомпьяни”), Португалії (“Пергаминьо”) і Бразилії (“Обжектива”). У дні виходу першого тиражу Пауло в своєму будинку в Ріо-де-Жанейро давав десятки інтерв’ю міжнародним засобам масової інформації. В цей же час вперше було публічно оголошено про існування інституту Пауло Коельо, який він разом зі своєю дружиною Христиною Оитисией, заснував у 1996 році. Мета цієї організації — надання допомоги і можливостей до соціальної адаптації незаможним верствам бразильського суспільства, у першу чергу дітям і літнім людям.

У 2001 році книга продовжувала публікуватися по всьому світу і увійшла в списки бестселерів на тридцяти мовах, на які була переведена до того часу.

У 2001 році Пауло був удостоєний БАМБІ, найстарішою і найбільш почесної нагороди Німеччини. Згідно думку журі, переконання автора в тому, що кожній людині призначено стати “воїном світла” у цьому темному світі, містить глибокий гуманістичний зміст, який придбав особливо трагічне звучання у зв’язку з подіями того року.

У тому ж 2001 році Пауло вперше відвідав Колумбію і взяв участь у книжковому ярмарку Боготи. Тисячі шанувальників, які очікували на прибуття свого кумира, вітали його так бурхливо, ніби перед ними постала якась зірка поп-музики. Пауло закликав до спокою і терпіння, обіцяючи підписати всі книги. Всього за п’ять годин було підписано і продано 4000 примірників.

У вересні Коельо відвідав книжковий магазин “Бордерс” в Лондоні, де також підписував свої книги. За словами розпорядника, Фінна Лоуренса, церемонія підписання “Диявола і синьориты Прим” (“ХарперКоллинз”) “безсумнівно стала найбільшою подією року”. Її відвідали жителі всіх п’яти континентів — гості з Японії, Пакистану, Анголи, Америки та всіх європейських країн. У листопаді Коельо відправився до Мексики, де його годинами чекали тисячі читачів на книжковому ярмарку в Гвадалахарі.

На початку 2002 року Пауло вперше приїхав в Китай, де відвідав Шанхай, Пекін і Нанкін, взявши участь в різних заходах, у тому числі роздачі підписів і зустрічах із читачами.

25 липня 2002 року Пауло Коельо став членом Бразильської літературної академії (ABL). За спільною згодою йому надали крісло номер 21. Мета цієї академії, штаб-квартира якої знаходиться в Ріо-де-Жанейро, — збереження бразильської культури і мови. Відразу ж після обрання Пауло отримав більше трьох тисяч листів від читачів і став головним об’єктом новин по всій країні. Коли письменник виходив у той день на вулицю, шанувальники, які зібралися біля дверей його будинку, зустріли його оплесками. Незважаючи на палке визнання з боку мільйонів, Коельо часом піддавався нападкам з боку деяких літературних критиків, бо обрання в члени Академії і стало таким важливим громадським подією.

У вересні 2002 року Пауло викликав справжню сенсацію, відправившись в Росію з п’ятьма своїми книгами, які одночасно потрапили в список місцевих бестселерів: “Диявол і сіньоріта Прим” (перший номер), за яким слідували “Алхімік”, “Книга Воїна Світла”, “Вероніка вирішує померти” і “П’ята гора” (видавництво “Софія”). Всього лише за два тижні в Росії було продано понад 250 000 екземплярів його книг, а за рік — в цілому більше мільйона. За словами комерційного директора мережі M Д K, церемонія підписання книг тут набула найбільш широкого масштабу. “Ми ніколи не бачили, щоб стільки читачів приходили для того, щоб їх улюблений автор залишив на книгах свій підпис. Ми провели безліч заходів у нашому книжковому магазині. Перш нас відвідували такі впливові гості, як екс-президенти Єльцин і Горбачов і навіть нині чинний президент Путін, але стільки відвідувачів у нас ніколи не збиралося. Це було воістину неймовірне подія. Довелося навіть відмовляти сотням читачів, які намагалися приєднатися до величезному натовпі”.

У жовтні 2002 року Пауло отримав нагороду Planetary Arts (Планетарних мистецтв) Будапештського клубу у Франкфурті, де в його честь колишній президент США Білл Клінтон виголосив хвалебну промову.

Пауло постійно підтримує зв’язок із засобами масової інформації за допомогою численних інтерв’ю, а також статей в газетах і журналах. За кілька років він написав безліч статей і нарисів для всіх найбільш впливових видань.

У березні 1998 року Коельо став вести щоденну колонку в бразильській газеті “Про Глобо”. Вона користувалася таким успіхом серед читачів, що “Сант-Хорді” запропонувало йому вести колонки і в інших міжнародних виданнях. Чотири роки потому вони досі публікуються в таких газетах, як мексиканська “Реформа”.

Колонки Коельо регулярно виходили в “Корр’єре делла Сера” (Італія), “Ель Семаналь” (Іспанія), “Та Неа” (Греція), “ТВ-Херен + Зеен” і “Велт ам Зоннтаг” (Німеччина), “Анна” (Естонія), “Зверцадло” (Польща), “Ель Універсо” (Еквадор), “Ель Насьональ” (Венесуела), “Ель Еспектадор” (Колумбія), “Чайна Дейлі Таймс” (Тайвань) і багатьох інших періодичних виданнях.

— “Паломництво” або “Дневние мага”, 1987

— “Біля річки Ріо-Пьедра села я й заплакала…” , 1994, рос. пер. 2002

— “П’ята гора” , 1996, рос.пер. 2001

— “Книга Воїна Світла”, 1997, рос.пер. 2002

“Любовні листи пророка”, 1997

— “Вероніка вирішує померти”, 1998, рос.пер. 2001

— “Диявол і сеньйорита Прим”, 2000, рос.пер. 2002

— “Одинадцять хвилин”, 2003, рос.пер. 2003

Пауло Коельо удостоєний безлічі престижних нагород:

· “Prix Lectrices d Elle” (France ’95)

· “Knight of Arts and Letters” (France ’96)

· “Flaiano International Award” (Italy ’96)

· “Super Grinzane Cavour Book Award” (Italy ’96)

· “Golden Book” (Yugoslavia ’95, ’96, ’97, ’98, ’99 and 2000)

· Finalist for the International IMPAC Literary Award” (Ireland, ’97 and 2000)

· “Comendador Ordem de do Rio Branco” (Brazil ’98)

· “Crystal Award” by the World Economic Forum (’99)

· “Golden Medal of Galicia” (Spain, ’99)

· “Chevalier de l’ordre national de la Legion легіону” (France ’99)

· “Crystal Mirror Award” (Poland , 2000)

· “Dialog of Cultures” awarded by the Club of Budapest” (Germany, 2001)

· “XXIII Premio Internazionale Fregene” (Italy, 2001)

· “Bambi 2001 Award” (Germany, 2001)