Німіє голова – норма або симптом захворювання

Багато людей неодноразово помічали оніміння голови або однієї її частини. При цьому людина відчуває відчуття поколювання в місці оніміння і деяку втрату чутливості. Але не завжди таке оніміння є симптомом хвороби.

Само по собі оніміння може бути нормальним явищем, якщо людина до цього тривалий час перебував у незручній позі або голова була в одному положенні. Таке часто спостерігається під час сну, коли людина не може себе контролювати і не може змінити позу до пробудження.

Стан оніміння пов’язано з порушенням циркуляції крові в одній з ділянок голови. Це стан швидко проходить, якщо зробити легкий масаж занімілою частини, для прискорення кровотоку.

1. Причини оніміння голови
   • Черепно-мозкові травми
   • Обмеження нервів голови
   • Розсіяний склероз
   • Пухлини головного мозку
   • Порушення кровообіг головного мозку
   • інші причини
2. Оніміння потиличної частини голови
   • Переохолодження
   • Проблеми з хребтом
   • Стрес
3. Оніміння однієї частини голови – лівої чи правої
4. Діагностика та лікування

Причини оніміння голови

Небезпечним є постійно повторюється оніміння шиї, обличчя, голови або її ділянок, особливо якщо при цьому спостерігаються симптоми зниження слуху, втрати гостроти зору, підвищена температура.

Невідкладно варто відвідати лікаря невролога при виявленні у себе таких ознак:

• Проблеми в роботі опорно-рухового апарату
• Нестійкість при ходьбі
• Відчуття слабості, розбитості
• запаморочення
• Нетримання сечі, випорожнень

Якщо німіє голова, то за симптомами, які супроводжують оніміння, не завжди можна точно визначити, з яким захворюванням воно пов’язане.

Зокрема, якщо хворий відчуває оніміння разом з такими симптомами як втрата координації рухів, млявість, предмети бачаться подвійними, то це може спостерігатися при таких станах як:

Черепно-мозкові травми

Після травми голови можуть виникнути різні розлади в роботі деяких органів і систем.

Деякі з них виникають відразу після травми, інші – лише через час.

Результат черепно-мозкових травм може бути самим непередбачуваним.

Гостра симптоматика після травми виникає майже відразу або на протязі 3-х днів.

Особливо підступними є такі наслідки, як набряки головного мозку та гематоми.

Їх небезпека полягає в тому, що вони можуть проявитися симптоматично не відразу, а через добу і більше.

Травми, наслідком яких є крововиливи, вимагають негайної госпіталізації.

При черепно-мозкових травмах може спостерігатися зсув шийних хребців, що теж призводить до оніміння. Крім цього проявляються такі симптоми:

• Болить голова
• німіє потилицю
• Німіє частина голови
• Болить шия
• Відчувається оніміння особи
• Загальна слабкість, швидка стомлюваність
• погіршення пам’яті

Обмеження нервів голови

Гипестезия (оніміння) голови або її частини може проявитися як наслідок обмеження нервів голови:

Таке обмеження носить назву невритів або невралгий. Невралгія може розвинутися від защемлення нервових закінчень пухлинами, розширеними артеріями, спайками, що виникли після травм або хірургічних втручань. Симптомами утисків є:

• Різкий раптовий головний біль
• Біль поширюється на область особи, яку іннервує той чи інший нерв
• Біль від дотику до щоки, особі, голові
• Оніміння лівої частини голови або правої
• Оніміння шкіри обличчя

Розсіяний склероз

При цьому хронічному аутоімунному захворюванні руйнується оболонка нервів, вона замінюється сполучною тканиною. Заміщення може спостерігатися по всій нервовій системі у вигляді множинних вогнищ.

Дана патологія проявляється різними клінічними симптомами:

• Втрата чутливості частин тіла
• тремтіння кінцівок
• Хитка хода
• Проблеми з ковтанням
• Проблеми з пам’яттю
• Паморочиться голова
• Загострення почуттів дотику
• Проблеми з сечовипусканням
• Депресивний стан
• Проблеми із зором, слухом

Якщо заміщення нервової тканини сполучною відбувається в області черепних нервів (очноямкового, трійчастого, лицьового …), то може спостерігатися їх параліч. В результаті поразки нервових закінчень знижується передача сигналу від зовнішніх подразників. Крім основних симптомів розсіяного склерозу відбувається оніміння обличчя, шиї, втрачається чутливість шкіри від дотику до неї.

Пухлини головного мозку

При розвитку і зростання різних новоутворень в головному мозку, теж відчувається оніміння голови. Пухлини, швидко збільшуючись в розмірах в обмеженому черепною коробкою просторі, починають тиснути на тканини мозку, його оболонки, судини, що забезпечують мозок киснем. Все це призводить до порушення функцій мозку – втрати зору, слуху, сильним головним болям.

Порушенний кровообіг головного мозку

При порушенні функціональності судин головного мозку (атеросклероз), при їх механічному обмеженні (пухлини, гематоми) відбувається порушення нормального кровообігу всередині черепної коробки, в мозок надходить менший об’єм крові, відповідно настає кисневе голодування.

Постійна недостатність кровообігу в головному мозку може привести до дуже серйозних наслідків – інсульту.

Симптоми порушення мозкового кровообігу:

• Постійно болить голова
• Біль в очних ямках, особливо при русі очей
• Паморочиться голова
• Нудота блювота
• Шумить в вухах
• Німіють різні частини тіла
• судоми кінцівок
• Млявість, апатія, безсоння

• Проблеми з пам’яттю

Інші причини

Серед інших причин, чому німіє голова, можна відзначити такі як:

• Низький рівень вітамінів групи В в організмі – авітаміноз
• оперізуючий лишай
• Некоректне лікування у стоматолога

Оніміння потиличної частини голови

Крім оніміння голови часто спостерігається оніміння потилиці. Серед причин, що викликають такий стан, виділяють наступні:

Переохолодження

Найпоширенішою причиною такого дискомфорту є переохолодження або простудні захворювання. Даний стан характерно для періодів міжсезоння, коли людина ще не встиг тепло одягнутися, а на вулиці різко похолодало. У такій ситуації потилицю піддається впливу низьких температур або протягу, в результаті чого з’являється відчуття оніміння.

Для усунення оніміння від переохолодження досить зробити спиртової або горілчаний компрес, тепло укутати хворе місце. Щоб виключити такі проблеми в подальшому, потрібно закривати шию шарфом або одягати светр з високим коміром.

Проблеми з хребтом

Другою причиною оніміння потиличної частини голови вважається проблема з хребтом. В основному це стосується його шийного відділу.

Якщо оніміння настає після періоду спокою, наприклад, після тривалого лежання, то можна з повною впевненістю сказати, що воно пов’язане із захворюваннями опорно-рухового апарату.

Обмеження деформованими хребцями артерій призводить до проблем з циркуляцією крові і гипестезии. Своєчасне звернення до лікаря і вчасно розпочате лікування допоможе уникнути надалі проблем з головним мозком.

Стрес

Стрес і різні стресові стани теж призводять до того, що людина може відчувати, як німіє потилицю і ніби зводить голову.

Такий стан виникає на тлі спазмування судин під час нервового збудження. Знову виникає фізіологічна ланцюжок:

спазм судин → порушення кровообігу → кисневе голодування мозку → оніміння потилиці, голови, обличчя.

Щоб виключити подібну гипестезія, необхідно контролювати свої емоції, не нервувати, під час нападу потрібно заспокоїтися, розслабитися, прийняти заспокійливі ліки.

Оніміння однієї частини голови – лівої чи правої

Найчастіше, якщо німіє одна з частин голови, це не є симптомом якогось серйозного захворювання.

Таке оніміння зазвичай виникає після незручної пози уві сні, тривалого перебування на холоді, впливу стресу в результаті порушення кровообігу. Як правило, проходить після усунення зовнішніх факторів.

Якщо ж оніміння голови в одній з її частин виникає постійно, довго не проходить, то необхідно обов’язково відвідати лікаря, так як це може бути симптомом хвороби, особливо у людей за 60.

Діагностика та лікування

Якщо людина відчуває постійне оніміння тієї чи іншої частини тіла, голови, шиї, то потрібно обов’язково звернутися до лікаря невропатолога для постановки точного діагнозу.

Для діагностики захворювань, які супроводжуються онімінням голови, в сучасній медицині проводять огляд, інструментальні та лабораторні методи дослідження.

При зовнішньому огляді лікар оцінює загальний стан хворого, його зовнішній вигляд, колір шкірних покривів, слизових, виробляє пальпацію на наявність збільшених лімфовузлів, оглядає місце виникнення болю …

Лабораторні методи діагностики включають в себе різні клініко-діагностичні аналізи, в залежності від підозрюваного діагнозу. Це може бути загальний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз крові, кров на цукор і т.д.

Для інструментальної діагностики може бути вироблено МРТ або КТ голови і шийного відділу хребта, рентгенографія, електроміографія, УЗД судин шиї.

Якщо німіє голова, то потрібно знати, що це лише симптом хвороби. Метод лікування оніміння голови, шиї, обличчя залежить безпосередньо від того, яке захворювання виявлено в ході діагностики, і направлено на його лікування. Це може бути медикаментозне лікування, хірургічне втручання або мануальна терапія (масаж, голковколювання).

Схожі статті:

Біль голови

Біль голови — суб’єктивний симптом різних патологічних процесів. Патомеханізми залежать від причини і є дуже різноманітними, а у випадку багатьох типів головного болю — нез’ясованими. Біль може бути первинним (без органічної причини) або вторинним (симптом відомого патологічного процесу).

Форми первинного головного болю:

3) тригемінальні автономні цефалгії — кластерний біль голови (епізодичний та хронічний), пароксизмальна гемікранія (епізодична та хронічна), короткочасні односторонні невралгічні головні болі із гіперемією кон’юнктив та сльозотечею (SUNCT);

4) інші рідкісні форми первинного головного болю — колючий біль голови, кашльовий біль голови, біль голови, асоційований з фізичним навантаженням, біль голови, пов’язаний із сексуальною активністю, гіпнічний головний біль, первинний громоподібний біль голови, новий щоденний персистуючий біль голови, монетоподібний біль голови, постійна гемікранія.

Причини вторинного болю голови: травма голови чи шиї, захворювання внутрішньочерепних судин та судин, які прямують до голови, несудинні внутрішньочерепні порушення, хімічні речовини або реакції після припинення їх вживання, інфекції, порушення гомеостазу, хвороби шиї, очей, вух, носа, навколоносових пазух, зубів, ротової порожнини, інших структур обличчя або черепа, психічні порушення.

Причини раптового інтенсивного головного болю ( якщо дуже сильний, то вимагає швидкої діагностики, оскільки може бути симптомом субарахноїдального крововиливу або іншого стану, загрозливого для життя ):

1) судинна — субарахноїдальний крововилив, розшарування сонної артерії або хребтової артерії, тромбоз вен головного мозку, артеріальна гіпертензія;

2) несудинна — менінгоенцефаліт, спонтанна внутрішньочерепна гіпотензія (біль голови в ортостатичному положенні);

3) первинний біль голови, особливо: мігрень, тригемінально-вегетативний біль голови, біль голови, пов’язаний з сексуальною активністю, кашльовий біль голови та біль голови, асоційований з фізичним навантаженням.

Діагностика

1. Об’єктивне та суб’єктивне обстеження: передусім, слід виключити вторинний (симптоматичний) біль голови, який може вказувати на загрозливий для життя стан; слід звернути особливу увагу на тривожні симптоми, що вказують на серйозну причину, яка вимагає негайного виконання відповідних діагностичних досліджень →табл. 1.4-1. Після виключення найчастіших, найсерйозніших причин симптоматичного болю голови слід повторно оцінити стан хворого, звертаючи увагу на нетиповий характер болю голови або супутні порушення.

Симптом-передвісник

Найчастіші причини

Рекомендовані

допоміжні дослідження

біль голови з раптовим початком (з наявністю або відсутністю менінгеальних симптомів)

субарахноїдальний крововилив, крововилив у пухлину чи з артеріовенозної мальформації, пухлина головного мозку (особливо в задній черепній ямі)

постійно наростаючий біль голови

пухлина головного мозку, субдуральна гематома, зловживання ЛЗ

біль голови, що супроводжує системні прояви (гарячка, ригідність потиличних м’язів, висип)

менінгіт, енцефаліт, нейробореліоз, системні інфекції, захворювання сполучної тканини, зокрема системний васкуліт

дослідження ліквору б ,
відповідні лабораторні дослідження крові

вогнищеві неврологічні симптоми, або інші симптоми крім типової зорової або сенсорної аури

пухлина головного мозку, артеріовенозна мальформація, захворювання сполучної тканини, зокрема системний васкуліт

нейровізуалізація а ,
дослідження для виключення захворювань сполучної тканини з ураженням судин

набряк дисків зорових нервів

пухлина головного мозку, ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія (псевдотумор головного мозку), енцефаліт, менінгіт

нейровізуалізація а ,
дослідження ліквору б

біль голови, що викликається кашлем, фізичним навантаженням, пробою Вальсальви

субарахноїдальний крововилив, пухлина головного мозку

нейровізуалізація а ,
зважити доцільність дослідження ліквору б

біль голови під час вагітності або після пологів

тромбоз вен кори головного мозку або венозних синусів твердої оболонки, розшарування сонної артерії, крововилив у гіпофіз

новий (якого не було раніше) тип болю голови в пацієнтів iз:

нейровізуалізація а ,
дослідження ліквору б

нейровізуалізація а ,
дослідження ліквору б

опортуністична інфекція, пухлина головного мозку

нейровізуалізація а ,
дослідження ліквору б

б після виключення внутрішньочерепної гіпертензії

2. Додаткові дослідження: нейровізуалізація (КТ, МРТ, у разі необхідності КТ-ангіографія, МР-ангіографія), люмбальна пункція, ультразвукове доплерівське дослідження артерій голови (сонних та хребтових), дослідження крові в залежності від підозри на вторинний біль голови та його причини.

Виконання нейровізуалізаційних досліджень показане у наступних ситуаціях:

1) раптовий одноразовий біль голови, особливо такий, що описується як «вперше в житті настільки сильний біль голови»;

3) біль голови, що зберігається після травми голови;

4) завжди однобічний біль голови;

5) новий щоденний стійкий біль голови;

6) дуже сильний біль голови, що не минає при лікуванні;

7) наростаюча інтенсивність або частота нападів болю голови;

8) біль голови з аурою, відмінною від зорової;

9) біль голови із затяжною аурою або вогнищевою неврологічною симптоматикою;

10) біль голови, що з’явився у віці >50-ти р.;

11) біль голови у хворого з іншою серйозною хворобою (напр., новоутворення, СНІД);

12) біль голови у хворого з такими симптомами, як гарячка, ригідність м’язів потилиці, нудота, блювання;

13) біль голови та поява одного чи кількох епілептичних нападів;

14) біль голови в особи з підтвердженим набряком диску зорового нерва при дослідженні дна ока, когнітивні порушення чи характерологічні зміни;

15) біль голови в особи з тромбофілією, з обтяженим щодо тромбозу індивідуальним чи сімейним анамнезом, або у вагітної жінки.

Нейровізуалізаційні дослідження, загалом, не потрібні, якщо скарги та анамнез відповідають одній з типових і частих форм болю голови (мігрень, головний біль напруги), а при об’єктивному (зокрема неврологічному) обстеженні не виявлено відхилень від норми.

Діагностичні критерії

1. Мігрень (без аури):

1) ≥5-ти нападів болю голови, які відповідають критеріям 2–4;

2) напади болю голови тривалістю 4–72 год (неліковані чи неефективно ліковані);

3) біль голови, що має ≥2-х із 4-х наступних ознак:

в) помірної або сильної інтенсивності;

г) посилюється при звичайній фізичній активності (напр., під час ходьби, або підйому по сходах) або змушує її уникати;

4) напад супроводжується ≥1-м із таких симптомів:

б) гіперчутливість до світла і звуку;

5) при наявних порушеннях інший діагноз є менш вірогідним. Якщо появу болю випереджають такі оборотні симптоми, як порушення зору, зниження м’язової сили, порушення чутливості або мови тривалістю 5-60 хв, причому ≥1 з проявів є однобічним), у такому разі діагностуйте мігрень з аурою.

Особливо нестерпною формою мігрені є хронічна мігрень, яку діагностують на основі наступних критеріїв: біль голови сумарною тривалістю ≥15-ти днів на місяць впродовж ≥3-х місяців підряд, якщо ≥8 днів впродовж кожного місяця біль голови відповідає критеріям мігрені (див. вище), а пацієнт раніше мав ≥5-ти приступів мігрені (без аури або з аурою).

2. Тригемінальний (автономний) біль голови, зокрема кластерний біль голови:

1) ≥5-ти нападів, що відповідають критеріям 2–4;

2) сильний або дуже сильний однобічний біль голови, локалізований в ділянці орбіти, супраорбітальній і/або скроневій ділянках, що триває (без лікування) 15–180 хв;

3) ≥1 із нижченаведених характеристик:

а) ≥1 із наступних симптомів на стороні болю — почервоніння кон’юнктиви і/або сльозотеча, відчуття закладеності носа і/або водянисті виділення з носа, набряк повіки, посилене потовиділення в ділянці лоба та обличчя, почервоніння лоба і обличчя, міоз і/або птоз, а також

4) напади болю голови спостерігаються з частотою від 1-го разу що другий день до 8-ми разів на день;

5) виявлені розлади не описуються краще іншим діагнозом. Диференційна діагностика окремих типів тригемінального (автономного) болю голови базується, передусім, на критеріях частоти та тривалості окремих нападів. Епізоди болю голови при нападових гемікраніях є частішими (>20 на добу), але тривають, зазвичай, коротше (2–30 хв).

Напади SUNCT виникають ще частіше (до 100 на добу) і тривають переважно

3. Біль голови, спричинений зловживанням ЛЗ:

1) виникає ≥15 днів на місяць у пацієнта, який впродовж ≥3-х міс. регулярно зловживає ≥1-м ЛЗ, який можна застосовувати в режимі «за потребою» і/або для симптоматичного лікування болю голови;

2) виникає або суттєво посилюється у період зловживання ЛЗ;

3) зникає або трансформується у попередню форму впродовж 2-х міс. після відміни ЛЗ, яким зловживають. Критерій зловживання присутній, якщо пацієнт вживає простий анальгетик ≥15 днів на місяць, або будь-який інший анальгетик чи комбінацію ЛЗ (без зловживання будь-яким з цих ЛЗ окремо) ≥10 днів на місяць.

Лікування мігрені

1. Легкий та помірно-виражений мігренозний біль голови: НПЗП п/о (дозування →табл. 16.12-1), зокрема АСК і комбіновані препарати (парацетамол та НПЗП у комбінації з кофеїном чи ерготаміном). Необхідно застосувати відповідно високу дозу (напр. АСК ≥1000 мг), найкраще відразу на початку нападу чи у фазі мігреневої аури. Якщо один ЛЗ виявиться неефективним, можна спробувати інший з тієї самої групи. ЛЗ із тієї самої групи можна використати також у випадку тяжкого нападу (особливо АСК), якщо раніше виявлена його ефективність у даного хворого.

2. Сильний і помірно-виражений мігренозний біль голови:

2) при непереносимості чи протипоказаннях до застосування триптанів можна призначити (на початку появи симптомів) дигідроерготамін 1–2 мг п/о. Протипоказання: неконтрольована артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій, порушення функції печінки чи нирок, сепсис, вагітність.

3) враховуючи досить часту наявність нудоти чи блювання необхідно якнайшвидше застосувати протиблювотний ЛЗ — метоклопрамід 10–20 мг п/о чи 10 мг в/м або в/в (протипоказаний вагітним жінкам).

3. Мігренозний статус (напад мігрені, при якому фаза болю голови триває >72 год; якщо біль тимчасово зникає, такий безсимптомний інтервал не триває >4 год): можна застосувати метоклопрамід 10 мг в/в протягом 1–2 хв або тіетилперазин 6,5–13 мг в/в, дексаметазон 10 мг в/в, суматриптан 6 мг п/ш (якщо протягом останніх 24 год пацієнт не приймав алкалоїдів споришу або високих доз триптанів). Загалом, необхідна госпіталізація, особливо у випадку зневоднення, залежності від анальгетиків чи ерготаміну, або співіснування неврологічного, системного чи психічного захворювання.

Дозування

40 мг, можна повторити а через 2 год, макс. 80 мг/добу

табл. (пероральний ліофілізат)

10 мг (5 мг, якщо пацієнт вживає пропранолол), можна повторити через 2 год, макс. 20 мг/добу; швидкий початок дії

50–100 мг, до 300 мг/добу, розділених на окремі дози, з проміжками між дозами ≥2 год

6 мг, можна повторити через 1 год, макс. 12 мг/добу

20 мг, можна повторити через 2 год, макс. 40 мг/год

25 мг, можна повторити через 2 год, макс. 50 мг/добу

табл. (стандартні та які диспергуються в ротовій порожнині)

2,5 мг, можна повторити (2,5 мг або 5 мг) через 2 год, макс. 10 мг/добу

a Якщо перша доза не призвела до покращення, не призначайте наступні дози під час того самого нападу.

4. Профілактичне лікування: повинно тривати ≥3-х міс., оптимально ≈6 міс.

1) ЛЗ першої лінії: метопролол 50–200 мг/добу, пропранолол 40–240 мг/добу, флунаризин 5–10 мг/добу, , протиепілептичні препарати (вальпроєва кислота 500–1800 мг/добу, топірамат 25–100 мг/добу; протипоказані жінкам репродуктивного віку, особливо вальпроєва кислота);

2) ЛЗ другої лінії (ЛЗ, ефективність яких доведена, проте вони менш ефективні, або викликають більше небажаних симптомів, ніж ЛЗ першої лінії): амітриптилін, венлафаксин, напроксен, бісопролол;

3) біологічні ЛЗ, які специфічно впливають на патомеханізм мігрені (характеризуються високим профілем безпеки та дуже хорошою переносимістю; такі ж ефективні, як і препарати першої лінії; пацієнти не мають труднощів із дотриманням прийому ЛЗ завдяки його введенню п/ш кожний 1 або 3 місяці):

а) моноклональне антитіло, що блокує CGRP — фреманезумаб 225 мг 1 ×/міс. або 675 мг 1 ×/3 міс. п/ш, галканезумаб 1-ша доза 240 мг, потім щомісяця 120 мг п/ш і ептінезумаб;

б) моноклональне антитіло, що блокує рецептор CGRP (CGRP-R) — еренумаб 70–140 мг 1 ×/міс. п/ш.

4) нефармакологічні методи: черезшкірна стимуляція супраорбітальних нервів (пристрій Цефалі), неінвазивна стимуляція блукаючого нерва, транскраніальна магнітна стимуляція (ТКМС [TMS]);

5) профілактика менструальної мігрені: напроксен у формі натрієвої солі 550 мг 2 × на день п/о за тиждень до та під час менструації, або наратриптан 1 мг 2 × на день протягом 5 днів, починаючи за 2 дні до очікуваної менструації, або фроватриптан 2,5 мг 2 × на день протягом 6 днів під час перименструального періоду, або замісна естрогенна терапія (не менше ніж 100 мкг протягом 6 днів під час перименструального періоду).

5. Лікування хронічної мігрені: протиепілептичні препарати (топірамат 100–200 мг/добу, вальпроєва кислота 500–1800 мг/добу; протипоказаний жінкам репродуктивного віку, особливо вальпроєва кислота), ботулінічний токсин типу А 155–195 ОД (загальна доза для 1-го курсу) з застосуванням відповідної схеми ін’єкцій у м’язи голови, еренумаб (140 мг 1 ×/місяць п/ш). Усі зареєстровані моноклональні антитіла проти CGRP або рецептора CGRP є ефективними і рекомендовані також для лікування хронічної мігрені (140 мг 1 ×/міс. п/ш).

Лікування кластерного головного болю у режимі «за потребою»

Лікувати окремі напади складно, оскільки кластерний біль триває відносно коротко і майже всі класичні анальгетики не приносять бажаного ефекту, поки напад не мине самостійно. Винятком є п/ш введення 6 або 12 мг суматриптану. ЛЗ можна ввести повторно через 24 год. Є дані про ефективність суматриптану у формі інтраназального аерозолю (20 мг) та золмітриптану у формі інтраназального аерозолю (5 мг) або п/о (10 мг). Можна застосувати ерготамін (особливо у вигляді інтраназального аерозолю). Ефективним методом лікування окремого нападу є інгаляція кисню (100 %, потік 7 л/хв, протягом 10 хв); у 60–70 % лікованих помітний ефект настає вже через ≈5 хв.

Лікування пароксизмальних гемікраній

Препаратом вибору у випадку обох форм пароксизмальної гемікранії є індометацин, на початку в дозі 50–100 мг 2 × на день (дуже добра відповідь на індометацин є додатковим аргументом на користь діагнозу цієї хвороби).

Лікування болю голови, спричиненого зловживанням ЛЗ

ЛЗ, які пацієнт приймає в режимі «за потребою», є абсолютно протипоказаними, оскільки саме ці ліки (якими пацієнт зловживав) є причиною болю голови. Поясніть хворому механізм, який став причиною виникнення такого типу болю голови, і переконайте його припинити вживання ЛЗ, якими він зловживав. Негайну відміну ЛЗ рекомендують у випадку зловживання простими анальгетиками, ерготаміном або триптанами, поступову — у випадку опіоїдів, похідних бензодіазепіну і барбітуратів. Госпіталізація під час відміни ЛЗ є виправданою у хворих, які зловживають опіоїдами, похідними бензодіазепіну або барбітуратами, у хворих із серйозним супутнім соматичним або психічним захворюванням, сильно залежних, а також у тих, в анамнезі яких були невдалі спроби відміни ЛЗ в амбулаторних умовах. У деяких хворих відміну ЛЗ можна полегшити застосуванням профілактичного ЛЗ, такого, як топірамат 100 мг/добу (макс. 200 мг/добу), глюкокортикостероїд (преднізон чи преднізолон, ≥60 мг/добу), або амітриптилін (макс. 50 мг/добу). Застосування ЛЗ, що полегшує відміну, слід розпочати найпізніше у день відміни ЛЗ, яким зловживають. Після успішної відміни ЛЗ, яким зловживали, пацієнт вимагає періодичного контролю і продовження освітницької роботи з метою запобігання рецидиву симптомів.