Прощання з монархом: де і як ховали королів і королев Англії

Вона стала першим монархом Сполученого Королівства, що помер у Шотландії. Труну з її тілом привезуть до офіційної королівської резиденції в Единбурзі – Холірудського палацу, звідки урочистою процесією перевезуть до собору Святого Егідія.

Там труну з тілом розмістять для прощання перед тим, як відправити до Лондона.

Автор фото, STEFAN ROUSSEAU

Труна з тілом матері Єлизавети II у Вестмінстер-голі, 20 років тому. На цьому ж місці розмістять для прощання труну покійної королеви

Похорон монархів завжди супроводжувався численними ритуалами, які, зрозуміло, змінювалися впродовж століть, але в чомусь залишаються незмінними й донині.

У Лондоні труна з тілом Єлизавети ІІ стоятиме у Вестмінстер-голі, почесну варту нестимуть солдати з підрозділів, що служать Королівському двору.

Але якщо сучасні монархи вмирають, зазвичай, вдома, то в історичному минулому все було не так просто.

Різна смерть

Надгробок Генріха IV у каплиці Св. Георгія у Віндзорському замку. За дивною іронією долі, там лежить і Едуард IV, якому приписують його смерть

Королі Англії, як і їхні піддані, вмирали по-різному. Едуарду V, наприклад, було лише 15, тоді як Едуарду I – 68. З 13 англійських королів з початку XIII до початку XVI століть лише два (Генріх III та Едуард III) померли в королівських резиденціях від віку й хвороб.

Джон (Іоанн), Едуард I, Генріх V та Річард III залишили цей світ під час воєнних кампаній, хоча безпосередньо на полі бою загинув лише Річард III. Едуард II, Річард II, Генріх VI та Едуард V померли (або радше таємниче зникли) за дивних обставин.

При цьому треба враховувати ще й те, що якщо король помирав, перебуваючи на посаді, то це було одне, а якщо вже після того, як його скинули, – то зовсім інше.

Щоправда, за винятком Річарда III, навіть скинутих монархів ховали з почестями, хоча місце поховання обирали все-таки не зовсім королівського рівня. Однак і для сучасників, і для нащадків було вкрай важливим, як новий король поводився з тілом свого попередника.

За протоколом

Автор фото, Wikimedia Commons

Статуї англійських королів від Вільгельма Завойовника до Генріха IV у Йоркському соборі

У середньовіччі ритуали прощання з королівським тілом базувалися на чотирьох текстах:

• De Exequiis Regalibus (Про королівський похорон), де докладно описували дії під час коронації короля, короля і королеви одночасно, або тільки однієї королеви, а також під час похорону суверена;
• Розділі, присвяченому похорону зі збірки церковних молитов Liber Regie Capelle;
• Правил королівського господарювання, складених за правління Генріха VII у 1494 році;
• Додатків до них, розроблених матір’ю Генріха VII Маргарет Бофорт.

Однак усі ці тексти сходяться в одному: головне – поховати покійного монарха з почестями та відповідно до його високого статусу.

У першому з цих творів описували, що робити з тілом померлого, у другому – як служити панахиди, а у третьому та четвертому – що має робити королівський двір у цьому сумному випадку.

Останній прихисток?

Автор фото, Wikimedia Commons

Смерть Едуарда Сповідника, першого короля, похованого у Вестмінстерському абатстві

Теоретично кожен англійський король міг ще за життя обрати собі місце для поховання, хоча, зазвичай, їх ховали або у Вестмінстерському абатстві, або у каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку.

Винятком із цього правила стали або королі, що померли за кордоном, або монархи, які втратили трон і життя.

Найбільшим королівським некрополем в Англії, безумовно, залишається Вестмінстерське абатство. Першим похованим у ньому королем, який, його, до речі, і збудував, був Едуард Сповідник.

Саме після його смерті та через те, що він помер бездітним з кількома потенційними спадкоємцями, і сталося вторгнення Вільгельма Завойовника, після чого королівські двори Англії й Франції дуже перемішалися аж до закінчення Столітньої війни.

Вестмінстерське абатство

Надгробки у Вестмінстерському абатстві: Генріх V та Єлизавета I, Марія Стюарт, Генріх VII та Єлизавета Йоркська, Едуард III та Генріх III

Після смерті Сповідника минуло понад 200 років, перш ніж до нього приєднався наступний англійський король (про шотландських королів ми зараз не говоримо).

У Вестмінстерському абатстві поховані:

• Едуард Сповідник, 1066
• Генрих III, 1272
• Едуард I, 1307
• Едуард III, 1377
• Річард II*
• Генріх V, 1422
• Едуард V, 1483**
• Генріх VII, 1509
• Едуард VI, 1553
• Марія I, 1558
• Єлизавета I, 1603
• Яків I, 1625
• Карл II, 1685
• Марія II, 1694
• Вільям III, 1702
• Ганна, 1714
• Георг II, 1760

Як бачите, у Вестмінстерському абатстві знайшла останній прихисток дуже шанована компанія, що померла при троні й короні. Винятки становлять лише два королі, яких спочатку поховали зовсім в інших місцях, а потім під тиском політичних обставин перепоховали у більш почесному місці.

Річард II віддає корону Генрі Болінгброку. Насправді все, найімовірніше, було зовсім не так пристойно

* Річард II, скинутий з престолу Генрі Болінгброком (що став королем Генріхом IV), спочатку був похований у Герефордширі, в домініканському абатстві у Кінгз Ленглі.

А помер він далеко на півночі, у Йоркширі, в замку Понтефракт, де, як вважають багато істориків, його заморили голодом, або ж убили якось інакше. На почесне місце у Вестмінстерському абатстві рештки скинутого і вбитого короля вирішив перевезти син Генріха IV Генріх V, мабуть, щоб спокутувати гріх вбивства короля, що висів на його батькові.

Каплиця Генріха V у Вестмінстерському абатстві. Її вирішили відкрити для публіки на честь 600-ліття битви при Азенкурі

**Другим винятком стали рештки Едуарда V. Точних гарантій, що в абатстві спочивають саме його рештки, ні в кого немає. За поширеною версією малолітнього некоронованого сина Едуарда IV убив його дядько Річард III. Чи так це було насправді, ми, певно, ніколи не дізнаємося. Не виключено, що тавро вбивці на нього повісили Тюдори, яким треба було якось виправдати захоплення трону у Плантагенетів.

До списку перепохованих можна додати Марію Стюарт. Вона взагалі була королевою Шотландії, а перевіз тіло її син, який успадкував англійську корону від Єлизавети I. Заради якоїсь історичної справедливості, або ж історичної помсти, він поклав матір поруч з Єлизаветою I, яка підписала її смертний вирок.

Віндзор

Каплиця Святого Георгія у Віндзорському замку: другий за заповненістю некрополь англійських та британських королів

Певна іронія полягає в тому, що як Едуард Сповідник, який розпочав будівництво Вестмінстерського абатства, став першим похованим у ньому королем, так і Едуард IV, який почав кардинальне розширення й розбудову каплиці Святого Георгія у Віндзорі, першим з королів знайшов там спокій.

Поховані у Віндзорі теж (за рідкісним винятком) і за життя, і після смерті мали пошану й повагу.

• Едуард IV, 1483
• Генріх VI*, 1471, перепохований у каплиці 1484
• Генріх VIII, 1547
• Карл I**, 1649
• Георг III, 1820
• Георг IV, 1830
• Вільям IV, 1837
• Едуард VII, 1910
• Георг V, 1936
• Георг VI, 1952

Автор фото, Wikimedia Commons

Труна Генріха VIII у склепі каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку, на яку впала труна Карла I під час поспішного поховання. Малюнок ХІХ століття

Насправді у каплиці Св. Георгія поховали значно більше членів королівської родини, включно з дружинами, дітьми, племінниками та далекими родичами, але зараз не про них.

*Давайте знову зупинимося на двох винятках: Генріх VI помер у лондонському Тауері (цілком можливо, що його вбили за наказом Едуарда IV). Спочатку його поховали в Чортсійському абатстві у графстві Суррей, а потім перевезли до королівського пантеону.

**Карла I ніхто не перезахоронював, але король, що втратив і голову і корону, все-таки стоїть окремо.

Коли англійці правили Францією, і навпаки

Абатство Фонтевро прихистило кількох Плантагенетів

Саксонські королі до завоювання Англії норманами не мали єдиного некрополя. Чимало їх, щоправда, опинилися у соборі Вінчестера, у стародавній столиці Англії. Інші – в абатстві у Гластонбері, або в інших церквах і соборах, від багатьох з яких залишилися лише руїни чи мізерні згадки у хроніках.

Однак після Вільгельма Завойовника склалася цікава історична ситуація, коли королі, які сиділи на англійському троні, одночасно правили значною частиною Франції. Ось чому деякі з них, особливо з династії Плантагенетів, лежать на іншому боці Ла-Манша.

Сам Вільгельм похований в абатстві Святого Стефана у французькому Кані.

Його син Руфус, убитий на полюванні на території нинішнього графства Гемпшир, спочиває у Вінчестерському соборі.

Генріх I – у Редінгу, Стефан – в абатстві у Фавершемі у графстві Кент.

Надгробки Плантагенетів в абатстві Фонтевро. На передньому плані – Річард Левине Серце та його дружина Ізабелла Ангулемська. На другому плані – Генріх та його дружина Елеонора Аквітанська

А ось двоюрідна сестра Стефана Матильда, яка мала успадкувати престол за заповітом свого батька Генріха I, похована у Франції у Руанському соборі.

Далі йдуть Плантагенети. Засновник династії, Генріх II, так само як і його дружина, Елеонора Аквітанська, лежать у французькому абатстві Фонтевро. Цікаво, що під кінець життя вони взагалі не спілкувалися, і Елеонора навіть підбивала їхніх спільних синів виступати проти батька, але поховали їх поряд, як зразкове подружжя.

Там лежить їхній син Річард I, він же Річард Левине Серце, хоча його могила і не збереглася. Найімовірніше, її зруйнували під час французької революції.

Далі від двору

Могила короля Джона у Вустерському соборі. Надгробок, звісно, багатий, але не Лондон і не Віндзор

Після Річарда майже всіх англійських королів ховали вже виключно на англійській території.

Однак тих з них, які вмирали за сумнівних обставин (ця завуальована формула, під якою історики розуміють, що, найімовірніше, їх вбили), ховали швидше і якомога далі від столиці.

Перший у цьому списку – Джон (Іоанн), який, щоправда, помер від дизентерії (деякі історики досі не впевнені у тому, що його не отруїли), але занурив країну в громадянську війну, втратив землі у Франції, був змушений підкоритися повсталим баронам і підписати Велику хартію вольностей (Magna Carta), яка обмежувала королівську владу. Тож не дивно, що його тіла вирішили позбутися якнайшвидше, і поховали у Вустерському соборі.

Едуард II лежить у Глостері. Та ж картина: багатий надгробок і смерть за сумнівних обставин

Батько й син Едуарда II, теж Едуарди, але перший і третій, були з почестями поховані у Вестмінстері. Тоді як його самого не лише скинули, а й вбили, тому він лежить у Глостерському соборі.

Генріх IV, за його власним бажанням, був похований у Кентерберійському соборі, поряд із рештками головного англійського мученика Томаса Бекета. Вважається, що у такий спосіб він хотів спокутувати свою провину за повалення та вбивство свого попередника і родича Річарда II.

Найбільше, мабуть, не пощастило Річарду ІІІ. Кілька століть він пролежав під тим, що пізніше стало автомобільним паркінгом, і тільки у цьому столітті був похований, як і належить королю, в соборі

З Річардом III все зрозуміло: загиблий у битві останній король Йорків, якого Ланкастери, що перемогли, звинуватили у всіх смертних гріхах, спочатку був похований у францисканському монастирі неподалік місця битви. Кілька років тому його рештки знайшли під автомобільним паркінгом й урочисто перепоховали у Лестерському соборі.

Винятки і правила

Єлизавета II вже побажала, щоб її поховали поруч із батьком та матір’ю

Єдиним винятком із загального правила за останнє століття стала королева Вікторія, похована поруч зі своїм чоловіком, принцом Альбертом, у королівському мавзолеї у Фрогморі.

Королева Єлизавета II виявила бажання, щоб її поховали у каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку поряд з її батьком і чоловіком, герцогом Единбурзьким, який помер 2021 року.

Ви завжди можете отримувати головні новини в месенджер. Достатньо підписатися на наш Telegram або Viber.

Також на цю тему

Тема. Піднесення Англії в XVI ст.

Мета: показати, що головною особливістю Англії є швидкий темп ринкових відносин, а місцем вигідного вкладання капіталу була аграрна сфера; з’ясувати суть процесу огороджування та його наслідки, розкрити особливості реформаційного руху в Англії; визначити роль Єлизавети І в зміцненні англійського абсолютизму; розвивати в учнів уміння давати характеристику історичним діячам, визначати їх місце в історичному процесі, аналізувати історичні явища та події, визначати їх суть, працювати з джерелами інформації; викликати в учнів зацікавленість до подій минулого.

Основні поняття: огороджування, «нові дворяни», мануфактура, «Криваве законодавство», англіканська церква.

Обладнання: карта, картки з документами, портрети Єлизавети І та Марії Стюарт.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:

визначати передумови стрімкого піднесення Англії в XVI ст.;

називати імена видатних постатей цього періоду;

з’ясовувати особливості реформаційного руху в Англії, суть процесу огороджування та його наслідки;

визначати характерні риси абсолютної монархії в Англії;

показувати на карті територію Англії; порівнювати абсолютну монархію Франції та Англії.

Структура уроку

II. Актуалізація опорних знань учнів

III. Мотивація навчальної діяльності

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

V. Узагальнення та систематизація знань

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями.

1) Яке виробництво називається капіталістичним?

2) Які риси капіталістичного виробництва ви можете назвати?

4) У яких країнах відбувалася Реформація? Якими були її наслідки?

5) Коли виник англійський парламент? Яку роль він відігравав в управлінні державою?

6) Що ви дізналися про Англію, вивчаючи матеріал про Великі географічні відкриття?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вступне слово вчителя.

У XVI ст. Англія являла собою централізовану монархію. Королівський престол посіла династія Тюдорів, яка прийшла до влади після війни Червоної та Білої троянд. Ця війна велася між двома родами: Ланкастерів, у гербі яких була червона троянда, і Йорків, символом яких була біла троянда. Генріх VII, засновник династії Тюдорів, об’єднав у своїй особі обидві династії, а на гербі помістив і червону, і білу троянду разом.

В економіці Англії в цей період швидкими темпами відбувався розвиток капіталістичних відносин.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Робота з документом.

Учні опрацьовують фрагмент історичного джерела, після чого виконують завдання.

Про головну особливість економічного розвитку Англії

. Головна особливість соціально-економічного розвитку Англії в 1540—1640 рр. полягала в тому, що вона просувалася капіталістичним шляхом набагато швидше за інших. І трапилось це з тієї причини, що інтенсивне руйнування середньовічного господарства в селі почалася набагато раніше, ніж у місті, і протікало тут революційним шляхом. Справа в тому, що англійське сільське господарство, яке здавна було пов’язане не тільки з внутрішнім, але й із зовнішнім ринком (перш за все вивезення вовни), набагато раніше від промисловості стало вигідним об’єктом прибуткового вкладення капіталу, сферою капіталістичного типу господарства [3, с. 35—36].

Визначте причини швидкого розвитку в Англії капіталістичних відносин.

«Мозкова атака».

Учні методом «мозкової атаки» стисло висловлюють власні думки щодо причин швидкого розвитку в Англії капіталістичних відносин. Їхні висловлювання фіксуються на дошці, а учні заносять їх до зошитів.

Причини розвитку в Англії капіталістичних відносин

• Вигідне географічне положення: унаслідок Великих географічних відкриттів Англія опинилася в центрі торговельних шляхів із Новим Світом;

• можливість спрямовувати кошти на розвиток господарства через відсутність постійної армії та великої кількості чиновників;

• тісний зв’язок англійського села із зовнішнім і внутрішнім ринком;

• зближення феодалів із буржуазією, що починає формуватися.

Розповідь учителя*.

Вівчарство та виробництво сукна в Англії ще з періоду раннього Середньовіччя давало найбільше прибутків до королівської скарбниці. Сукно вважалося «найкоштовнішим продуктом королівства», адже до XVI ст. до інших країн спочатку вивозили необроблену вовну, а потім почали переправляти більше сукна. Розводити овець стало вигідніше, ніж вирощувати хліб, але для їхнього випасу потрібні були великі пасовища. Дворяни в різний спосіб намагалися відібрати в селян землю. Землі, відібрані в селян, обкопували канавами або огороджували, тому цей процес дістав назву огороджування. Для догляду за худобою дворяни брали робітників-наймитів. Вони поступово ставали схожими на купців і підприємців: заводили ткацькі, шкіряні та інші підприємства, самі продавали виготовлену продукцію. Ці «нові дворяни» родичалися з купцями, заохочували своїх дітей навчатися торгівлі, самі брали участь у заморській торгівлі.

Селяни займалися виробництвом сукна на замовлення купців, які роздавали сировину і за платню забирали готову тканину. Нерідко на одного купця працювали сотні ткачів і прядильників. Часто купець надавав і верстати для роботи. Так селяни поступово перетворювалися на наймитів. Із часом купці почали об’єднувати робітників в одному приміщенні. У містах великих підприємств, на яких працювали сотні робітників, було не так багато. Цьому заважали цехові правила. Прядки й ткацькі верстати приводилися в рух людиною. Такі підприємства називалися мануфактурами. Це слово в перекладі з латині означає «зроблене руками». У середині мануфактури кожний робітник займався своїм процесом: одні вимивали вовну, інші чесали, треті виготовляли пряжу, ткачі виробляли з пряжі тканину, а фарбувальники фарбували. Завдяки поділу праці вироблялося значно більше сукна, ніж у цехових майстернях з однаковою кількістю робітників. Мануфактури виникали також у гірництві, металургійному виробництві, виготовленні зброї.

* Супроводжується демонстрацією карти.

Робота з новими поняттями.

За допомогою опорних слів спробуйте скласти визначення понять. «Нове дворянство» — частина, переходити, новий, метод, господарство, орієнтуватися, ринок.

Огороджування — процес, сила, вигнання, селяни, земля.

Мануфактура — тип, промисловий, підприємство, використання, реміснича техніка, ручна праця, поділ праці.

Бесіда за запитаннями.

1) Що англійці називали «найкоштовнішим продуктом королівства»? Чому?

2) Визначте характерні риси життя «нового дворянина» в Англії. Чим його життя відрізнялося від життя середньовічного рицаря?

3) Чи була мануфактура кроком уперед у розвитку виробництва порівняно із цеховим ремеслом? Свою відповідь обґрунтуйте.

4) Як ви гадаєте, які наслідки в Англії мав процес огороджування?

Робота з джерелами інформації.

Для роботи з джерелами інформації учні об’єднуються у вісім груп, кожна з яких отримує текст для опрацювання. Для цього учням надається 2 хв, після чого вони дають відповіді на запитання.

Заможний майстер із Норіджа Чарлз Ваттер організував майстерню з виробництва цегли. У нього 20 осіб заготовляли глину, 35 — формували цеглу, 18 — готували глиняну суміш, 9 — випалювали цеглу, 16 — сортували готову продукцію.

— Про яке підприємство йдеться? Свою відповідь обґрунтуйте.

Перші мануфактури в Англії почали виникати у виробництві сукна та в металургії.

У 1560 р. в Англії кам’яне вугілля добували близько 3—4 тис. шахтарів, 2 тис. осіб були зайняті його перевезенням, а через 40 років уже 20 тис. добували і 10 тис. перевозили.

— Чим можна пояснити швидке зростання кількості робітників, зайнятих у видобутку та перевезенні вугілля?

У XIII ст. міські жителі Англії складали 1/10 частину всього населення, а в XVI ст. — 1/5 частину.

— Чому зростало населення міст? До чого це могло призвести?

В одному з англійських законів постановили, що учень має вивчати тільки одну операцію в професії з виготовлення шпильок, а не всі її види, наприклад витягування проволоки.

— Коли й чому міг бути виданий такий закон?

Син дрібного промисловця Бенедикт Вебб заснував суконну мануфактуру, на якій працювало 500 робітників. Накопичивши грошей, він купив 600 акрів землі та розвів велике стадо худоби.

— Чому Вебб укладав гроші в купівлю землі?

З «Утопії» Т. Мора

Ваші вівці зазвичай такі спокійні, задоволені дрібницею, тепер, кажуть, стали такими ненажерливими й неприборканими, що навіть їдять людей і спустошують поля, будинки, міста.

— Про який період в історії Англії писав Т. Мор? Поясніть його висловлювання.

У Лондоні наприкінці XVI ст. з населення у 200 тис. осіб 50 тис. були бродягами й жебраками.

— Чим можна пояснити таку велику кількість бродяг? Чому вони скупчувалися в містах?

Розповідь учителя*.

Десятки тисяч людей, зігнаних із землі, ставали бродягами й жебраками. Уряд видав проти них жорстокі закони. В одному з актів «Королівських статутів» зазначалося: «Кожного, хто цим актом визнається бродягою або впертим жебраком. роздягти догола вище пояса та привселюдно бити батогом, доки його або її спина не вкриється кров’ю. ». Якщо він попадався вдруге, йому відрізали вуха, ставили на обличчі тавро розпеченим залізом та ув’язнювали. Спійманих утретє вішали як найзапекліших злочинців, тому на всіх дорогах і майданах височіли шибениці. У першій половині XVI ст. в Англії було страчено понад 70 тис. осіб. Щоб не потрапити на шибеницю, селяни наймалися на будь-яку роботу за мізерну платню. Це цілком улаштовувало власників мануфактур.

Селяни неодноразово виступали проти огороджувань. У Східній Англії спалахнуло велике повстання на чолі з небагатим дворянином Робертом Кетом. Загони повстанців підійшли до Норіджа, але оскільки відразу не змогли ввійти до міста, то розташувалися табором біля нього. Поступово там зібралося близько 20 тис. осіб. Вони розгромили загін солдат, посланих, щоб придушити повстання, і зайняли Норідж. У вимогах до короля вони домагалися припинення огороджувань. Король послав до Норіджа велику армію, і повстанці зазнали поразки. У бою загинули 3 тис. осіб. Р. Кета схопили й повісили. Також були страчені сотні учасників повстання.

Постання проти огороджувань відбувалися й пізніше, але закінчувалися безрезультатно: дворяни продовжували захоплювати селянські наділи.

* Супроводжується демонстрацією карти.

Завдання для обговорення.

1) Прокоментуйте наведені нижче факти. Чому закони, які були прийняті щодо жебраків, були названі «Кривавим законодавством»?

• Генріх XVIII дозволив збирати милостиню тільки жебракам похилого віку, а працездатних наказав шмагати батогами.

• Едуард VI наказав віддавати безробітного в рабство тому, хто сповістить про його жебрацтво.

• Єлизавета І видала наказ, згідно з яким безробітний віком від 20 до 60 років зобов’язаний працювати в того господаря, хто забажав його найняти.

• Наприкінці XVI ст. в Англії почали створюватися робочі будинки, у яких бідняків примушували працювати.

2) Поміркуйте, який новий соціальний стан почав формуватися з розореного селянства?

Розповідь учителя*.

У XVI ст. в Англії, як і в інших країнах Європи, влада короля стала необмеженою. Від примхи короля залежало навіть життя підданого. Приводом до Реформації в Англії було бажання Генріха VIII розлучитися зі своєю дружиною Катериною Арагонською та одружитися з придворною красунею Анною Болейн. Таке розлучення міг дозволити тільки Папа Римський, але той відповів: «Не можемо». Через це король «звільнив» церкву Англії від влади Риму й сам став головою церкви. Архієпископ Кентерберійський, за бажанням короля, спочатку розлучив, а потім обвінчав його. Надалі було закрито понад 3 тис. монастирів, землі конфісковано й у більшості розпродано дворянам і заможним городянам, а ті, у свою чергу, здавали її в оренду фермерам. Унаслідок цього десятки тисяч ченців стали жебраками.

Усі ікони було спалено, а новий молитовник перекладено англійською мовою. Але при цьому залишилися єпископи й пишне богослужіння, особливий церковний одяг. Така церква дістала назву англіканської. (Англіканська церква — це поміркована течія протестантизму.)

Генріх VIII вимагав підкорення новій церкві, а незгодних просто страчували. Проте більшість дворян і городян підтримали короля. Пізніше, уже за Єлизавети І (дочки Генріха VIII та Анни Болейн), послідовні прибічники Реформації вимагали відділення церкви від держави, усунення посад єпископів, конфіскації їхніх земель, скасування постів і більшості релігійних свят. Їх називали пуританами, оскільки латиною «purus» означає чистий.

Проте серед пуритан виділялись пресвітеріани, які вважали, що церква має керуватися зборами священиків-пресвітерів, які обиралися общиною та не носили обрядового одягу. Ця церква утвердилася в Шотландії. Пресвітеріани й думки не припускали про абсолютну владу короля. Через незалежність їхніх поглядів на існуючі закони та звичаї прихильників пресвітеріан було багато і в Англії, і в Шотландії. Вони проповідували порядність, стриманість, осуджували різні розваги й вимагали, щоб усі люди виконували обов’язки перед Богом. Пуритани не терпіли легковажності й бездіяльності. Члени общини обов’язково мали відвідувати збори общини. Вони зазнавали переслідувань і, рятуючись, пуритани втікали до Нідерландів та Америки, адже Єлизавета І ненавиділа їх так само, як і католиків.

* Супроводжується демонстрціаєю карти.

Наслідками Реформації було утворення англіканської церкви. До її особливостей можна віднести такі:

• богослужіння велося англійською мовою;

• заперечувалася влада Папи Римського над церквою;

• заперечувалися ікони та індульгенції;

• зменшилася кількість релігійних свят;

• духівництво підпорядковувалося королю як частина державного апарату;

• зберігалася церковна ієрархія;

• збиралася церковна десятина.

Бесіда за запитаннями та завданнями.

1) Чим англіканська церква відрізнялася від католицької?

2) Доведіть, що англіканська церква, порівняно з католицькою, була «дешевою».

3) Поясніть значення понять: протестантизм, англіканська церква, пуритани, пресвітеріани.

4) Назвіть особливості Реформації в Англії.

Додаткова інформація.

За життя Генріх VIII мав шість дружин.

Уперше він одружився, коли посів престол, з удовою свого покійного брата Катериною Арагонською, іспанською принцесою. Вона народила королю доньку Марію та двох синів, але сини померли відразу після народження. Тоді Генріх вирішив, що його шлюб не благословенний Богом. До того ж він закохався у фрейліну Анну Болейн. Церковний суд визнав шлюб із Катериною Арагонською недійсним.

Анна Болейн стала королевою, але корона не принесла їй щастя. Після народження доньки Генріх став погано ставитися до своєї нової дружини, а одного разу звинуватив її у зраді й ув’язнив у Тауері. Суд визнав Анну винною та засудив до смертної кари.

На другий день після страти Анни король обвінчався з іншою фрейліною, красунею Іоанною Сеймур. Вона народила Генріху довгоочікуваного первістка, майбутнього короля Едуарда VI, але під час пологів померла.

Четвертий раз король одружився з німецькою принцесою Анною Клевською. Він закохався в неї, бачивши лише портрет. Але коли вона прибула до Лондона, з’ясувалося, що художник дуже перебільшив її зовнішність. Замість гарненької красуні перед королем постала груба чоловікоподібна дівка. Через півроку Генріх розлучився з нею, назначив пенсію та віддалив від двору.

За три тижні король знову взяв шлюб. Його дружиною стала далека родичка Анни Болейн — Катерина Говард. Але через деякий час її звинуватили в зраді, і вона також була страчена.

Останньою дружиною короля була Катерина Парр. Вона пережила свого чоловіка, хоча сама неодноразово перебувала на межі смерті.

Розповідь учителя*.

У середині XVI ст. Англією правила королева Марія, дочка Генріха VIII та Катерини Арагонської, яка знову відновила католицьку церкву, оскільки сама була ревною католичкою. За часів її правління на вогнищах спалили до 300 протестантів, за що Марія дістала прізвисько «Кривава». Проте за п’ять років правління вона так і не наважилася повернути монастирям землі. Коли Марія повідомила про шлюб з іспанським королем Філіппом II, на півдні Англії навіть спалахнуло повстання, яке, проте, було швидко придушене. Філіпп II був тільки чоловіком королеви, але не став королем, оскільки парламент не дав згоди на його коронацію. За королеви Марії Англія у війні з Францією втратила порт Кале — останнє володіння в континентальній Європі.

Далі заслуховується повідомлення учня за темою «Війна двох королев». Під час розповіді використовуються ілюстрації підручника (рис. 3. Англійська королева Єлизавета І; рис. 4. Страта Марії Стюарт).

* Супроводжується демонстрацією карти.

Після ранньої смерті Марії престол посіла її сестра Єлизавета І (1558—1603 рр.), дочка Генріха VIII та Анни Болейн. У свої 25 років вона вже знала п’ять мов. Єлизавета І мала твердий характер і вважала, що повинна наводити жах на своїх підданих. Вона ніколи не виходила заміж, хоча до неї сваталися і російський цар Іван IV, і французький принц, і вдівець Філіпп II. Королева хоч і полюбляла лестощі, але в той же час була розважливою та ощадливою.

У Шотландії трон посіла Марія Стюарт — палка, чарівна нерозважлива королева. Дитинство вона провела при французькому дворі, але після смерті короля Франціска II повернулася до Шотландії. Вихована ревною католичкою, вона наблизила до себе знатних католиків. У Шотландії прихильники Реформації підняли бунт і захопили королеву в полон. Невдовзі вона втекла до Англії, де попросила притулку в Єлизавети. Але королева пам’ятала, що Марія Стюарт, ще живучи у Франції, заявляла про свої права на англійський престол, оскільки була правнучкою Генріха VII, тому дозволила Марії, «своїй дорогій сестрі», безвиїзно жити в одному із замків. Там, майже ув’язнена, вона провела близько 20 років.

Згодом Марія Стюарт опинилася в центрі змов проти Єлизавети: католицька знать прагнула посадити її на трон. Але всі змови зазнали краху. Марія Стюарт була засуджена на смерть, і в 1587 р. її стратили. Син Марії, король Шотландії Яків VI, на прохання захистити матір відповів: «Наварила каші, то нехай сама тепер розхлебтує». Щоправда, після винесення смертного вироку він навіть загрожував Англії війною. Проте Єлизавета І, яка не мала дітей, пообіцяла, що він стане після її смерті королем Англії, і конфлікт було вичерпано.

Королева дотримала свого слова, і Шотландія та Англія об’єдналися під владою Якова, який після смерті Єлизавети став англійським королем Яковом І. Але страх перед змовами в Єлизавети зберігся до кінця її життя. У старості (а прожила вона 70 років) Єлизавета всюди ходила зі шпагою, змушуючи придворних уважати її божевільною.

Бесіда за запитаннями та завданнями.

1) У чому полягали причини та наслідки конфлікту між Єлизаветою та Марією?

2) Як ви гадаєте, чому в протистоянні двох королев перемогу здобула Єлизавета?

Робота зі схемою.

Учитель демонструє учням схему «Абсолютизм Тюдорів».

Запитання для обговорення.

Які особливості відрізняли англійську абсолютну монархію від абсолютних монархій інших країн?

Робота зі схемою та джерелами інформації.

Питання про зовнішню політику Англії вивчається шляхом об’єднання учнів у три групи для роботи зі схемою та джерелами інформації. Першій групі пропонується дослідити матеріал про підкорення Ірландії, другій — про утворення Ост-Індської компанії та третій — про боротьбу з Іспанією. Для цього учням надається 5 хв, після чого вони дають відповіді на запитання.

Про підкорення Ірландії

Особливу роль у підкоренні Ірландії англійській короні відіграла аграрна політика, яку проводили тут Тюдори та перші Стюарти. Вона мала дві складові: «здача в нове жалування маєтків» і масова конфіскація землі в ірландців і колонізація їх англійцями.

У червні парламент у Дубліні урочисто оголосив Генріха VIII та його наступників королями Ірландії. Англійський король отримав юридичні основи обертати ірландських вождів у своїх васалів.

1) Коли відбулося підкорення Ірландії?

2) Які засоби використовували англійці для утвердження свого панування в Ірландії?

3) Поміркуйте, які зміни відбулися в становищі великих ірландських землевласників, що ставали держателями землі від короля?

Про Ост-Індську компанію*

. У перші ж дев’ять торговельних рейсів компанія вивезла з Англії до Індії товарів більше ніж на 200 тис. фунтів стерлінгів, а привезла одних лише прянощів і шовкових тканин приблизно на 1 млн фунтів стерлінгів. З Англії до Індії вивозилося залізо, свинець, олово, вовняні тканини й вироби, золото та срібло. Вивозила ж Ост-Індська компанія перець, корицю, мускатний горіх, індиго, шовк-сирець, шовкові товари [3, с. 42].

* За наявності також використовується ілюстрація «Верф Ост-Індської компанії».

1) Як ви гадаєте, із якою метою створювалася Ост-Індська компанія?

2) Які товари вивозилися з Англії цією компанією, а які ввозилися?

3) Поміркуйте, яке значення для Англії мало утворення цієї компанії?

Зі свідчення сучасника про загибель «Непереможної армади»

Тепер англійський флот складався зі 140 кораблів, здатних воювати, пливти на парусах як завгодно; однак тут було не більш як 15 кораблів, які відбивали основний удар противника. Іспанці не могли з ними воювати через надзвичайно великий розмір і неповороткість іспанських кораблів та чудову рухливість англійських.

Англійці активно обстрілювали своєю артилерією іспанський флот. Увесь іспанський флот зазнав найжахливіших бід [4, с. 82].

Запитання до документа**.

1) У чому полягають причини протистояння між Англією та Іспанією?

2) Хто здобув перемогу в цій боротьбі?

3) Про що свідчить факт розгрому «Непереможної армади»?

** Під час обговорення завдання в разі необхідності вчитель доповнює відповіді учнів своєю розповіддю.

Розповідь учителя.

Іспанський уряд забороняв іноземцям торгувати зі своїми колоніями, але Джон Хокінс порушив цю заборону. На трьох своїх кораблях він купив в Африці в португальців 400 рабів, привіз їх до берегів Вест-Індії (так називали острови Карибського моря) і розпродав іспанським купцям. Удруге він привіз 500 рабів і знову вогнем гармат змусив іспанського губернатора дати згоду на торгівлю. Єлизавета І посвятила Хокінса в рицарі. На гербі цього дворянина був зображений зв’язаний раб.

В Англії з’явилися компанії з організації піратських експедицій проти іспанців. Іспанські кораблі пірати грабували всюди, навіть біля берегів Іспанії. Королева таємно підтримувала флібустьєрів. У її короні красувався діамант, подарований піратами після чергового вдалого походу проти іспанців. Дуже прославився Френсіс Дрейк, який здійснив другу навколосвітню подорож, грабуючи при цьому іспанські кораблі й населення, що проживало на узбережжі Південної Америки. Після його повернення Єлизавета І надала Ф. Дрейку титул лорда та присвоїла чин адмірала. Через кілька років у Ф. Дрейка під командуванням було 2300 матросів на 21 кораблі. Цей флот повністю спустошив два великі міста в іспанських колоніях у Вест-Індії. Потім був напад на Кадіб, де 30 іспанських суден було повністю спалено. Іспанія почала готуватися до війни. До того ж, після страти Марії Стюарт Папа Римський закликав католиків до війни з Англією. У 1588 р. 134 вітрильники з 20 тис. солдатів і матросів на борту вирушили з Іспанії на підкорення Англії. У Нідерландах до них мали приєднатися 300 кораблів із 17 тис. осіб. Свій флот іспанці назвали «Непереможна армада». Жителі всіх приморських міст Англії готувалися до оборони. Єлизавета І у свої 55 років верхи об’їжджала ополчення, підбадьорюючи захисників: «Я приходжу до вас, вирішивши в розпалі битви жити або померти разом із вами». Жителі Англії збирали кошти на спорядження кораблів проти Іспанії. Щоб не дати іспанцям об’єднатися в Нідерландах, 90 легких англійських суден напали на іспанців у протоці Ла-Манш. Бій тривав два тижні. В англійців не було потоплено жодного корабля, на відміну від іспанців, яких витіснили в Північне море. Буря довершила справу розгрому «армади», коли іспанці вирішили обійти Англію з півночі. Лише кілька кораблів дісталися батьківщини.

Перемога Англії сприяла розширенню зовнішньої торгівлі. До Англії ввозилися предмети розкоші, бавовник, цукор, селітра, фарбники, а вивозилися товари англійського виробництва. В Азії англійці перетворювали свої торговельні поселення на фортеці. Підкупивши урядовців імперії Великих Моголів, Ост-Індійська компанія без мита торгувала в Індії.

Бесіда за запитаннями.

1) Як ви гадаєте, чому в XVI ст. на океанських просторах лютували пірати?

2) Як Єлизавета І ставилася до піратів?

3) Чи можна вважати Ф. Дрейка піратом? Чому?

Додаткова інформація.

Френсіс Дрейк (1540—1595 рр.) — сміливий англійський моряк, який зважувався на найнебезпечніші морські походи, щоб здобути собі славу. Його батько був корабельним священиком, тому з чотирьох років корабель замінив йому домівку. У 16 років Ф. Дрейк став капітаном. Він здійснив другу навколосвітню подорож, мав багато звань і титулів — «королівський корсар», рицар, член парламенту, комендант Плімута, адмірал корсарського флоту. Помер під час чергової подорожі 28 січня 1596 р. Свинцеву труну з тілом Ф. Дрейка було опущено у води затоки біля Номбре-де-Діоса. На знак особливої поваги до пам’яті адмірала Ф. Дрейка на тому ж місці було потоплено два кораблі флотилії та кілька захоплених іспанських суден. А Іспанія святкувала смерть свого запеклого ворога — «диявола Дрейка», — як національне свято.

Запитання для обговорення.

Як ви гадаєте, чому Іспанія вважала смерть Ф. Дрейка національним святом?

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Вправа «Два — чотири — разом».

Учитель ставить учням запитання: Які особливості розвитку капіталістичних відносин в Англії XVI ст. ви можете назвати? Відповідь на нього учні дають за допомогою вправи «два — чотири — разом». Спочатку вони обговорюють це завдання в парах, а потім об’єднуються в групи з чотирьох учнів. Далі вони групуються у дві великі групи та завершують обговорення завдання. Думки викладаються по черзі кожною групою. Їх не можна повторювати, а тільки доповнювати. Кожного разу відповідає новий учень.

Усі особливості розвитку Англії в XVI ст. учні записують до зошитів:

• капіталістичні відносини розвивалися швидкими темпами;

• уперше у світі відбувається аграрний переворот — вилучення в селян землі на користь землевласників — огороджування;

• зароджується мануфактурне виробництво, яке поширилося на всю Європу;

• капіталістичні відносини швидше розвивалися у виробництві сукна з овечої вовни;

• великі успіхи в розвитку морської торгівлі;

• перетворення Англії на колоніальну державу;

• утворення англіканської церкви.

Бесіда за запитаннями та завданнями.

1) Поясніть значення понять: аграрний переворот, огороджування, мануфактура, «нове дворянство», протестантизм, англіканська церква.

2) Як ви гадаєте, чому в XVII ст. в гімні Великої Британії з’явилися слова «Прав, Британіє, морями!»?

3) Чому згодом за Англією закріпилася назва «володарка морів»?

Історичний диктант.

Серед запропонованих тверджень є правильні й помилкові. Правильні твердження учні позначають знаком (+), а помилкові — (-). Пропонується проводити з усім класом у письмовій формі.

1) Після смерті Марії «Кривавої» Англійська корона перейшла до Єлизавети.

2) Єлизавета була дочкою Генріха VIII та Катерини Арагонської.

3) Єлизавета була останньою представницею династії Стюартів.

4) За часів правління Єлизавети в Англії був утверджений протестантизм.

5) Найбагатшою серед англійських торговельних компаній була Ост-Індська.

6) Ост-Індська компанія була заснована для торгівлі з Новим Світом.

7) Королева Єлизавета допомагала англійським піратам.

8) Марія Стюарт була страчена за наказом Єлизавети.

9) У 1599 р. англійський флот розгромив іспанську «Непереможну армаду».

10) У XVI ст. в Англії утвердилася станова монархія.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати матеріал § 10 підручника.

2) Виконати завдання. Дати характеристику Єлизаветі І як історичній постаті. Чому її називали «левицею на троні»?