Соняшник: врахувати все і не наробити помилок

Цьогорічний сезон для соняшника тільки починається, а на нього вже «навалилась» ціла низка проблем. То надмірні опади в багатьох регіонах утворили ґрунтову кірку та завадили вчасним гербіцидним обробкам, то чортополохівку принесло оте, що є в її назві. А потім стало парко й тут як тут — хвороби. З усіма цими проблемами загалом можна справлятися. Звісно, якщо зробити все правильно.

Декілька порад та нагадувань про ризики — від фахівців компанії «Франдеса Україна».

Не пропустити хвилі бур’янів

На ранніх посівах в місцях, де пройшло багато дощів, наявність великої кількості вологи спровокувала появу другої та третьої «хвилі» бур’янів. Через надмірні опади ґрунтові гербіциди промились і з часом відбувся розпад діючих речовин, їхньої дії виявилось недостатньо, щоб стримати нові сходи бур’янів. Тому на посівах необхідно провести боротьбу з ними післясходовими гербіцидами.

Для класичного соняшнику по сходах є проблемним знищення дводольних бур’янів, тоді як злакові — і однорічні, і багаторічні — прибираються грамініцидами (Скат , Химера ). Тож на полях, забур’янених дводольними, доцільно проводити міжрядний обробіток.

За словами Сергія Гутовського, представника компанії Франдеса в Київській, Житомирській та Вінницькій областях, той же Скат дає можливість уникнути негативного впливу на культуру, якщо через якісь причини пропустили належний термін внесення. Адже більшість грамініцидів слід застосовувати до фази зірочки. А так як Скат має м’яку дію, то і період його застосування більш широкий.

На гібридах, стійких до імідазолінонів (ІМІ), гербіцидні обробки проводять препаратами з діючими речовинами імазамокс і імазапір. У портфоліо ТОВ «Франдеса» є два препарати — Сотейра (імазамокс+імазапір) та Родимич (імазамокс), які мають тривалий період захисної дії та знищують широкий спектр бур’янів. Застосовувати препарати рекомендується в фази 4-6 справжніх листків у соняшника, хоча часто проводять обробки і в фазу 8 листків- при цьому ознак фітотоксичності не проявлялось. Головне — врахувати фазу розвитку об’єкту — бур’яну, який необхідно знищити. Особливо це потрібно враховувати при забур’яненості лободою білою, рослини якої після появи 2-3 листка стають стійкішими до дії гербіцидів завдяки восковому нальоту, який покриває рослину. При високих температурах такий наліт потовщується, робочий розчин не прилипає, скочується по листку і гербіцид може навіть не проникнути в рослину.

Особливістю дії імідазолінонів, а відповідно і препаратів Сотейра та Родимич є те, що вони впливають на процеси фотосинтезу і бур’яни довгий час можуть залишатися зеленими, а хлороз листя на них проявляється значно пізніше. Перерослі бур’яни можуть повністю не загинути, але вони пригнічуються, більше не ростуть і не є конкурентами для рослин культури. Додатковим бонусом гербіцидів Сотейра та Родимич є контроль вовчка соняшникового, поширеного в південних та східних областях України. Зважаючи на різний період розпаду діючих речовин, використання Родимича рекомендується в зонах нестійкого та недостатнього зволоження, а Сотейри — у зонах стійкого зволоження.

Температура при внесенні: не менше і не більше — має бути оптимальна

Однозначно, що при внесенні пестицидів слід враховувати температуру повітря. Оптимальною вважається температура +15— 25 ◦ С, тому влітку краще обробляти посіви після заходу сонця при зниженні температури повітря до +25 ◦ С — буде витримано температурний режим, рослини соняшнику менше травмуватимуться завдяки зниженому тургору, і в той же час завдяки цьому ж, на листки краще прилипатиме робочий розчин.

З другого боку, препарати можуть не спрацьовувати і за нижчої температури. Як згадує Олександр Куйбіда, представник компанії Франдеса у Кіровоградській і Черкаській областях, в одному з господарств довелося вдруге обробляти посіви гербіцидом з іншою діючою речовиною після того, як перше обприскування провели за температури менше 10 ◦ С. Та ще й зробили неправильний розчин — не за інструкцією, додавши замість 253 літрів води лише 200 л, тож не було належного покриття розчином. Ці фактори поєднались і результат виявився негативним.

Причому такі ситуації непоодинокі. Ігор Шапаренко, представник компанії Франдеса в Миколаївській та Одеській областях, зазначає, що аналогічний випадок стався цьогоріч в одному з господарств Миколаївської області.

«Соняшник сіяли 11 квітня, а ґрунтовий гербіцид вносили за кілька днів. І начебто температура в цей час була не критично низька — +14-15 0С, однак за кілька днів пішли дощі, ще й заморозки почалися. В таких умовах препарат не працював на повну силу. Господарство пред’явило претензії, однак, коли розібралися з погодними умовами, а потім ще й з’ясувалось, що не дотрималися пропорцій у приготуванні розчину, то господарі таки визнали свої помилки», — згадує пан Ігор.

Отже, начебто й дивно знову нагадувати про це, але перше правило роботи з ЗЗР — «Почни з інструкції!»

Іще про гербіцидний захист

Олександр Куйбіда, наголошуючи на незамінності застосування ґрунтових гербіцидів, особливо на класичному соняшнику, нагадує при цьому, що їх ефективність залежить не лише від діючої речовини, а й від низки факторів, які мають враховувати аграрії.

1) Слід пам’ятати, що для правильного «створення екрану» перед застосуванням ґрунтового гербіциду поверхня поля має бути вирівнена та дрібно-грудкувата. Обов’язковою складовою для «формування екрану» є наявність вологи в ґрунті, тому для підвищення ефективності препарат бажано заробити в ґрунт (за посушливих умов — обов’язково).

2) Щоб поліпшити дію препарату Екстракорн при ґрунтовому внесенні проти однорічних злакових та дводольних бур’янів, його рекомендується вносити під передпосівну культивацію чи під Європак. Але не глибше, ніж на 5 см. Не забуваємо також про великий вилив робочого розчину на гектар — 300–350 л/га. А в разі наявності грудки, пожнивних решток, забур’яненості, вилив робочого розчину зазвичай збільшують на 50 л.

3) Норми витрати ґрунтових препаратів залежать від забур’яненості та вмісту гумусу в ґрунті. Вищі та максимальні норми використовуються на важких за механічним складом ґрунтах, з великим вмістом гумусу, а також при загрозі високого ступеня забур’яненості.

А Олексій Кулага, представник компанії «Франдеса» в Полтавській області, додає, що в разі наявності значної забур’яненості, скажімо, лободою, бажане також застосування і прилипачів. Вони допоможуть діючим речовинам гербіциду краще проникати в рослин бур’яну крізь восковий наліт на листі та стеблах.

Сумісність діючих речовин — подвійний удар

Фахівці Франдеси констатують, що погодні умови цього сезону виявилися сприятливими для хвороб соняшнику.

Так на кінець травня- початок липня на багатьох полях в Київській та Житомирській областях посіви соняшнику були вражені несправжньою борошнистою росою. Особливо ті, що посіяні в ранні терміни. Цьому сприяли тепло і волога, яких було достатньо на той час в регіоні. Слід зазначити, що Франдеса має універсальний системно-контактний фунгіцид із захисною та лікувальними діями — Карбеназол . До його складу входять карбендазим та ципроконазол, які діють на широкий спектр патогенів, в тому числі збудників хвороб соняшнику — несправжньої борошнистої роси, білої та сірої гнилі, альтернаріозу, фомозу, фомопсису, іржі.

При цьому Карбеназол сумісний з більшістю інсектицидів, регуляторів росту та фунгіцидів. Обробка посівів робочою сумішшю фунгіциду Карбеназол з інсектицидом Велес , який містить дві діючі речовини — неонікотиноїд тіаклоприд та піретроїд дельтаметрин, актуальна якраз на тих посівах, де наявність гусені чортополохівки (Vanessa cardui) перевищує економічний поріг шкодочинності, тобто понад 1-2 гусениці на 1 м 2 .

Потрібно враховувати ще й те, що чортополохівка може дати друге покоління, яке буде активно поїдати посіви в липні, і навіть третє, гусінь якого буде шкодити в кінці серпня — вересні. Тому краще знищити перше покоління, аніж сприяти розмноженню цього шкідника та мати надалі проблеми з другим поколінням, адже гусінь чортополохівки поїдає й інші культури.

«Дурні» помилки — непрофесіоналізм чи халатність?

Іноді ситуації викликають здивування. Як то кажуть — не знаєш, чи сміятися, чи плакати.

Як згадує Сергій Гутовський, в одному з господарств для гербіцидної обробки застосували препарати з імазамоксом й імазапіром.

«Мало того, що внесли препарати пізно, коли соняшник був у такій фазі, що його листки закривали бур’яни, зокрема й лободу, тож на них практично нічого не потрапило. Та ще й соняшник весь попалений вийшов. Обурено питають — чому? Почали розбиратись. Виявилось, що тут посіяно класичний, а не ІМІ-соняшник. При сівбі просто переплутали мішки з насінням…», — розповів пан Сергій.

Як зазначає Ігор Шапаренко, такі ситуації (що закономірно) найчастіше трапляються в невеликих підприємствах. Де навіть немає окремої посади фахового агронома. Тож йому, як представнику-консультанту компанії, не раз випадало, по суті, рятувати посіви. Він згадує випадок, коли під час одного з візитів до клієнтів господарі похвалились, мовляв, у нас все добре, соняшник зійшов добре, розвивається гарно, лиш подекуди «відпадає». Поїхали на поле, пан Ігор уважно пооглядав рослини, а там — совка. Господарі навіть не знали, що цей шкідник «орудує» вночі, і якщо вчасно не виявити його, то за цей час може охопити від 1 до 5 га.

Фахівці компанії «Франдеса» сподіваються, що з їхніми порадами і малим, і великим виробникам вдасться уникнути негараздів у вирощуванні соняшнику й отримувати кращі результати по цій високомаржинальній культурі. Й особливо обійтись без «дурних» помилок.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.

Ілля Єленський: При ціні олії менше $600 за тонну, про яке здорожчання соняшнику можна говорити?

З минулого року український ринок насіння соняшника перебуває в дивному стані. Олійноекстракційні заводи закуповують соняшник у фермерів по цінах, що не покривають навіть затрати на вирощування. Хоча деякі експерти прогнозують, що до кінця року головна олійна культура країни може подорожчати, до цих часів ще необхідно дожити. Разом з тим, серед учасників ринку поширена думка, що переробники навпаки переживають період надприбутків і супермаржі. Щоб розставити крапки в цьому і інших «соняшникових» питаннях, ми поговорили з директором «ГрадОлії» Іллєю Єленським .

Latifundist.com: Почнемо з найгарячішого питання. Що зараз відбувається з ринком соняшнику? Аграрії кажуть, що в регіонах переробники і трейдери їм пропонують по 8 тис. грн за тонну соняшнику. Які причини призвели до такого обвалу?

Ілля Єленський: Багато в чому це реакція ринку на попередні події. У березні минулого року, після початку повномасштабної агресії росії проти України, ми бачили ціни на рівні $650 за тонну соняшнику з ПДВ. На той момент експортна ціна тонни сирої олії досягала $1,5 тис. Потім під час бурхливих подій, протягом двох місяців вартість олії стрімко зросла, а вартість насіння — знизилася.

З часом ринок заспокоївся, світу стало зрозуміло, що з України олія експортуватися буде. В червні 2022 року ціни почали поступово знижуватися. Вони знижуються і по сьогоднішній день. З того часу ми в постійному знижувальному тренді. Були такі періоди, коли ціна олії за місяць могла впасти на $300.

У результаті на сьогодні ми дійшли вже до ціни насіння в $285 доларів за тонну з ПДВ, тобто 10,3 тис. Гривень з ПДВ. Звісно, в залежності від якісних параметрів, передусім олійності соняшнику. Але взагалі по насінню соняшника, дійсно, відбулося майже катастрофічне зниження цін. Аграрії продають насіння майже на рівні собівартості, а деякі, я так розумію, вже і в мінус.

Latifundist.com: Наразі за якою ціною переробники продають олію на заводах?

Ілля Єленський: Нижче $600 за тонну сирої олії. Будемо сподіватися, що це вже дно і далі піде коригування вгору. Хоча є і стримуючі фактори.

Latifundist.com: А якщо більш конкретно? Це вплив очікування нового врожаю? Чого ще?

Ілля Єленський: Дійсно, в період масового збору врожаю, пропозиція насіння на ринку зростає. Впливають також очікування наших покупців, що олія з нового врожаю насіння буде більш дешевша, ніж з минулорічного. І на цих очікуваннях ціна насіння буде триматися на низькому рівні, мабуть, ще місяць-два. Але з часом, скоріш за все, ринок збалансується і почне коригуватися вгору.

У свою чергу загальні світові тренди дуже сильно впливають на кореляцію цін на олію. Ще треба враховувати вартість нафти. Ми зараз спостерігаємо досить високу вартість нафти — $94 за барель. Це впливає на вартість так званого світового олійного кошику.

Для розуміння — олія соняшникова займає 10% від олійного кошику. Головна в ньому пальмова олія — це 40%, десь до 30% — соєва олія, потім ріпакова — 15%.

Форварди і споти познаються в порівнянні

Latifundist.com: Давайте пройдемся ще по внутрішніх факторах. Аналітичний батон в блозі пише, що багато хто з переробників придбав соняшник по 12-13 тис. грн. по форвардних контрактах і сформував запаси сировини на рівні кількох місяців. А це обумовлює надлишок пропозиції соняшнику на ринку, що веде до падіння ціни. Ви з цим висновком згодні?

Ілля Єленський: Звісно, ми не вибудовуємо закупівлю сировини в режимі день в день. Тобто на початку сезону виробники постачали переробникам соняшник в межах різних форвардних програм, які в свою чергу резервували під себе певний об’єм насіння.

Ми, наприклад, заходили в форварди з цінами на рівні 15,5 тис. грн за тонну соняшника з ПДВ. В перерахуванні на долар це було $425 за тонну з ПДВ. Ціна на сьогодні, повторюю — $285 за тонну з ПДВ.

Тобто відбулося суттєве зниження спотових цін. Але ж виробники фіксують ціну насіння і відразу фіксують продажі на певний період часу, на 2-3 місяці. Простіше кажучи, зараз саме спотові ціни насіння вже формують продажі на грудень, на січень, на більш віддаленні періоди.

Latifundist.com: Як ви оцінюєте можливості і перспективи відновлення і нормалізації зернового експорту з України в Європу? І як це впливає на внутрішні ціни на насіння соняшника?

Ілля Єленський: Блокування п’ятьма країнами ЄС експорту соняшника з України, звісно, суттєво вплинуло на український внутрішній ринок. Більш того, зернове ембарго впливає на ринок і сьогодні, незважаючи на те, що 15 вересня Єврокомісія зняла заборону, оскільки тепер Польща, Угорщина і Словаччина блокують експорт українського насіння вже на рівні рішень своїх урядів.

Де-факто це призводить до падіння цін на насіння соняшника на внутрішньому українському ринку, що є реакцією на зростання його запасів. Тобто ще більш ускладнює і без того непросту ситуацію.

У минулому маркетинговому сезоні Україна експортувала більше 1,8 млн тонн насіння. Але переважна більшість цього обсягу була вивезена з країни ще до введення країнами ЄС жорстких обмежень.

Тобто, якщо Єврокомісія не зможе знайти спільну мову з урядами Польщі, Угорщини і Словаччини, ситуація ще більш погіршиться.

Latifundist.com: Тим не менш «Асоціація Укроліяпром» прогнозує, що відміна Болгарією ембарго на імпорт насіння соняшника (сьогодні прем’єр-міністр Болгарії Микола Деньков заявив, що імпорт соняшника з України поки що відновлювати не будуть — прим. ред) може частково вирівняти ситуацію — стимулювати конкуренцію на внутрішньому українському ринку, і, як наслідок, призвести до підвищення цін на соняшник.

Ілля Єленський : Я не думаю, що зняття Болгарією обмежень на імпорт суттєво вплине на ситуацію і призведе до підвищення цін. Максимум — трішечки оживить ринок. У минулому сезоні з України до Болгарії експортовано приблизно 500 тис. тонн насіння соняшнику. Це суттєвий обсяг, але не настільки щоб вплинути на цінову кон’юнктуру, оскільки в Україні очікується нарощування виробництва соняшника в поточному сезоні — до 13-14 млн тонн, що на 3 млн тонн більше врожаю попереднього сезону.

Головна надія на сиру олію

Latifundist.com: А що, на вашу думку, реально може вплинути на вартість соняшника?

Ілля Єленський : Перш за все — це тренди на ринку сирої олії. Якщо вони підуть вгору, переробники зможуть витрачати на закупівлю соняшника більше коштів, купувати його дорожче. Відповідно, ціни на соняшник на внутрішньому ринку зростуть.

Але якщо експортна вартість олії буде коливатись в межах $600 за тонну, ніяка Болгарія не підштовхне переробників до суттєвого збільшення цін на насіння. Це не буде мати економічного сенсу.

Latifundist.com: Кореляцію між світовими цінами на олію і внутрішніми українськими цінами на насіння соняшника ніхто з експертів не заперечує. Разом з тим, дехто з них відмічає, що падіння цін на соняшник в Україні відбулося раніше, ніж на олію. Не дорікають вам цими обставинами ваші постачальники?

Ілля Єленський: Насправді, тренд на зниження цін на олію на ринку триває вже більше року. З наближенням нового сезону (вересень 2023р.) знов відбулося різке падіння цін на олію — більше ніж на $200 за тонну за місяць. І почалося це відбуватися раніше, ніж переробники почали знижувати закупівельні ціни на насіння.

Тобто, ціни не знижувалися певний час на випередження. Деякий час ціни на насіння трималися, а суттєво просідати почали, коли вже почалося зниження ціни на олію.

Взагалі, кожного року, напередодні збору врожаю соняшника, ринок завмирає. Фактично вже в серпні покупці олії займають очікувальну позицію. Соняшнику контрактується менше і відбувається коригування цін в бік зниження — в розрахунку на новий врожай.

Таким чином на реакцію покупців олії безпосередньо впливають класичні психологічні фактори. Разом з тим, сьогодні є і багато інших причин, які не сприяють покращенню ситуації. Це закриття зернового коридору, обстріли портової інфраструктури, здорожчання логістики.

У цій ситуації переробники вимушені на випередження знижувати ціни. Тому що неможливо спрогнозувати, що буде з ринком через два-три місяці — з логістикою, з вартістю олії. Ці ризики ми також закладаємо в свої ціни.

Космічна маржа переробників в минулому?

Latifundist.com: Під час Black Sea Grain & Oil-2023 був озвучений цікавий факт про екстрамаржу на соняшнику, яку під час війни отримують українські переробники — до $100 на тоні. Комусь це навіть нагадує 90-і роки, коли трейдери теж отримували космічнуу маржу. Не могли б ви внести ясність в це питання ?

І лля Єленський : У перші місяці після початку повномасштабного вторгнення росії маржа на переробці соняшника, дійсно, досягала космічних розмірів — і це не таємниця. Але потім вона почала поступово знижуватися і влітку 2022 року була вже відносно помірною. В останні місяці маржа знову зросла, але це пов’язано з тим, що були влучні закупівлі української олії на зовнішніх ринках з поставкою протягом вересня-жовтня 2023 р. Наразі ж ціна олії вже суттєво впала, що також зіграло свою роль в падінні закупівельних цін на насіння соняшника в вересні 2023 р.

І знову ж таки, це тимчасова тенденція. Як тільки закінчиться збір врожаю-2023, маржа знову почне поступово знижуватися — це традиційне сезонне коливання. Звичайно, якщо на ситуацію не вплинуть якісь екстраординарні фактори.

Latifundist.com: Але все ж, як природа високої маржі? Це необхідність якось застрахувати ризики воєнного часу?

Ілля Єленський : Саме так, висока маржа — це наслідок збігу обставин і необхідності адаптування до діяльності в умовах війни. Наприклад, якщо везти олію через Констанцу — збільшується вартість логістики, збільшується час очікування. В цій ситуації закласти планову маржу в ціну купівлі сировини неможливо. Тим більше, що у багатьох виробників олії є і прямі збитки і втрати від війни. І останні обстріли портової інфраструктури дунайських портів — наглядний приклад.

Latifundist.com: Наскільки важко вам зараз находити взаєморозуміння з давальцями і аграріями? Погодьтеся, коли чуєш про маржу переробника в $100 важко спокійно сприймати ціну на соняшник в 10,3 тис. грн, а подекуди і менше. Виникає, як мінімум, відчуття несправедливості.

Ілля Єленський : Те, що сільгоспвиробники зараз знаходяться в дуже складному становищі — це наша реальність, яка не потребує якихось додаткових доказів. З одного боку, відбулося значне нарощування виробництва соняшника. В умовах, коли експортувати насіння в інші країни агровиробник не може, він вимушений продавати соняшник на внутрішньому ринку. І це продаж, зі зрозумілих причин, не за найвищими цінами. Ускладнює ситуацію те, що у аграріїв ще багато залишків минулорічного врожаю. Що стосується не тільки соняшника, а і пшениці та інших зернових культур. Тобто потужності по зберіганню зерна, кукурудзи та олійних зараз працюють в України в екстраординарно важких умовах.

А вже дозрів новий врожай, який також потребує потужностей для зберігання. Тобто у сільгоспвиробника просто немає вибору: він вимушений продавати соняшник всередині країни, не чекаючи, коли ціни на нього піднімуться.

Що ж стосується нашого діалогу з виробниками, тут немає якогось жорсткого правила. Зі всіма — по різному.

Наприклад, у одного з виробників ми частину соняшника викупили по форвардах по 15,5 тис. грн за тонну з ПДВ. Інший продає нам по 10,3 тис. грн з ПДВ

Разом з тим, ринок є ринок. І якщо всі інші переробники закуповують сировину по одній ціні, «Градолія» не може купувати по більш високим цінам. Тому що і витрати, і ризики у всіх однакові. У жовтні, наприклад, не виключене відновлення масованих обстрілів енергетичної інфраструктури. І це треба враховувати вже сьогодні.

Баланс сильніший за війну

Latifundist.com: До війни, як відомо, переробних потужностей в Україні було більше, ніж вирощувалося соняшника. Під час війни частина заводів, зокрема на півдні і сході країні постраждала і зупинилася, або перейшла під контроль рф. Який баланс між виробництвом соняшника і переробкою в Україні сьогодні?

Ілля Єленський : До війни, за приблизними оцінками, потужності переробки олійних культур в України знаходилися на рівні 24 млн тонн на рік. При врожаях соняшника до 17 млн тонн. Хоча олійні культури — це ж не тільки соняшник, а ще й соя з ріпаком.

На сьогодні діючі переробні потужності в Україні, напевно, не перевищують 20 мільйонів тон при прогнозному врожаї соняшника на рівні 14 млн тонн. З урахуванням сої і ріпаку якраз і виходить десь 20 млн тонн, або навіть більше.

Тобто на даний час потужності виробництва і переробки олійних культур знаходяться у відносній рівновазі. Але без урахування експорту насіння, яке, як би там не було, також є.

Взагалі ж значної диспропорції між переробними потужностями і виробництвом соняшника немає.

Latifundist.com: Скажіть, наскільки радикально змінилися ваші експорті маршрути і напрямки, на яких ви працювали до війни, після 24 лютого?

Ілля Єленський: «Градолія» знаходиться в центрі України, і до війни ми були більш орієнтовані на експорт через морські порти. Наша продукція переважно відправлялася на Близький Схід, в північну Африку і країни Азії. В Європу ми експортували небагато олії.

Але з початком війни, коли полетіли бомби і зупинилися порти, з традиційних ринків нам прийшлося переорієнтуватися на нові. Так ми відкрили для себе ринок Європи. Тим більше, що для цього були передумови: на тлі війни ціни на соняшникову олію в Європі злетіли. Я пам’ятаю, що відпускна ціна літрової пляшки олії складала $2,15. Це було недовго, але було. І звісно, той шалений попит, який був з боку Європи, перекрив всі витрати на логістику, яка на той момент також була дуже дорогою.

Разом з тим, на наших традиційних ринках покупці також залишаються. Відносно швидко — за кілька місяців — ми змогли знайти прийнятні для нас логістичні рішення і вже почали працювати через Констанцу і Гданськ. Потім відкрилися додаткові шляхи — через Рені і Ізмаїл, що допомогло нам відновити постачання продукції на наші традиційні ринки, куди ми експортували до війни.

Крім того, з початком війни ми активно долучилися до гуманітарних програм ООН. До складів продуктових пакетів, які надавались населенню в межах цих програм, входила і наша олія. Це допомогло нам запустити і адаптувати виробництво до нових реалій.

Російськи підступи в азійському экспортному просторі

Latifundist.com: Деякі учасники ринку звертають увагу на те, що росія видавлює Україну з критично важливих для неї ринків, зокрема із той самої Індії чи Китаю,. Ви це теж помітили?

Ілля Єленський :«Російський фактор» дійсно відчувається на цих ринках, де зараз росія зараз активно намагається розширити свою присутність, зокрема і шляхом демпінгу.

Так, росія збільшила експорт олії в Індію, в Китай. Тобто намагається витіснити українських експортерів з цих ринків, де у росії зараз краще логістичне плече. В той час як українськи виробники вимушені вибудовувати логістичні шляхи з залученням автотранспорту і через альтернативні порти — ту ж Констанцу.

Взагалі через це логістика збільшилася в два, а може і більше разів. Причому не тільки у витратах/вартості, а ще і в часі.

В умовах постійного тренду до зниження цін на олію, для потенційних азійських покупців це має принципове значення. Вони не можуть довго чекати, оскільки це повністю з’їдає їхню маржу — робить неможливим продаж олії навіть за закупівельними цінами.

Українські виробники і експортери вимушені долати ці складнощі. І «Градолія» не виключення. Ми на собі повною мірою також відчули вплив експансіоністської політики росії.

Олійні реалії: від турецького прагматизму до української фантастики

Latifundist.com: А окрім росії хтось ще отримав вигоду від зміни ситуації на міжнародних ринках олії чи потіснив українських експортерів?

Ілля Єленський: Одна з країн, яка точно не програла в нових умовах — це Туреччина. Після того, як відкрився міжнародний зерновий коридор, вона активно закуповувала сиру українську олію, одночасно закуповуючи її і в росії. Сиру олію вона переробляла на своїх заводах, а кінцеву продукцію — рафіновану і бутильовану олію — за демпінговими цінами постачала на різні ринки: в Європу, на Близький Схід, азійські ринки.

Тобто Туреччина відреагувала на ситуацію абсолютно прагматично — купуючи дешеву сировину, отримала значні прибутки.

Latifundist.com: Чиновники другий рік говорять про побудуву олієпроводу «Україна— Польща». На ринку цю новину сприймают в дещо іронічному тоні. Наскільки життєздатним і доцільним цей проект вважаєте ви?

Ілля Єленський: На мою думку, ця ідея з відпочатку фантастична і нежиттєздатна. Олієпровід «Україна — Польща» неможливо реалізувати навіть технічно.

Взагалі я не розумію, навіщо будувати трубопровід для сирої олії, якщо краще і, мабуть, дешевше було б побудувати нові потужності по переробці олії в рафіновану, і вже кінцевий продукт продавати з доданою вартістю.

Latifundist.com: Ілля, дякую вам за відверту розмову. Було дуже цікаво і пізнавально.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини агробізнесу України на нашій сторінці в Facebook, каналі у Telegram, підписуйтесь на нас у Instagram або на нашу розсилку.

Соняшник в сезоні 2022: хвороби, захист і перспектива на 2023 рік

Плануючи посіви соняшнику, на початку сезону аграрії надіялися заощадити хоч трохи на фунгіцидному захисті, але погодні умови не дозволили. Від сівби та до збирання культури, сільгоспвиробники стикалися з великою кількістю перешкод, що загрожували врожаю.

Починаючи з ранніх посівів, на Півдні України на сходах культури спостерігали розвиток пероноспорозу , появі якої сприяло зниження температур у середині квітня та на початку травня. На додачу до цього, початкові фази розвитку соняшнику збіглися з дефіцитом вологи і високими температурами повітря, через стрес рослини розвивалися доволі слабко. А коли нарешті випали опади, температури підвищилися і до посівів завітали альтернаріоз , септоріоз та іржа .

«У зв’язку з неможливістю застосування авіації та відсутністю висококліренсних обприскувачів операція захисту посівів розтягнулася на довгий період, що, за наявності опадів, призвело до пошкодження листкового апарату і кошиків, а згодом — до появи гнилей», — розповів Сергій Корнюшенко, менеджер з розвитку південного регіону LNZ Group.

Тривалі дощі, особливо наприкінці вегетації, призвели до погіршення якості зерна соняшнику порівняно до торішніх показників, про що неоднократно повідомляли аграрії і Держпродспоживслужба . Найбільше постраждали північні та західні області, де цьогоріч отримували вдвічі меншу врожайність на рівні 1-1,5 т/га. Середня врожайність по Україні склала 2,1 т/га.

Сергій Корнюшенко відмітив, більшість господарств були вимушені проводити десикацію, щоб запобігти додатковим втратам врожаю і це вплинуло на собівартість продукції.

Читайте також: Хвороби насіння сої: на що звертати увагу та як запобігти?

Однозначно цей рік не є таким, що запам’ятається як рекордний, каже керівник напрямку соняшника в компанії «Штрубе Україна ГмбХ» Юрій Унрод . Фахівець відмітив, що площа соняшнику в Україні цьогоріч зменшилась на 2 млн га, а валовий збір — на 5-6 млн т.

«Все це — зниження площ вирощування соняшнику, довга й холодна весна, посушливе літо, шкідники та дощовий вересень, призвело до втрат через запізнення зі збиранням та втрати якості насіння внаслідок збільшення кислотного числа олії», — додав він.

На початку вегетації рослинам у фазі до 5 пар листків завдавали шкоди попелиці та гусениці різних видів шкодочинних лускокрилих. В середині літа спостерігали спалахи лучного метелика, совок і клопів у період від фази бутонізації до початку цвітіння соняшнику. Це призвело до високого рівня пошкодження листового апарату та кошика. Не забарилися й хвороби.

В другій половині вегетації на соняшнику почали розвиватися сіра та біла гнилі (склеротиніоз), які завдали найбільше проблем. Лише станом на кінець серпня, гнилями було уражено до 5% кошиків на 2-30% обстежених площ. Такі дані публікували фахівці Держпродспоживслужби в фітосанітарному звіті . Станом на першу декаду жовтня ступінь ураження кошиків гнилями зріс до 10%, на кінець жовтня подекуди до 50%.

Окремим господарствам вдалося врятувати врожай за рахунок превентивних фунгіцидних обробок.

Як побудувати систему захисту соняшнику?

«Зі сторони насіннєвої компанії-оригінатора, ми рекомендуємо разове застосування фунгіцида. Але, зважаючи на зміни погодних умов, кількість опадів і температурних режимів, оптимальним варіантом буде двократна обробка», — розповів Юрій Унрод.

Цю стратегію підтримує і Сергій Корнюшенко, який наголосив, що з урахуванням умов цього року, систему захисту соняшнику потрібно було міняти. Зокрема, щодо фунгіцидного захисту.

У свою чергу, Сергій Корнюшенко рекомендує проводити фунгіцидний захист соняшнику у фазу 6-10 листків та в фазу зірочки.

Іноді необхідний захист сходів соняшнику від пероноспорозу. Для цього в господарствах холдингу подекуди застосовували препарат Старк (0,8-1 л/га) з діючою речовиною азоксистробін . Його ж, але в зниженій нормі, можна застосовувати у суміші для захисту культури у фазі зірочки.

«При першому внесенні можна вносити бакову суміш карбендазиму і флутріафолу в нормі по 0,5 л/га кожен. Це можуть бути препарати Абсолют і Парацельс, відповідно. Друге внесення із застосуванням бакової суміші азоксистробіну і дифеноконазолу в нормі по 0,4 л/га — препаратів Старк і Спліт, наприклад», — навів приклад Юрій Унрод.

Він наголосив, що різниця між одноразовим і дворазовим внесенням фунгіциду є. Адже якщо захищати соняшник протягом повного вегетаційного періоду, то результат буде кращий, що було доведено протягом трирічних досліджень проєкту Mini Hub . Так, застосування одноразової фунгіцидної обробки запобігає втраті 0,2-0,3 т/га врожаю, а двократне внесення — втраті 0,5-0,6 т/га.

До речі, бакова суміш Старк + Спліт на полях соняшнику LNZ Group показала себе, як одна з найбільш ефективних.

«Також хороші результати на соняшнику показали комбінації: тіофанат-метил, 500 г/л + тебуконазол, 250 г/л (препрати Сальто і Талер), карбендазим, 500 г/л + азоксистробін, 250 г/л (Абсолют + Старк і Дот). Для боротьби зі шкідниками, залежно від фази розвитку соняшнику, — препарати Твікс, Престо, Октант Турбо, Кайрос і по цвітінню тіаклоприд, 240 г/л (Синерид). Для десикації — Диквалан в нормі 2-3 л/га», — розповів Сергій Корнюшенко.

Юрій Унрод додав, що потенціал врожайності кожного гібрида напряму залежить від якісного захисту листя, стебла та кошика.

Наприклад, гібриди лінійки Strube цьогоріч вистояли незгоду і забезпечили середню врожайність на рівні 3,0 т/га. Завдячуючи генетиці та вчасно проведеним заходам захисту, звісно.

Бестселлером в компанії вже третій рік поспіль є гібрид соняшнику Фаусто ШТ , призначений для сульфо технології. Популярність гібрида обумовлена його пластичністю та високою адаптивністю до різних умов України, каже Юрій Унрод і зазначає, що Фаусто ШТ підходить для вирощування на легких ґрунтах, але забезпечує стабільний урожай навіть за несприятливих умов.

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас

Загалом портфоліо компанії представлене гібридами соняшнику для різних напрямів та технологій вирощування: є як лінолеві, так і високоолеїнові, для класичної технології та сульфо або Clearfield (Clearfield Plus). Розподілені вони й за групами стиглості:

• Ранні — для умов Заходу і Півдня України.
• Середньоранні — адаптовані для всієї території країни.
• Середньопізні — для отримання максимального врожаю, найкраще в зоні Лісостепу.

Читайте також: Результати випробувань гібридів соняшнику Strube в умовах північного заходу

Чи буде попит на соняшник в сезоні 2023?

Чи робити ставку на соняшник, на що спиратися і як розвиватиметься виробництво соняшнику в Україні наступного року — питання, які ще маємо час обміркувати до посівної. Водночас Юрій Унрод запевняє, соняшник залишиться економічно вигідним, оскільки економіка культури тримається на трьох китах — внутрішня переробка, споживання олії та відсутність потреби досушування.

«Зараз найбільшою проблемою вирощування будь-якої культури є витрати на логістику (або взагалі можливість будь-якої логістики внутрішньої та зовнішньої), витрати на досушування врожаю та можливість переробки. Соняшник у цих тонких питаннях має рішення і залишається економічно привабливим, незважаючи на високі ціни на транспортування. До того ж, сама олія має високі котирування цін», — аргументує фахівець.

Штрубе в сезоні 2023: які плани?

В наступному сезоні в компанії прагнуть продовжити наукову та практичну роботу, закласти низку демонстраційних і тестових посівів для випробування гібридів Strube.

«Ми віримо, що в нас вийде провести активності для фермерів як оффлайн, так і онлайн. Ми прагнемо збільшити активність в соціальних мережах, щоб миттєво надавати аграріям необхідну інформацію і поради. Крім того, ми якісно покращуємо внутрішню і зовнішню комунікацію з клієнтами, продовжуючи стратегічне партнерство з національним дистриб’ютором LNZ Group, — поділився Юрій Унрод. — Темні часи для України скоро закінчаться і ми готові зробити все, щоб аграрний потенціал країни швидко відновився та досяг нових рівнів»

Він відмітив, що для компанії важливо зберегти довіру аграріїв до бренду Strube і підвищити якість супроводу, щоб тримати з ними зв’язок, вчасно реагувати на їхні потреби і надавати рекомендації щодо вибору гібрида і вирощування.

В цілому сезон 2022 для соняшника виявився важкий, підсумовує Юрій Унрод, але культура залишається економічно привабливою, тому наступного сезону в компанії очікують на збільшення площ та попиту на насіннєвий матеріал. А поки що продовжують інвестувати в продукти, які найкраще підходять для ґрунтово-кліматичних умов України, щоб подвоїти кількість гектарів, на яких буде зростати соняшник бренду Strube.

© Меланія Несмачна, SuperAgronom.com

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій