Синдром сухого ока: причини, форми захворювання та методи лікування

Це патологічний стан очної оболонки, також відомий як сухий кон’юнктивіт або ССО, що виникає через порушення в кількості та якості вироблюваної слізної рідини. У здоровому стані слізна рідина безперервно оновлюється, проводячи зволоження та живлення поверхні очного яблука. Порушення цього процесу призводить до пошкодження зовнішніх тканин органу та їхнього запалення. Для здоров’я зорової системи важлива регулярність зволоження, тому що від цього залежить функціональність епітеліальних клітин кон’юнктиви та рогівки. У разі несвоєчасного лікування можливий розвиток запалень та інших ускладнень, аж до погіршення гостроти зору.

Однак природа захворювання може бути різною:

• синдром із недостатнім об’ємом водної сльози – рідини, що виділяється, не вистачає для повноцінного покриття всієї поверхні ока;
• евапораційний синдром – цей тип зустрічається частіше і характеризується швидким випаровуванням слізної плівки з поверхні через її неправильний склад.

Форми захворювання

Хвороба сухих очей відома також під назвою ксерофтальмія. Вона часто діагностується у певних груп населення. Якщо раніше медицина пояснювала чому з’являється синдром сухого ока зміною гормонального фону в жінок після настання менопаузи, то сьогодні особливо схильні до розвитку цієї патології люди, чия професійна діяльність пов’язана з тривалими навантаженнями на зір, особливо під час тривалої роботи з ґаджетами та за комп’ютером. Середньостатистичний вік захворюваності становить 40 років, коли починаються вікові зміни в організмі та знижується рівень вироблення андрогенів.

Залежно від характеру та глибини ураження тканин очного яблука розрізняють такі форми ССО:

• Епітеліальна (поверхнева) – зачіпає тільки верхній шар кон’юнктиви, спричиняючи її сухість і подразнення.
• Паренхіматозна (глибока) – ураження зачіпає також глибші шари рогівки. Тому, щоб зберегти цілісність органу, починається активне оновлення сполучної тканини. У результаті цей процес загрожує порушенням прозорості рогівки.

За клінічними проявами ксерофтальмія може диференціюватися різними способами. Сухий кератокон’юнктивіт позначає запальний стан рогівки та кон’юнктиви, спричинений недостатньою вологістю через знижену продуктивність сліз або їхнє надмірне випаровування. Нитчастий кератит характеризується утворенням дрібних, схожих на нитки включень на рогівці, що часто пов’язано з порушенням складу сльози. Ерозії зовнішніх очних органів, що постійно поновлюються, являють собою пошкодження, що періодично виникають, здатні викликати біль і погіршувати зір.

Синдром сухого ока: причини появи хвороби

Підстави можуть мати самостійне походження або слугувати індикатором іншої, глибшої патології організму, тобто виступати симптомом серйознішої хвороби.

Вони безпосередньо пов’язані з поточними станами організму. Ендокринна офтальмопатія, що виникає за аутоімунного ураження щитоподібної залози, може знижувати сльозопродукцію. Синдром Шегрена, рідкісне автоімунне захворювання, також призводить до стоншення слізної плівки. Патології, такі як захворювання нирок, злоякісна лімфома або гормональні зміни на кшталт менопаузи, вагітності та лактації, впливають на стан очного яблука. Також це один із проявів розвитку цукрового діабету.

Патології органів зору, такі як хронічний кон’юнктивіт або дисфункція слізних залоз, також роблять свій внесок у розвиток синдрому. Додатково хірургічні втручання на очах можуть дестабілізувати біохімічний баланс і пошкодити слізну плівку, стаючи непрямою причиною захворювання.

Постійне перебування в умовах сухого і спекотного клімату, особливо при активному використанні кондиціонування та обігрівачів, впливає негативно на очне середовище. Також до числа агресивних джерел відносять сильні пориви вітру, перебування в забрудненій атмосфері або постійний контакт з летючими хімікатами. Вони додатково послаблюють захисний шар сліз. Тривалий робочий режим біля комп’ютера або неправильне використання контактних лінз також сприяють розвитку синдрому.

Хвороба сухого ока: ознаки та симптоми

Захворювання характеризується низкою неприємних відчуттів, які можуть значно знизити якість життя. Симптоми змінюються залежно від індивідуальних особливостей організму та ступеня хвороби. Ознаки сухого ока мають такі прояви:

• почервоніння очного білка;
• відчуття опіку та колючий дискомфорт;
• втома очей за короткий час;
• відчуття, ніби в очах піщинка або чужорідне тіло;
• посилене сприйняття яскравого світла;
• рясна сльозотеча;
• втрата ясності візуального сприйняття;
• явно виражені кровоносні судини;
• скупчення слизового секрету в куточках очей.

Чим небезпечний синдром сухого ока? Якщо цей стан перейшов у патологію, то крім лікування, призначеного лікарем, важливо створювати сприятливі умови для підтримки слизової. Наприклад, поліпшене зволоження приміщення і періодичні перерви при тривалій концентрації погляду зменшать прояви. За певних погодних умов, таких як холодні, дощові та туманні дні або за високої вологості, симптоми сухого ока знижують інтенсивність.

При глибоких стадіях хвороби прояви більш виражені та тягнуть за собою зміну структури очних тканин. Може з’явитися розсіяна, дрібноточкова втрата рогівкового епітелію або кон’юнктивального епітелію. У важких випадках відбувається рубцювання, неоваскуляризація та інші патологічні зміни очних тканин.

Від дистанційної роботи і навчання страждає зір: чим небезпечний синдром сухого ока і що радять лікарі

Українці все частіше звертаються до офтальмологів зі скаргами на дискомфорт в очах. Лікарі пов’язують це з дистанційним форматом роботи та навчання. Серед симтомів: печуть і сльозяться очі, а під кінець робочого дня в них уже все розпливається.

Про це йдеться 30 січня в сюжеті ТСН.19:30.

Люди, які працюють на дистанційній роботі, помічають, що очі втомлюються. Вони стають сухими, хочеться їх якось зволожити, хочеться їх закрити і відпочити. А інколи буває, що око починає сльозитися.

Це, як розповідає офтальмологиня, свідчить якраз про хворобу, яка називається “синдром сухого ока”.

“Коли людина зосереджено щось розглядає, вона рідше моргає і оскільки рідше моргає, то сльоза починає випаровуватися”, – пояснює лікарка-офтальмологиня Оксана Вітовська.

Також читайте

Комп’ютери, гаджети і очі: як знизити навантаження на зір

І таких пацієнтів у лікарів останнім часом побільшало. Раніше “сухе око” розвивалося лише в тих, хто має якісь інші хвороби, пов’язані з зором, і як правило після 50 років. Нині ж це захворювання діагностують навіть у школярів.

Якщо вчасно не звернутися до лікаря і запустити хворобу, то в майбутньому це може призвести до втрати зору чи навіть пересадки рогівки.

Сучасне обладнання дозволяє діагностувати недугу безконтактно і за кілька хвилин.

Як не проморгати свій зір на дистанційній роботі

Скільки в Україні тих, по чиєму здоров’ю вдарила дистанційка, офіційної статистики немає, бо на дослідження не виділили фінансування. Але в Центрі громадського здоров’я нагадують, що від такого режиму страждає не тільки зір.

“Тривале сидіння може викликати певні зміни в організмі, які призводять до проблем із здоров’ям. Це може бути остеохондроз, зміна форми хребта, проблеми з суглобами, кровообіг. А звідси втомлюваність, проблеми з зором, порушення постави”, – каже завідувачка відділу поведінкових факторів ризику ЦГЗ Ірина Сорока.

Аби з онлайну вийти здоровими, радять:

• щогодини вставати з-за комп’ютера;
• кілька хвилин робити гімнастику для очей і вправи для тіла;
• працювати за хорошого освітлення;
• тримати правильну поставу;
• якомога частіше кліпати очима.

Саме за частотою кліпання й визначають сухість ока.

Нагадаємо, що в Україні дистанційну і надомну форми роботи можуть законодавчо унормувати. Відповідний законопроєкт підготувала група з 32 народних депутатів. Серед іншого нардепи пропонують забезпечити співробітникові можливість поєднувати дистанційну роботу і роботу в звичайному режимі на робочому місці.

Синдром сухого ока: що це та чому виникає

Синдром або хвороба сухого ока – досить поширений стан у сучасному світі через велику кількість роботи з комп’ютером і частого скролінгу стрічки в телефоні. Воно виникає, коли слізна рідина не може забезпечити достатнього зволоження очних яблук.

Сльози виробляються слізними залозами. Через сльозовідвідні протоки вони виходять на поверхню очного яблука та зволожують його. Крім цього, сльози допомагають ясно бачити, а ще захищають очі від інфекцій та пилу.

Коли ми моргаємо, тонкий шар сліз або “слізна плівка” покриває поверхню зовнішнього шару ока (рогівку). Після зволоження сльози стікають у слізні протоки, а потім у ніс.

Чому виникає синдром сухого ока

Іноді проблема криється в дисфункції слізної плівки. Через запалення слізних залоз, алергічних захворювань чи аутоімунних хвороб знижується сльозовиділення. Плівка стоншується або зовсім зникає, що призводить до сухості ока.

Зменшення виділення сліз – друга можлива причина. Це може бути через природне старіння організму або певні захворювань, в основному аутоімунні: системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, склеродермія та саркоїдоз. Мало сліз може бути при хворобах щитовидної залози, алергії та дефіциті вітаміну А.

Деякі ліки також можуть впливати на сльозоутворення та зволоження очей. Наприклад, засоби, які сприяють виведенню зайвої рідини з організму, антидепресанти, протизаплідні та препарати, що знижують тиск.

Носіння контактних лінз на постійній основі також може призвести до сухості очей. І, звичайно, довга робота за комп’ютером: кількість моргань зменшується, що знижує зволоження очей – звідси й сухість.

Лікування синдрому сухого ока

Якщо відчуваєте сухість в очах, рекомендується відвідати офтальмолога. Лікар визначить причину недостатнього зволоження та призначить. Іноді достатньо очних крапель, а в деяких випадках можуть провести спеціальну процедуру – блокування слізних проток, щоб сльози не стікали в носову порожнину, а скупчувалися в оці. Якщо причина в інфекції, то лікар призначить прийом антибіотиків.

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.