Помилково перераховані кошти іншій особі: процедура повернення

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативна база

Помилкові перекази: поняття та види

Помилковий переказ — це рух певної суми коштів, унаслідок якого з вини банку або іншого суб’єкта переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми в готівковій формі.

Визначення неналежного отримувача та неналежного платника:

• Неналежний отримувач— особа, якій без законних підстав зарахували на рахунок суму переказу або видали у готівковій формі;
• Неналежний платник — особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказали кошти.

Помилковий переказ може відбуватись з вини:

1. Платника;
2. Неналежного отримувача;
3. Банку чи небанківського надавача платіжних послуг.

Згідно аналізу ст.1212-1215 ЦКУгрошові кошти на які був здійснений помилковий переказ внаслідок рахункової помилки та відсутності добровільності на операцію переказу підлягають поверненню як безпідставно набуті грошові кошти (майно).

Процедура повернення коштів залежить від встановлення на якому етапі та якою з сторін операцій була допущенна помилка.

Незалежно від причини помилки першочерговим невідкладним етапом повернення коштів є повідомлення банківську установу, чи небанківського надавача платіжних послуг про наявність помилкового переказу. Таке повідомлення може бути здійснено наприклад на гарячу лінію чи службу підтримки банку, шляхом залишення заявки в онлайн банкінгу чи шляхом відвідин відділення установи, в ході яких клієнт повинен пояснити відому йому інформацію про помилковий переказ та заявити бажання повернути кошти чи заморозити операцію до встановлення обставин. Рекомендується повідомляти надавача (банк) у спосіб прописаний з клієнтом в договорі.

Процедура повернення коштів помилково перерахованих надавачем платіжних послуг (банком)

Надавачі платіжних послуг зобов’язані здійснювати моніторинг платіжних операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення помилкових операцій та повідомляти інші платіжних систем чи банки про наявність помилкової операції.

Згідно ч. 3 ст. 32 ЗУ “Про платіжні послуги”Надавач платіжних послуг зобов’язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо помилкових, неналежних, неакцептованих платіжних операцій, надавати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, встановлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень громадян.

Згідно ст. 86 ЗУ “Про платіжні послуги” надавач платіжних послуг (банк) несе відповідальність за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції і зобов’язаний а у користувача з’являється право на відшкодування шкоди завданої помилковою операцією.

Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання:

1. помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача;
2. помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника;
3. платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.

У разі виконання помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача надавач платіжних послуг зобов’язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції отримувачу, а також сплатити йому пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення від дня завершення помилкової платіжної операції до дня переказу коштів на рахунок отримувача, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції.

У разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника надавач платіжних послуг зобов’язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення неналежного платника переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника та сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день від дня списання з рахунку коштів за помилковою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов’язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Платник, з рахунку якого внаслідок помилки неналежного стягувача без законних підстав списано кошти, має право на стягнення суми такої платіжної операції з неналежного стягувача у судовому порядку. Якщо всупереч наданого ініціатором розпорядження про відкликання платіжної інструкції суму платіжної операції списано з рахунку платника та переказано отримувачу, надавач платіжних послуг платника зобов’язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення платника повернути за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок платника та сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника.

Надавач платіжних послуг після виявлення помилки одночасно зобов’язаний негайно повідомити неналежного отримувача про виконання помилкової платіжної операції і про необхідність ініціювання ним платіжної операції на еквівалентну суму коштів цьому надавачу платіжних послуг протягом трьох робочих днів з дня надходження такого повідомлення. У разі порушення неналежним отримувачем триденного строку надавач платіжних послуг має право вимагати від неналежного отримувача сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день від дати завершення помилкової платіжної операції до дня повернення коштів на рахунок платника, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції. У разі ненадходження коштів від неналежного отримувача надавач платіжних послуг має право на їх відшкодування у судовому порядку.

Надавач платіжних послуг повинен сприяти платнику в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією шляхом надання доступної йому інформації про таку операцію, у тому числі отриманої на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.

Надавач платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції у разі опротестування неналежної платіжної операції платником та зобов’язаний заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.

У судовому порядку банк вправі стягнути з неналежного отримувача суми помилкових переказів та пеню, у разі неповернення коштів оскільки згідно з аналізу ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Процедура повернення коштів помилково перерахованих з вини платника

Платник повинен повідомити надавача платіжних послуг (банк) про факт виконання з його рахунку неналежної платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.

Важливо повідомити надавача (банк) про неналежну платіжну операцію оскільки:

• до моменту повідомлення про факт втрати платіжної карти чи облікових даних ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника;
• з моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Згідно ч.4 ст. 87 ЗУ “Про платіжні послуги” платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку.

Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. У разі виявлення невідповідності інформації платник має відшкодувати надавачу платіжних послуг шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Платник зобов’язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури. У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.

У разі помилки платника та коли кошти вже зарахували на рахунок неналежного отримувача:

1. Виявивши помилку, платник негайно надсилає неналежному отримувачеві вимогу повернути суму переказу. У вимозі зазначає дату перерахування коштів, точну суму помилкового переказу, повні й точні банківські реквізити платника для повернення коштів, а також строк для виконання вимоги та відповідальність за його порушення.
2. Свої вимоги платник обґрунтовує наведеними вище законодавчими нормами і главою 83 Цивільного кодексу, яка регулює обов’язок особи, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому таке майно.
3. Вимогу надсилають цінним листом із описом вкладення і повідомленням про вручення або вручають неналежному отримувачеві кур’єром. На примірнику платника ставлять позначку про те, що її одержав отримувач. Аби пришвидшити реакцію неналежного отримувача, варто також надіслати йому вимогу електронною поштою та/або факсом.

Отже в випадку якщо неналежний отримувач не повернене кошти у відповідності з главою 83 Цивільного кодексу платник може звернутись до суду з вимогою повернення коштів з чужого незаконно набутого володіння

Відповідальність отримувачів під час виконання платіжних операцій

Черговість дій для повернення коштів отримувачем коштів:

1. Неналежний отримувач протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення надавача платіжних послуг платника про виконання помилкової/неналежної операції зобов’язаний повернути рівнозначну суму зараховану йому внаслідок помилкової, на користь такого надавача платіжних послуг (у разі порушення 3-деного строку отримувачем він також буде повинен сплатити пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день від дати завершення такої платіжної операції до дня повернення коштів на рахунок, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції)
2. Надавач платіжних послуг у разі згоди неналежного отримувача на повернення коштів зобов’язаний розблокувати кошти на рахунку неналежного отримувача та повернути їх неналежному платнику на підставі наданої неналежним отримувачем платіжної інструкції.
3. У разі відмови отримувача (неналежного отримувача) повернути суму помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції на вимогу надавача платіжних послуг списання коштів з рахунку неналежного отримувача здійснюється у судовому порядку.

Спори між надавачем платіжних послуг та неналежним отримувачем щодо помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції розглядаються у судовому порядку.

Особливої уваги потрібно приділити перевірці отримувача коштів в плані його причетності до операції, та чи були в його діях ознаки шахрайства в випадку якщо він підмінив реквізити, заволодів обліковими даними чи втрутився в роботу платіжних систем, в такому випадку слід звертатись до органів національної поліції з заявою про притягнення такої особи до кримінальної відповідальності

Див. також

ТОП-14 пояснень НБУ про переказ коштів за новими правилами фінмоніторингу

28 квітня 2020 року набрали чинності нові вимоги для здійснення платежів відповідно до Закону про фінмоніторинг. Водночас це жодним чином не вплине на більшість звичайних операцій з переказу грошей, запевняють у НБУ. Проблем із дистанційною сплатою комунальних послуг, оплатою податків, товарів та послуг чи іншими звичайними переказами громадян, зокрема з картки на картку, не має виникати. Щоб докладніше пояснити норми Закону, НБУ підготував відповіді на найактуальніші запитання щодо цього.

Якщо громадянин має 10 тисяч грн, які хоче переказати родичу чи знайомому, як він має це зробити та ідентифікуватися? Чи треба йти виключно до відділення банку та з якими документами?

Якщо громадянин має ці кошти на своєму рахунку, то краще здійснити безготівковий платіж на рахунок знайомого чи родича. Такі платежі здійснюються, як і раніше, без обмежень за сумою. Адже власники банківських рахунків вже ідентифіковані та верифіковані банками, які відкривали їм такі рахунки. Таку сплату просто і зручно можна здійснити віддалено за допомогою дистанційних сервісів банку.

Якщо ж у громадянин має виключно готівку – тоді цей платіж можна зробити:

– у відділенні банку, маючи з собою паспорт;

– через пристрої з функцією прийому готівки – термінали самообслуговування, банкомати (далі – ПТКС), які технологічно зможуть забезпечити верифікацію платника. Якщо це, наприклад, ПТКС банку, в якому платник має картку, тоді банк зможе верифікувати його за допомогою такої картки.

У будь-якому разі фінансові компанії мають час до кінця 2020 року, щоб обладнати ПТКС різними технічними можливостями.

Якщо переказуєш кошти родичу, треба робити переказ меншим за 5 тисяч гривень? Як часто можна робити перекази по 5 тисяч гривень?

Безготівкові платежі з картки на картку чи з рахунка на рахунок, як і раніше, можна здійснювати без будь-яких обмежень, і дробити платежі на частини не потрібно.

Крім того, звичайні операції громадян на невеликі суми не є об’єктом фінансового моніторингу. Адже це – низькоризикові операції, банк їх не буде прискіпливо перевіряти. Натомість новий Закон зміщує акцент на аналіз ризикових та великомасштабних операцій на суму понад 400 тисяч гривень.

Чи заблокують платіжну картку, якщо клієнт двічі за день отримав на неї по 5 тисяч гривень від родича чи знайомого?

Ні. Зарахування на карткові рахунки клієнтів – тобто звичайні операції українців – не є об’єктом перевірок для фінансового моніторингу. Банки, відповідно до вимог нового Закону, мають акцентувати увагу на найвищих зонах ризику – ризикованих та великомасштабних операціях понад 400 тисяч грн.

Якщо громадянин хоче переказати у відділенні банку готівкою більше 5 тисяч гривень, маючи при собі паспорт, чи повинен він підтвердити їхнє походження? Наприклад, переказуючи кошти за послуги, допомагаючи рідним тощо.

Ні, не повинен. Громадянам не треба для кожного невеликого платежу мати при собі довідку про доходи чи інші документи. Це стосується не тільки переказу коштів іншим громадянам та оплати товарів і послуг, а й переказу коштів на власний рахунок. Підтверджувати походження коштів треба лише під час великих – понад 400 тисяч грн – операцій.

Чи потрібна ідентифікація при переказі через термінали самообслуговування на карту наприклад 10 тисяч гривень?

Такий платіж можна зробити у відділенні банку, маючи з собою паспорт, або через ПТКС, що технологічно може забезпечити верифікацію платника (зчитати дані з його картки).

Якщо ПТКС має такі технологічні функції, тоді можна спокійно здійснити операцію на ту суму, яка потрібна клієнту.

Якщо ні, тоді у ПТКС буде встановлений ліміт, і клієнт просто не зможе здійснити операцію на суму понад 5 тисяч гривень.

Чи потрібна ідентифікація під час переказу з карти на іншу картку 10 тисяч гривень?

Ні, не потрібна. Адже усі власники карток вже ідентифіковані банками.

А як щодо поповнення кредитки через термінал?

Це можливо. До 5 тисяч гривень в ПТКС можна поповнити готівкою рахунок або картку без ідентифікації платника. Від 5 тисяч гривень – через банківське відділення або ПТКС, що технологічно може забезпечити верифікацію платника (зчитати дані з його картки).

Як бути з переказом з-за кордону на валютний рахунок? Чи є ліміти, обмеження?

Оскільки йдеться про валютний рахунок наявного та уже ідентифікованого клієнта банку, жодних лімітів на зарахування коштів на рахунок законодавством не встановлено.

А як можна буде отримати переказ свіфтом на картку?

Тут йдеться про переказ коштів у іноземній валюті, який здійснюються з рахунку на рахунок.

Тобто це уже наявні ідентифіковані клієнти банку. Якщо банку такий переказ здається незвичним і у нього виникнуть запитання – необхідно буде лише пояснити банку суть операції.

Чи потрібна ідентифікація під час купівлі товару в інтернет-магазині на 40 тисяч гривень, якщо це буде переказ на карту? Якщо поставка товару буде через поштового оператора?

Якщо оплата карткою здійснюється в інтернет-магазині за товар або послугу, то такий переказ коштів необхідно лише супроводити номером картки платника. Це одне з виключень щодо ідентифікації, передбачене у Законі.

Чи потрібна ідентифікація під час переказу коштів готівкою через міжнародну систему переказу коштів 10 тисяч гривень?

Так, при здійсненні цієї операції необхідно ідентифікувати та верифікувати платника. Тобто клієнту треба мати з собою паспорт та пояснити, що це за платіж, наприклад, зазначити у реквізитах, що це допомога родичам.

Якщо йдеться про переказ більше 400 тисяч гривень, і немає підтвердження про джерела їхнього походження, чи можуть рахунок заблокувати, а кошти на ньому – заморозити?

Банк не блокує безпідставно рахунки клієнтів, якщо має про них всю необхідну інформацію.

Тож тільки якщо йдеться про нетипову операцію, яка не відповідає фінансовим можливостям клієнта, тоді банк звернеться за відповідними поясненнями. Якщо клієнт пояснить, що це, наприклад, результат отримання спадщини, тоді банк здійснить операцію, і клієнт зможе спокійно використовувати ці кошти.

Чи можна робити платежі на благодійні цілі 10 тисяч гривень на лікування людям. Як тепер з цим буде?

Все буде як і раніше. Жодних обмежень на безготівкові платежі Закон не встановлює.

Як тепер користуватися електронним гаманцем? Чи потрібно клієнту ідентифікуватися? І які документи потрібно показати? Чи треба ідентифікувати користувачів мобільних операторів?

Так, ідентифікація та верифікація власників електронних гаманців буде потрібна.

Але не таких гаманців, що використовуються абонентами для оплати мобільних послуг. Закон не встановлює вимог до мобільних операторів.

Йдеться про клієнтів, які самостійно відкривають електронні гаманці, щоб здійснювати по них різні операції – купувати товари, платити за послуги.

Таких користувачів фінансові установи повинні будуть до кінця року ідентифікувати та верифікувати. Зазвичай для цього потрібен буде їх паспорт та ідентифікаційний код.

Операції через такі гаманці будуть лімітованими, і якщо клієнт дотримуватиметься цих лімітів, він зможе пройти спрощену ідентифікацію.

Для отримання доступу до професійної аналітики видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН, інших документів та інструментів інформаційно-правової системи ЛІГА:ЗАКОН поспішіть скористатися ТЕСТОВИМ доступом та оцініть зручність і швидкість пошуку необхідних вам матеріалів.

Підписуйтеся на наш канал у Telegram і сторінку в Facebook, щоб завжди бути в курсі бухгалтерських подій.