Еублефари: ідеальний вибір для початківців, які хочуть завести рептилію

Еублефари – ящірки з сімейства еублефарових. Зараз відомо близько 10 видів цих дивовижних рептилій, проте для домашнього утримання найчастіше обирають плямистого еублефара, або леопардового гекона. Описаний цей вид ящірок був понад 150 років тому англійським вченим-зоологом Едвардом Блітом. Еублефар леопардовий у природі зустрічається в Ірані, Іраку, Афганістані, Індії, Пакистані, Туркменістані, а також поширений у Східній Азії.

Комахоїдна рептилія мешкає в напівпустельній місцевості та на схилах невисоких гір, де рослинності майже немає, води мало, але досить інтенсивне ультрафіолетове випромінювання. Це слід враховувати при обладнанні житла для маленької хвостатої особистості. Загалом, догляд за еублефарами простий і необтяжливий, тому рептилію можна заводити як вихованця навіть новачкам.

Усміхнена ящірка, або Чим прекрасний плямистий еублефар

Еублефари мають чарівний вигляд. Куточки рота ящірки трохи піднесені, тож здається, що вона весь час усміхається. Еублефар сягає у довжину близько 20-25 см, причому третина тіла – це товстий хвостик веретеноподібної форми. Маса тіла еублефара – приблизно 60-70 г, хоча в останні роки виведені морфи набагато більші, вагою 100-150 грамів. Забарвлення плямистого еублефара, як зрозуміло з назви, передбачає наявність плям. Виведені різноманітні морфи, тож що ви можете знайти у продажу не лише особин з класичним «леопардовим» забарвленням, а й «завірюху», «джунглі», «мандарин», «сангло», зустрічаються й альбіноси. У молодих еублефарів малюнок слабо виражений, у дорослих особин він яскравий та чіткий.

Зовнішній вигляд еублефар дуже привабливий завдяки товстому симпатичному хвостику. У хвості ящірка накопичує поживні речовини, які потім використовує у голодний час. У разі сильного переляку чи болю вона відкидає хвіст, чи його частину. Це називається автотомія. Після відокремлення від тіла хвіст ще деякий час рухається, чим відвертає увагу ворога і дозволяє еублефару втекти. Після того, як небезпека минула, еублефар часто повертається на місце втрати хвоста і з’їдає його.

У молодих еублефарів новий хвіст відростає досить швидко, у дорослих процес займає чимало часу. Зазвичай новий хвіст коротший, але товщий за попередній, на ньому відсутні горбки та за кольором він трохи відрізняється від решти шкіри.

Еублефари дуже доброзичливі, з поступливим спокійним характером. Вони швидко звикають до нових умов, охоче спілкуються із людиною. Деякі так прив’язуються до господаря, що за найменшої нагоди просяться «на ручки». Коли ви підходите до тераріуму, еублефар наближається до скла і віддано заглядає вам у вічі, посміхається і чекає ласки або частування. При цьому догляд за ним вимагає мінімум клопоту, еублефари дуже охайні, за відповідних умов утримання та повноцінного харчування не хворіють і можуть жити від 12 до 20 років. Дехто доживає майже до 30-річного віку.

Доглядати еублефара легко. Подбайте про створення відповідних умов у тераріумі, продумайте все до дрібниць, визначте, де купувати якісний корм – і ваш екзотичний улюбленець радуватиме вас багато років!

Які умови потрібні еублефару для довгого та щасливого життя

Формула щастя плямистого еублефара досить проста: просторий зручний тераріум, обладнаний усім необхідним, регулярне збалансоване харчування та ваша увага й турбота. Що це означає? Розбираємось докладно.

Вибираємо тераріум для еублефара

Облаштування житла для еублефара починається із купівлі тераріуму. Еублефарам, особливо молодим, не потрібні «безкрайні простори», їм цілком підійде горизонтальний тераріум з основою 45х30 см і висотою 30-40 см. Дорослому еублефару або кільком ящіркам підходить більш простора ємність 60х45х40 см. Можна вибирати вищий тераріум, але тоді слід оформити бічну та задню стінку так, щоб вихованець міг по ній дертися. Наприклад, розмістіть фон «стіна з каменів» або зробіть гірку з печерками та укриттями.

Пам’ятайте, що якщо купувати кілька еублефарів, то це повинні бути самиці або один самець і кілька самочок. Два «хлопчики» почнуть ділити територію, битися, і, як правило, це закінчується загибеллю одного самця. Якщо ж у «хлопчика» лише одна «подружка», він може просто замучити її надмірною увагою.

Подбайте про хорошу вентиляцію. Еублефари звикли до свіжого сухого повітря, тож підбирайте тераріум з нижньою та верхньою вентиляцією, щоб повітря циркулювало по всьому його простору. Тому для утримання еублефарів не підходять акваріуми – в них застоюється повітря, підвищується вологість, а це негативно позначається на здоров’ї маленької хвостатої особистості. А оскільки знайти хорошого ветеринара-герпетолога непросто, краще зробити все можливе, щоби хвороба не з’явилася.

Тераріум, якщо він досить високий, можна і не накривати – еублефари не мають присосок на пальчиках, як в інших геконів, і забратися вгору по склу та втекти вони не зможуть. Однак, якщо декорації підіймаються вгору по стінці тераріуму, а ви як корм пропонуєте еублефару живих комах, краще не ризикувати й встановити кришку з сітки. Так і ваш хвостатий красень буде в безпеці, і його їжа (а їсть він цвіркунів, тарганів та інших комах), не розбіжиться по оселі.

Освітлення у тераріумі еублефарів

Рептилії ведуть сутінковий спосіб життя, додаткове освітлення в тераріумі не потрібне, достатньо світла, яке проникає зовні. Однак є один нюанс – для нормального розвитку та безпроблемного линяння еублефарам потрібен вітамін D, який організм синтезує лише під впливом ультрафіолетового випромінювання. Звичайно, у продажу є вітамінно-мінеральні добавки, які містять цей вітамін, але засвоєння його за наявності ультрафіолету йде набагато краще, а це гарантія, що улюбленець не захворіє на рахіт, нормально перелиняє, не втративши кінцівки або хвостик. Встановіть у тераріумі ультрафіолетову лампу і щодня вмикайте її на кілька годин – це дозволить запобігти різноманітним проблемам зі здоров’ям еублефара.

Температура та вологість

Для нормального перетравлення їжі еублефару потрібна досить висока температура, тому після їжі він намагається знайти максимально тепле місце в тераріумі. Щоб процеси травлення та обміну речовин проходили без порушень, бажано використовувати в тераріумі нижній підігрів: термокилимок, термошнур, гарячий камінь або навіть просто сушарку для взуття. Поверх нагрівальних елементів укладається такий шар ґрунту, щоб температура у теплій зоні була в межах 27-32 °С. Площа обігріву повинна становити 25-30% площі дна тераріуму і розміщуватися не в центрі, щоб на протилежному боці ємності утворилася холодна зона, де температура буде на 5-7 ° С нижче.

Якщо у квартирі температура повітря становить 22-24 ° С, на ніч обігрівальні прилади можна вимикати. Перепад денної та нічної температури характерний для природного довкілля еублефарів і не шкодять улюбленцю. Виняток становлять маленькі еублефарчики віком до 3-4 місяців. Цим малюкам обігрів потрібен постійно.

Еублефарам, мешканцям напівпустель та гір, необхідна порівняно невисока вологість повітря – 40-50%. Для її підтримки достатньо встановити у тераріумі мисочку з водою для пиття. Іноді ящірки забираються в неї повністю та приймають водні процедури, тому подбайте, аби ємність була досить великою та улюбленець поміщався в ній повністю.

Також слід іноді оббризкувати внутрішню частину тераріуму відфільтрованою водою, особливо якщо в будинку працюють кондиціонери або опалювальні прилади. Обприскування водою не лише дозволить зберегти потрібний рівень вологи, а й дасть можливість еублефарам злизувати крапельки води. Щоб вихованцям було зручніше пити «росу», встановіть у тераріумі живу або штучну рослину та обпризкуйте її листочки.

Також подбайте про вологу камеру в тераріумі. Вона потрібна для того, щоб процес линяння проходив максимально успішно. Якщо шкіра еублефара пересушена, вона може не відокремитися і частково залишитися на тілі, найчастіше – на пальчиках та кінчику хвоста. В результаті неперелинялі частини тіла атрофуються або запалюються, еублефар може залишитися без лапок або позбутися хвоста.

Ґрунт та декорації для еублефару

Вибираючи ґрунт та декорації власники екзотичної рептилії найчастіше керуються естетичними міркуваннями та відповідністю оформлення тераріуму дизайну приміщення. Однак неправильно підібраний ґрунт для еублефара може спричинити його загибель. Річ у тім, що під час їжі ящірки захоплюють частинки ґрунту, та й просто люблять куштувати все на зуб. Пісок, гравій, дрібні камінчики або гранульований наповнювач викликають закупорку кишківника, внаслідок якої еублефар гине.

Як ґрунт у тераріумі еублефара використовуються:

• великі округлі камені або галька;

• гігієнічні пелюшки для тварин;

• паперові серветки та рушники – для молодих ящірок віком до 3-4 місяців.

Еублефари відзначаються винятковою охайністю. Для походу в туалет вони вибирають певне місце у тераріумі та завжди справляють природні потреби саме там. Це значно спрощує прибирання – достатньо очистити цю ділянку від забруднень, помити камінчики та протерти килимок. Тому «генеральне прибирання» в тераріумі можна проводити раз на 1-2 тижні.

Великі плоскі камені є прекрасними декораціями в тераріумі. Ящірки із задоволенням видираються на них. Подбайте, щоб еублефар мав кілька укриттів у теплій і холодній зоні, а також вологу камеру. У цьому випадку улюбленець сам вибиратиме найбільш комфортні умови та, відповідно, почуватиметься щасливим і здоровим. Як декор підійдуть:

• печерки з каменів з округлими краями;

• половинки керамічних горщиків;

• шкаралупа кокосового горіха;

• будиночки із пластику та ін.

Не забудьте встановити в тераріумі неглибоку напувалку великого діаметра й змінюйте в ній воду щодня. Рослини ви можете розміщувати на свій розсуд, для еублефара їх наявність не потрібна. Але якщо хочете прикрасити тераріум, поставте невеликий горщик із безпечною для рептилії рослиною: красулою, хлорофітумом, хавортією, літопсами або іншими рослинами без колючок та гострих країв, які характерні для сухих кліматичних зон.

Чим годувати еублефара

Ми відзначали, що еублефари – комахоїдні, основу їхнього меню при домашньому утриманні повинні становити комахи:

• зоофобас та борошняні черв’яки (давати їх потрібно рідко і потроху, оскільки цей корм занадто жирний).

Заздалегідь знайдіть магазин або розплідню, де ви зможете регулярно купувати корм для вихованця. Дикі комахи не підходять, оскільки вони часто є носіями гельмінтів, кліщів, патогенних бактерій, а в деяких випадках вони ще й отруєні інсектицидами. Тож коників чи гусениць у парку або на лузі краще для еублефара не ловити – таке частування загрожує його здоров’ю. Якщо ви все-таки пропонуєте йому комах, спійманих у природі, регулярно проводьте профілактику, використовуючи спеціальні препарати «Рептилайф» або подібні.

Еублефари зазвичай байдужі до будь-якої рослинної їжі. Але останні дослідження показали, що вони здатні відчувати солодкий смак. Деякі рептилії, мабуть, з цієї причини, час від часу із задоволенням з’їдають маленьку скибочку солодких фруктів або ягід. Якщо ви хочете запропонувати еублефару таке частування, спочатку дайте зовсім небагато і спостерігайте за фекаліями. Якщо вони не зміняться і процес травлення не порушиться, можете іноді балувати вихованця такими ласощами.

Не забудьте доповнити меню еублефара спеціальними вітамінно-мінеральними добавками, які можна придбати в «Мастерзоо». Особливо необхідні вони перед линянням, а також для самок під час розмноження.

Особливості еублефарів

Еублефари відзначаються мирним та доброзичливим характером. Якщо ви хочете стати власником такого дивовижного створення, вам необхідно знати про деякі особливості цієї хвостатої особистості.

Слух рептилій розвинений дуже добре, завдяки йому вони швидко знаходять здобич у природних умовах. Гучні звуки еублефари не люблять, тому не ставте тераріум поруч із телевізором чи колонками.

Зір у рептилій чорно-білий, нюх досить слабкий, проте є особливий орган – вомеронозальний, розташований у роті на верхньому піднебінні. Завдяки цьому органу еублефар відчуває запах їжі, яку споживає, а також визначає запахи навколо, постійно висовуючи язичок.

При виборі вихованця звертайте увагу на деякі моменти, що вказують на його здоров’я. Незалежно від виду морфа, ці ознаки вказують на гарне самопочуття рептилії. Перша ознака здоров’я еублефара – товстий хвіст. Якщо він тонкий і короткий, значить ящірка харчувалася погано і її погано доглядали. Однак на молодих особин до 2-3 місяців це правило не поширюється – малюки ще просто не встигли наїсти запаси. Еублефар має бути активним, допитливим, не апатичним. Його кінцівки не повинні бути викривлені, а живіт роздутим. Переконайтеся, що шкіра чиста, без подряпин та залишків старої шкіри, а також темних плям, що вказують на ураження грибком.

Висновки

Еублефари – кумедні й доброзичливі вихованці, які відмінно уживаються з людиною, прив’язуються до неї й при цьому не вимагають складного догляду. Ці рептилії – ідеальний вибір для новачків, які хочуть завести екзотичного вихованця.

Облаштування тераріуму вимагає одноразових витрат на обігрівач, ультрафіолетову лампу, ґрунт і декор. Після цього жодних змін в його «інтер’єрі» пізніше не знадобиться. Вашою турботою буде лише забезпечення улюбленця свіжим кормом та вигулювання його на ручках – він це дуже любить.

Що таке еублефар?

Еублефари – це комахоїдні ящірки, що мешкають в Азії, зокрема, в Афганістані, Індії, Пакистані, Іраку, Туркменістані, Ірані та ін. Плямисті еублефари відрізняються від найближчих родичів оригінальним забарвленням та чудовим характером, швидко звикають до людей, невибагливі, тому рекомендуються новачкам, які бажають завести екзотичного улюбленця.

Чому еублефари вважаються ідеальним вибором для власників рептилій-початківців?

На користь еублефара, як першого екзотичного вихованця, свідчать такі факти:
• не вимагає складних умов утримання та коштовного обладнання для освітлення і зволоження тераріуму;
• дуже доброзичливий, швидко звикає до людини, із задоволенням сидить на руках;

• не дуже вибагливий до харчування; головне, годувати у достатній кількості, більше, ніж потрібно, еублефар не з’їсть;

• активний вранці та ввечері, тому за ним зручно спостерігати у вільний час;

Які види еублефарів можна вибрати як вихованців?

Наразі відомо близько 10 різних видів еублефарів, деякі з них охороняються та знаходяться на межі зникнення. Найчастіше в домашніх умовах утримується еублефар, або леопардовий гекон. Морфів цього виду існує безліч і з’являються нові й нові. Вони відрізняються від звичайного еублефара більшими розмірами та дуже різноманітним оригінальним забарвленням.

Які умови утримання потребують еублефари?

Еублефарам необхідний досить просторий горизонтальний тераріум з гарною вентиляцією та підігрівом. Як обігрівальний прилад рекомендується використовувати тремокилимок, термошнур або гарячий камінь. У зоні тепла температура повинна бути в межах 27-32 °С. Площа обігріву повинна становити 1/4-1/3 від площі тераріуму, також у ньому має бути холодна зона з температурою на 6-7 °С нижче. Подбайте про те, щоб в еублефара була напувалка з водою, укриття в теплій і холодній зоні, камера вологості, а також досить різноманітного корму і вітамінно-мінеральне підгодовування.

Хочешь дізнатись більше?

Після прочитання нашої статті, перегляньте додаткову інформацію нижче:

Чим годувати морську свинку в домашніх умовах?

Морські свинки вельми популярні у любителів домашньої живності. Вони невибагливі, але і їм потрібно збалансований раціон, правильний режим харчування і гідний догляд.

Що їсть морська свинка?

У природі морські свинки живляться рослинами, поїдаючи і коріння, і зелень, і насіння. У домашніх умовах їх меню різноманітніше. Список продуктів харчування включає готові корми, соковиті, грубі і зернові суміші, вітамінні добавки.

готові корми

Вибираючи який корм краще, слід звернути увагу на репутацію виробника, склад корму, на його відповідність породі, вагою та особистих вподобань тваринного.

Корми для свинок поділяються на:

• базові, призначені для щоденного годування;
• корми-добавки, що вводяться в раціон в певні періоди (перед виставкою, взимку, під час спарювання і виведення потомства, стресах, хворобах);
• ласощі, які даються час від часу для поліпшення настрою звірка.

Усі корми відносяться до трьох категорій:

1. Збалансовані багатокомпонентні зернові суміші, що враховують потреби вихованця.
2. Корми Преміум і Супер преміум класу, збагачені різними добавками.
3. Надзвичайно м`які дієтичні корми (Ultra Blend Diet), спеціальні суміші з високим вмістом білка.

Залежно від виробника і способу виробництва корму можуть бути прості і багатокомпонентні, гранульовані, брикетні та спеціальні беззерновие.

Найбільш популярні серед стандартних кормів: Fiory Indy, Vitakraft Menu Vital, Prestige Versele Crispy Muesli, Vitapol Karma, JR Farm Classic, Lolo Pets, Super Premium wild harvest, Guinea pig treat, Guinea pig food, Super Premium Gourmet Diet, Beaphar Xtra Vital, Престиж, Жорка, Вака.

серед гранульованих: Versele Laga Prestige Cavia Complete, Premium quinea, Guinea pig food, Ultra Blend Diet, Cavia Complete, Лугові трави, Звірятка, Дуся. Брикетних: Ultra Blend Dietcrun chynut & vegetables honeybars. Серед беззернових: Benelux Grain Free cavie, Vita Verbe, Звірятка Дві палички, Звірятка Ласощі кошики.

важливо! Свинки погано переносять заміну одного корму іншим. Нові суміші додають поступово, спостерігаючи за поведінкою вихованця.

Зелені і соковиті корми

Морські свинки із задоволенням їдять зелені і соковиті корми. Не залежно від того, чим харчується вихованець (сухими готовими кормами, сіном), свіжі овочі, фрукти і трави є основними постачальниками необхідних мінеральних речовин, вітамінів і води.

Велика частина раціону тварини повинна складатися з соковитих і зелених кормів. У нього повинні входити:

• бобові (Зелений горошок, квасоля, вика, боби, сочевиця, соя);
• качани кукурудзи молочно-воскової зрілості;
• дикорослі трави і квіти (Червона конюшина, люцерна, великий подорожник, дводомна кропива, вика, тимофіївка, люпин, буркун, мишачий горошок, лугова чинна, деревій, лікарський кульбаба, лопушник, коріння пирію, суріпиця, пижмо, молода осока, гірка і естрагон полин);
• гілки, пагони, листя дерев і чагарників (верба, верба, осика, акація, горобина, тополя, ясен, липа, береза, лапник хвойних порід);
• овочі (Шпинат, петрушка, листовий салат, білокачанна, брюссельська, савойська, цвітна, спаржева капуста, жовта і червона морква, буряк, бруква, топінамбур, ріпа, редис, турнепс, картопля, болгарський солодкий перець, гарбуз, кабачок, огірок, томат) ;
• фрукти та ягоди (Груші, яблука, полуниця, суниця, кавун, диня, виноград);
• всушеному вигляді ягоди шипшини, горобини, чорниці, чорної смородини.

Чи можна гарбуз морським свинкам? Про це часто запитують на форумах початківці свінководи. Не тільки можна, а й треба! Це дуже корисний продукт, а насіння гарбуза можна з успіхом використовувати як антигістамінний і послаблюючий засіб.

зернові корми

Морських свинок можна годувати і зерновими кормами:

• озимим житом;
• вівсом;
• ячменем;
• пшеницею;
• просом (краще червоних сортів).

З «умовно» зернових звірята охоче їдять арахіс, насіння соняшнику, підсохлий і розмочений в молоці пшеничний і житній хліб.

важливо! Частка зернових кормів має бути щодня понад 30% загального раціону. Інакше у звірків розвивається авітаміноз, ожиріння, захворювання шлунково-кишкового тракту, знижується репродуктивна здатність.

джерела вітамінів

Як вітамінних і мінеральних добавок можна давати свинкам:

• готові вітаміни (аскорбінова кислота), кормові добавки, вітамінно-мінеральні комплекси, готові мультивітамінні ласощі;
• сік лимона і відвар ягід шипшини (додавати по кілька крапель в питво);
• риб`ячий жир;
• проросле зерно;
• пшеничні висівки;
• м`ясо-кісткове борошно;
• кухонну сіль;
• квашену капусту (не більш столової ложки).

важливо! Кількість і склад вітамінів, необхідних пухнастому улюбленцю, залежить від віку, статі, стану, різновиди, основного корму та умов утримання.

що люблять?

З`ясовувати переваги вихованця доведеться досвідченим шляхом. Тварина може віддавати перевагу один вид корму іншому, вибирати певні сорти зерна, із задоволенням їсти груші, але відмовлятися від яблук. У будь-якому випадку з багатого асортименту готових соковитих, сухих і гілковий корм можна підібрати ласощі для пухнастого улюбленця.

Незважаючи на те, що в природних умови морська свинка – вегетаріанець, в домашніх умовах вона із задоволенням їсть корми тваринного походження (кип`ячене і сухе молоко, нежирний сир). Однак молочні продукти дають в малих кількостях, в основному самочкам, в період вигодовування малюків.

Чим не можна годувати?

Список отруйних, шкідливих і небажаних продуктів для морських свинок досить великий:

• вершкове масло, вершки, сметана, сир;
• всі види м`ясних і рибних продуктів;
• яйця;
• всі цибулинні, що містять токсичні для звірків речовини (особливо небезпечні зелена цибуля і цибуля порей);
• бадилля картоплі і всіх пасльонових;
• ревінь, щавель, хрін;
• гриби;
• кісточкові фрукти (вишня, персик, абрикос, слива);
• деякі дикорослі трави (дурман, борець, беладона звичайна, болиголов, блекота, звіробій, вовча ягода, мак, анемона, чистотіл, наперстянка, молочай, жовтець їдкий і все жовтецеві, калужница болотна, гірчиця, всі представники роду прострелових, чемериця, образки, дельфініум, дика і польова редька, дика гвоздика, кукіль);
• багато кімнатних рослин (алое, азалія, заміокулькас, антуріум, цикламен, сингониум, спатифиллум, фатсия, плющ, диффенбахія, кала, фікус, монстера, каладиум, філодендрон, кливия, гиппераструмів, аспарагус, жасмин);
• цукор, солодощі, мед, печиво, сухарики, чіпси, дропси і снеки, вироблені для людей;
• гілки туї, крушини, дуба, тиса, робинии.

важливо! Готові корми не повинні містити рисової муки, сахарози, сорбіту калію, пропілгалліта, харчових барвників і ароматизаторів, гліколь пропілену.

Порядок і режим годування

Свинок годують 2-3 рази на день, у встановлені години. Самочок в період виношування і вигодовування потомства переводять на 3-4 разове харчування.

Добова норма для дорослої тварини:

• 100 г фруктово-овочевої суміші або 60 г сіна;
• 50 г зерна, зернової суміші або висівок;
• гілковий корм необмежено.

З настанням холодів постає питання про те, як і чим годувати взимку це теплолюбна тварина? При неможливості годування свіжим зеленим кормом свинкам дають заготовлене влітку або покупне сіно, краще бобове або бобово-трав`яне. Вранці тваринкам дають соковиті і зернові корми, вдень або ввечері сіно, трав`яні брикети, сушену кропиву.

Нестача вітамінів в зимовий час заповнюють, додаючи в меню пророщене зерно, риб`ячий жир (по 0,3 г щодня), дріжджі (0,2-0,4 г), сіль кухонну (0,2-0,3 г) або промислові вітамінно-мінеральні комплекси.

важливо! Для формування і підтримки корисної мікрофлори в кишечнику морські свинки обов`язково повинні поїдати свій послід.

висновок

При правильному раціоні, дотриманні режиму харчування морська свинка проживе 8-10 років. Головне – уважно складати меню і відмовлятися від шкідливих і сумнівних продуктів.